справа № 2 -2422 – 2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Мальованого Ю.М.
при секретарі Дурнайкіної Н.Г., Панкратової В.В., Галицької Ю.М., . . ОСОБА_1, ОСОБА_2,
з участю позивача ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_19,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням автомобіля та судових витрат, -
В С Т А Н О В И В :
01.12.06. до суду надійшов цей позов, в якому ОСОБА_10 зазначив, що 25.10.06. приблизно о 18 год. він керував автомобілем марки ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, рухаючись по автодорозі Артемівськ – Сіверськ у напрямку м. Сіверська через с. Переїздне Артемівського району Донецької області. Крім нього у салоні автомобіля находилося два пасажири – ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Рухаючись по вул. Волкова села Переїздне, позивач побачив, як по автомобільній дорозі, по зустрічній смузі йому назустріч рухався чоловік, який вів корову. Коли позивач під’їжджав до опори ЛЕП № 4, з правої сторони вискочив бик, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля позивача з твариною. По телефону ОСОБА_10 викликав міліцію та швидку допомогу. Чоловік, який вів по дорозі корову виявився ОСОБА_7, а бичка, що вискочив на дорогу, вела його дочка ОСОБА_6 ОСОБА_7 дорізав збитого бика, та прибрав його з проїзної частини на узбіччя. Приблизно о 18 год. 30 хв. приїхав інспектор ДАЇ, який склав протокол ДТП, відвіз позивача та погонича бичка – ОСОБА_6 на медичне освідчення з приводу вживання алкоголю. Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивач звертався до суб’єкту оціночної діяльності ОСОБА_13, який своїм дослідженням визначив цю суму, розмір якої склав 2291 грн. 03 коп., саме дослідження коштувало позивачу 300 грн., в цілому завдану йому матеріальну шкоду позивач вказав у розмірі 2591 грн. 03 коп. Крім того, просив стягнути моральну шкоду у сумі 1000 грн., а також понесені ним судові витрати.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та суду доповів, що на своєму автомобілі він рухався через с. Переїздне зі швидкістю до 70 км., автомобіль був завантажений, в салоні перебували також два пасажири. Час був приблизно о 18 год., надворі смеркалося, тому на автомобілі був включений ближній світ фар. Назустріч позивачу по зустрічній смузі автодороги йшов чоловік, який вів корову. Цей чоловік йшов на відстані приблизно 1,5 м. від осьової лінії, а коли позивач до нього наблизився, то махнув йому руками. Не зрозумівши до чого ці рухи, позивач взяв праворуч і не знижаючи швидкості, продовжив рух на відстані приблизно 1 м. від правого краю проїзної частини. Зненацька з правої сторони, з обочини на смугу його руху вискочив бик, за яким тягнувся ланцюг. Вискочивши на смугу руху позивача, тварина зупинилася на дорозі. Бика до цієї миті ОСОБА_9 не бачив, на узбіччі у цій частині дороги майже впритул до неї, приблизно на відстані до одного метра, росли кущі. Бик вискочив з цих кущів і став на дорозі, на смузі руху його автомобіля, який побачив тварину на відстані приблизно 2-3 метрів від автомобіля; спробував його об'їхати, але це не вдалося. Завдавши удар бичку у голову правим блоком фар, автомобіль своєю правою стороною також зачепив його, після чого його розвернуло на дорозі у протилежному напрямку і він зупинився. Засобів екстреного гальмування позивач у цій ситуації застосовувати не встиг. Просив позов задовольнити.
