Справа № 2-208/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Васильєвої Т.М.

 при секретарі Майко О.С., Теличко А.О.

з участю представника позивачки-адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ГУ МВС України в м. Києві, Голосіївського районного суду м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

встановив:

позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ГУ МВС України в м. Києві в порядку, передбаченому cт. 1176 ч.7 ЦК України та cт. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» моральну шкоду в сумі 5000 грн. Вказаний розмір моральної шкоди позивачка збільшила до 50000 грн. та також просила стягнути матеріальну шкоду в сумі 5000 грн. внаслідок недоотримання нею заробітної плати (премії) в період перебування на лікарняних, послуги адвоката в сумі 2000 грн. та 440 грн. на придбання ліків. Свої вимоги обгрунтовує тим. що діями працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які склали проти неї протокол про адміністративне правопорушення, передбачене Законом України «Про боротьбу з корупцією» їй завдано моральну шкоду у вигляді душевних страждань, пов»язаних з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, 7 місячним судовим розглядом справи щодо неї, приниженням її честі і гідності, як громадянки, приниженням її ділової репутації, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв»язків і потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також; моральні страждання та психологічні переживання були викликані незаконним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.02.2006 року. В результаті цього в неї погіршився стан здоров»я і вона змушена була звертатись до лікарів за медичною допомогою.

26 березня 2007 року позивачкою до суду подана заява про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Голосіївський районний суд м. Києва. В заяві зазначено, що суддя Голосіївського районного суду м. Києва Рибак 1.0. 13.02.2006 року виніс незаконну постанову про визнання її винною в отриманні хабара на роботі та оштрафував на 680 грн.; суддя Межевич М. В. своїм рішенням від 20.07.2006 року закрив провадження у адміністративній справі щодо неї.але всупереч cт.11 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»не роз»яснив їй порядок поновлення порушених прав та свобод та не роз»яснив порядок відшкодування шкоди ;крім того суддя Межевич М. В. отримавши від неї 21.09.2006 року заяву про відшкодування моральної шкоди - відповідного рішення (ухвали) не прийняв, повернувши документи листом;аналогічно та всупереч чинному законодавству діяв і суддя Нежура В.А., який прийнявши від неї позовну заяву про відшкодування моральної шкоди незаконною ухвалою від 17.10.2006 року повернув її, зіславшись на несплату держмита і витрат на ІТЗ, що не передбачено законом. Дії зазначених суддів завдали їй додаткові морально-психологічні страждання.

2 жовтня 2008 року в судовому засіданні до участі в справі в якості співвідповідача притягнуто Голосіївський районний суд м. Києва.

26.06.2009 року позивачка збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути матеріальні збитки, які складаються з витрат на придбання ліків в розмірі 843 грн.83 коп., 2000 грн. витрат на правову допомогу при розгляді даної справи та 2000 грн. витрат на правову допомогу при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, витрати на проведення судових психолого-психіатричних експертиз в сумі 865 грн.26 коп. та 2020 грн., а всього 7729 грн.09 коп. та 100000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник-адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали. Представник позивачки також пояснив, що відшкодування шкоди повинно відбуватись за рахунок держави і в обгрунтування вимог довірительки також послався на ст. ст. 15, 16, 1176 ЦК України та ст. 1, 2 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Представник відповідача ГУ МВС України в м. Києві позов не визнав, пояснивши, вимоги позивачки є безпідставними та не грунтуються на чинному законодавстві України.

Відповідач Голосіївський районний суд м. Києва просив слухати справу у відсутність свого представника, проти позову заперечував, надавши письмові пояснення.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

19 грудня 2005 року оперуповноваженим в ОВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві відносно позивачки складений адміністративний протокол про порушення нею п.»а» ч.2 cт. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п.»а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн.

Зазначений штраф позивачкою сплачений не був, що остання підтвердила в судовому засіданні.

17 квітня 2006 року за ст. прокурора Голосіївського району м. Києва до Апеляційного суду м. Києва внесено протест на зазначену вище постанову.

Постановою Голови Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2006 року постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності скасована і справа направлена на новий розгляд до того ж суду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2006 року провадження по справі про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за п.»а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрите за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Cm. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди виникає у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі відшкодовується в повному обсязі державою в разі встановлення в діях судді (судді), які вплинули на постановления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ч.7 зазначеної статті визначеного порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Судом достовірно встановленого на позивачку адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт не накладалось.

Оскільки обвинувальний вирок відносно суддів Голосіївського районного суду м. Києва за постановления незаконного рішення в цивільній справі не приймався, тому вимоги позивачки про стягнення шкоди з суду не підлягають задоволенню. Крім того, незаконність дій суддів Голосіївського районного суду м. Києва Рибака І.О., Межевича М. В., та Нежури В.А. документально не підтверджена.

У відповідності до вимог cт. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки відносно позивачки справу про адміністративне правопорушення було закрито, у неї виникає право на відшкодування завданої шкоди, проте таке відшкодування не може проводитись на підставі вищезазначеного Закону, оскільки в п.2 ст. 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, тобто в разі притягнення до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного покарання певного виду.

На зазначені обставини вказують і ст. ст. 3, 4 цього Закону, які передбачають, що втрачений заробіток, моральна шкода відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету у наведених у cт. 1 цього Закону випадках.

Однак як вбачається із заяви позивачки від 23.03.2007 року про збільшення розміру позовних вимог остання як на підставу відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилалась також на cт. ст. 11, 23, 280, 1167 ЦК України.

Як вже зазначалась в обгрунтування своїх вимог позивачка посилалась на незаконність дій працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Однак в установленому порядку дії останніх позивачкою оскаржені не були і не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, як і не було надано належних доказів того, що втрата заробітної плати, премії, витрати на придбання ліків під час перебування на лікарняному знаходиться в причинно-наслідковому зв»язку з притягненням її до адміністративної відповідальності.

1 ст. 1176 ЦК України і Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено таке відшкодування державою

Однак позивачка ніяких уточнень до позовної заяви про відшкодування шкоди за рахунок державних коштів до суду не подавала і по суб»єктивному складу нею пред»явлений позов до установке працюють ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, тобто фактично ставить питання про відшкодування шкоди працівниками, які перебувають в трудових відносинах з цими установами та з вини яких їй завдана шкода.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення витрат на правову допомогу адвоката при розгляді Голосіївським районним судом м. Києва справи про притягнення її до адмінвідповідальності, оскільки вони є необгрунтованими, безпідставними та належно не підтвердженими.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 23, 280, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 169, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом. якщо його не скасовано.