Представники позивача підтримали позов.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав, пояснивши суду, що ДТП сталося приблизно о 17 год. 10-15 хв., коли оглядовість на дорозі була за 1000 метрів. Надвечір разом з дочкою вели худобу з пасовиська додому, він попереду вів корову, дочка позаду – бичка. Вийшовши на дорогу, відповідач упевнився у відсутності транспорту та перевів корову через дорогу. Коли став вести її по дорозі, на відстані більше 1000 м. побачив автомобіль позивача, крикнув дочці, щоб та тримала бичка, а сам, побоюючись, що бичок може побігти за коровою, наблизився до осьової лінії, став іти назустріч автомобіля, що наближався, та розмахувати руками над своєю головою, маючи на меті подати водію сигнал з тим. щоб він знизив швидкість. Але автомобіль продовжував їхати з великою швидкістю, яку відповідач, як колишній водій, оприділив у 120 км/год. Бичок у цей час уже вийшов на дорогу, де йшов правими ногами по асфальту, а лівими по узбіччю. На жести ОСОБА_7 водій автомобіля взяв ближче до своєї обочині, де без гальмування вдарив бичка, якого завчасно не помітив. Удар був дуже сильним – бик декілька разів перевернувся у повітрі, а автомобіль кілька разів розвернуло на дорозі де він зупинився у напрямку, протилежно якому він їхав. Вважає що на його дії водій мав пригальмувати або зупинитися, як це роблять інші водії під час, коли селом через дорогу господарі переводять свою худобу. Наголосив на тому, що корова і бичок належать йому і сім’ї, тому він не погоджується з усуненням його від відповідальності як особа, яка бичка не вела.
Співвідповідач ОСОБА_6 позов також не визнала, доповіла суду, що вона вела бичка з пасовиська, тримаючи його за ланцюг на відстані приблизно 3 – 4 метри від худоби, яка йшла спокійно. Вони вже йшли по узбіччю, правими ногами бик йшов по автодорозі. Автомобіль позивача рухався зі швидкістю десь 100 км/год. Швидкість вона оприділила з огляду на те, що інші автомобілі їздять тихіше.
Представник відповідача позив не визнав, висловив думку, що ОСОБА_7 не вів бичка, тому не має відповідати, крім того, у разі, якщо вину погоничів буде встановлено, вона має бути обоюдною з виною водія.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він їхав разом з позивачем у автомобілі, сидів на передньому пасажирському сидінні, швидкість руху складала 50-60 км, були сутінки, на автомобілі горів ближній світ фар. Свідок бачив погонича, який вів корову по автодорозі їм назустріч. Проїжджаючи повз нього, ОСОБА_3 прийняв у право. З правої сторони з двору кинутої садиби на дорогу вискочив бичок, відбувся удар, їх автомобіль розвернуло на дорозі. В автомобілі ніхто не постраждав, бичок лежав на дорозі, де його і дорізали.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він їхав у автомобілі разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_11, сидів на задньому сидіння, де заснув. Прокинувся після удару, коли вийшов з автомобіля почув, що ОСОБА_6 сказала, що бик у неї вирвався.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що наприкінці жовтня 2006 р., він працював у себе на дачі, що розташована напроти садиби ОСОБА_7 Закінчивши роботу, приблизно о 18 год. він став йти додому, підійшов до автодороги з тим, щоб перейти її. Оглянувши по сторонам, з права від себе по діагоналі у 12 метрах побачив ОСОБА_7, який по узбіччю вів корову, з лівої сторони метрах у ста рухався легковий автомобіль, швидкість якого складала близько 110-115 км/год. Сам він не водій, але швидкість руху цього автомобіля він оприділяє з свого досвіду пересування на інших автомобілях. На вулиці було ще видно. Автомобіль проїхав повз нього і з правої сторони свідок почув звук удару. Як бичок вийшов на дорогу, а також самого моменту зіткнення він не бачив, оскільки відстояв від дороги на відстані близько 3 м. і оглядовості з правої сторони йому перешкоджали великорослі кущі, що росли по узбіччю вздовж автодороги. ДТП відбулося на відстані близько 30 м. від того місця, де він стояв на узбіччі.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він, як робітник ДАЇ виїжджав на місце цього ДТП, з обставин якого пам’ятає, що була проблема зі з'ясуванням місця наїзду на бика, тому в протоколі це місце було указане як зі слів водія, так і погонича тварини. Стверджував, що зі слів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 це зіткнення відбулося безпосередньо на проїзній частині. Які ушкодження і з якого боку були на тварині він не пам’ятає. Коли він прибув мА місце ДТП, збитий бик лежав більшою частиною тіла на узбіччі, спиною до середини проїзної частини, головою у напрямку міста Артемівська.
Свідок ОСОБА_16 суду доповів, що він щодня їздить своїм автомобілем на роботу по цій дорозі і у день ДТП о 18 год. проїжджав повз збитого бичка, який лежав майже на середині проїзної частини. Він зупинився, спитав чи потрібна допомога, після цього відвіз людей до м. Сіверська і знову повернувся, про що його просив ОСОБА_9, якого він знає як жителя м. Сіверська. Коли він повернувся, бик уже лежав на узбіччі. Свідок брав участь у складанні протоколу ДТП у якості понятого і говорив інспектору ДАІ про те, що бичка було збито на проїзній частин, але той відповів, що буде фіксувати обстановку так, як вона є на момент огляду.
Свідок ОСОБА_17 суду доповів, що він проживає у с. Переїздне і до місця ДТП підійшов, коли там зібралося багато людей. Після закінчення місця огляду ДТП він оббілував тушу бика. Після розтину тварини було видно, що удар прийшовся у груди, внутрішні органи бичка були відбиті. З якої саме сторони стався удар, лівої чи правої він сказати не зміг, бо не пам’ятає, вагу бичка визначив у 300-320 кг.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказаний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з довідко про ДТП ОСОБА_9 25.10.06. о 17 год 50 хв. на автодорозі Артемівськ-Сіверськ, у с. Переїздне по вул. Волкова на автомобілі ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої його автомобіль отримав механічні ушкодження (а.с. 16). Автомобіль, яким керував ОСОБА_3, є його власністю (а.с. 11-14)
Відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця вартість відновлювального ремонту ушкодженого автомобіля позивача на момент проведення оцінки складала 2291 грн. 03 коп. (а.с. 20 – 26). За проведення цього дослідження позивач сплатив експерту 300 грн. (а.с. 15).
По справі була проведена судова-автотехнічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання встановлення швидкості руху автомобіля позивача, а також питання щодо відповідності Правилам дорожнього руху України (надалі Правил) дій усіх учасників ДТП.
З тих вихідних даних, які були зафіксовані під час оформлення протоколу огляду місця пригоди та встановлені судовим слідством, експерт не зміг зробити висновок щодо швидкості руху автомобіля позивача.
Щодо правомірності дій учасників ДТП експерт надав такі відповіді:
- З технічної точки зору, у тій дорожній ситуації що склалася, погонич тварини ОСОБА_7 після того, як він вийшов на проїзну частину і наблизився до суцільної лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки, став подавати сигнали, перехрещуючи руки над головою, тобто перестав здійснювати нагляд за рухом тварини і набув статусу пішохода. З технічної точки зору, у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_10, при виявлені пішохода, що рухався по проїзній частині у темну пору доби до смуги руху його автомобіля, повинен був вжити заходів до зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки, тобто діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.
- У дорожній обстановці що склалася, погоничі тварин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були відмовитися від перегону тварин по проїзній частині у темну пору доби, оскільки забезпечити безпеку дорожнього руху під час прогону тварин по дорогам в умовах недостатньої видимості та в нічний час не видається можливим, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 7.7 (г) Правил. Викладене свідчить, що у діях погоничів тварин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є невідповідність вимогам п. 7.7. (г) Правил.(а.с.241-245).
Правове регулювання відносин, що витікають з спричинення шкоди, ґрунтуються на вихідних началах ст. 1166 ЦК України. При цьому у ст. 1187 ЦК України законодавець передбачив спеціальну норму по відшкодуванню шкоди власником джерела підвищеної небезпеки, зазначивши, що власники автомобілів, механізмів та обладнання віднесені до переліку власників джерел підвищеної небезпеки і в разі спричинення цими механізмами шкоди, наряду з відповідальністю при наявності вини, також зобов’язані відшкодовувати завдану механізмами шкоду і при відсутності такої вини.
Відповідно до роз’яснень п. 3 ч.2 Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92. з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелам підвищеної безпеки кожного із їх володільців перед іншими із них, вирішується за правилами ст. 1167 ЦК України – шкода заподіяна одному з володільців з вини іншого, - відшкодовується винним.
Розглядаючи цю справу по суті, суд вважає, що співвідповідачі по справі є належними відповідачами, оскільки вони є співвласниками худоби, яку переганяли разом. Крім того, на розсуд суду, у діях усіх учасників ДТП мала місце винна поведінка, що у різному співвідношення і стало причиною цієї пригоди.
Так відповідачі, як погоничі тварин, переганяючи належну їм худобу, не дотрималися вимог п. 7.6 Правил, відповідно до якого переганяти стадо по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_7 передбачав можливість того, що дочка - ОСОБА_6 на впорається з биком і той може вийти з під її контролю, кинутися наздоганяти корову, вискочити на проїзну частину. Саме тому, коли бичка на дорозі ще не було, він став вживати заходів призупинити автомобіль позивача, махати водію руками, подаючи таким чином сигнал небезпеки, але той не зрозумів цих жестів. Відповідачі мали вживати необхідних, зазначених Правилами заходів безпеки заздалегідь, але вони цього не зробили.
В діях ОСОБА_18 , як особи, що керувала джерелом підвищеної безпеки, також углядається винна поведінка, оскільки відповідно до вимог п. 12.3 Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. Замість негайного зниження швидкості, позивач, змінивши місце розташування автомобіля на смузі свого руху, не гальмуючи, продовжив рухатися далі, що не дало йому додаткового часу для уникнення аварії.
За таких обставин суд вважає за справедливе покласти вину у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 25.10.06. 0 17 год. 50 хв. у с. Переїздне Артемівського району на обох сторін у такому співвідношенні : вина позивача становить 25 %, вина відповідачів – відповідно 75 %.
З огляду на викладене, суд задовольняє заявлені позивачем вимоги, виходячи з вказаного співвідношення вини обох сторін, а саме поділивши кожну з заявлених до стягнення позивачем сум на чотири частини, три з яких стягує на його користь, в іншій частині вимог – відмовляє:
матеріальна шкода 2591 грн. 03 коп. х 75% =1943 грн. 25 коп.;
Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розглядаючи питання щодо глибини фізичних та душевних страждань, суд визнає, що внаслідок ДТП позивача було позбавлено можливості користуватися транспортним засобом, що потягло до втрати матеріальної стабільності та викликало у позивача погіршення самопочуття. У зв’язку з цією транспортною пригодою позивачу прийшлося звертатися до спеціалістів автотехників, збирати необхідні документи, звертатися до суду з позовом, що вносило дискомфорт у його життя, вимагало вирішення питання його вивільнення у необхідні дні від роботи, а також тягло додаткові матеріальні витрати. З огляду на це, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. задовольнити у відповідності до встановленого співвідношення 1000 грн. х 75 % = 750 грн., в іншій частині цих позовних вимог відмовити.
Розглядаючи питання стягнення судових витрат та вартості проведеної по справі судово-автотехнічної експертизи у сумі 361 грн. 20 коп., суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України та ухвалює судові витрати загальним розміром 98 грн. х 75% = 73 грн. 50 коп. стягнути з відповідачів.
Щодо вартості судово-автотоварознавчої експертизи, суд вирішує зменшити належну до відшкодування позивачу суму завданого матеріального збитку на суму 1/4 частки вартості вказаної експертизи – 361,20 х 25% = 90 грн. 30 коп., 1943,25-90,30 = 1852 грн., стягнувши повну її вартість з відповідачів.
Беручи до уваги викладене, керуючись п 7.6 Правил дорожнього руху України, ст. 23 ч. 1, ч. 2 п. 3, ст. 319 ч. 4. ст. ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11,88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням автомобіля та судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням його автомобіля у сумі 1853 грн.. моральну шкоду у сумі 750 грн., понесені ним судові витрати у сумі 73 грн. 50 коп, а всього 2676 грн. 50 коп., відмовивши в іншій частині позовних вимог.
Стягнути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Донецькій області (код ОКПО 25574914, р/с 31253272210095, Банк ГУГКУ в Донецької області МФО 834016, код эксп. работи 01.10.1, рахунок № 299 від 20.07.10.) у рахунок вартості проведеної судово-автотехнічної експертизи 361 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний протягом 10 днів з дня його оголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були на його проголошенні – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя : Ю.М.Мальований