У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 23 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 й Рахівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним, договору купівлі продажу, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рахівського районного суду від 23 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали, вимоги скарги та просили її задовольнити з наведених підстав.
Відповідач - ОСОБА_2 заперечив, вимоги апеляційної скарги, оскільки вважає, рішення суду законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що договори купівлі продажу від 24.07.2009 року житлового будинку із земельною ділянкою відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, так як усі умови договору були сторонами виконані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги є те, що договори купівлі продажу від 24.07.20009 року були укладені під впливом тяжкої для неї обставини й на вкрай невигідних умовах та внаслідок обману.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Виходячи з положень абзацу 1 п. 7 постанови ПВС України від 06.11.2009 року № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” (далі Постанова № 9) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину, ч.1 ст.233 ЦК України.
Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба, особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло, чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення, або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах, п. 23 Постанови № 9.
Тяжкими для себе ОСОБА_1 зазначала смерть чоловіка та сина, необхідність для лікування коштів у зв’язку з одинокістю. Свідоцтвами про смерть від 13.11.1998 року та 09.04.2004 року підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік ОСОБА_6 / а.с. 13, 14 /.
Виходячи з давності понесених ОСОБА_1 втрат у зв’язку зі смертю сина й чоловіка, дана обставина не може вважатись тяжкою, яка слугувала підставою для вчинення дій по укладенню договорів купівлі-продажу від 24.07.2009 року на вкрай невигідних умовах.
Наявна в матеріалах справи довідка Ясінянської міської лікарні від 09.09.09р. №113 підтверджує, що ОСОБА_1 хворіє та потребує сторонньої допомоги й прийому медикаментів / а.с. 17 /. Проте, жодна сторона договору купівлі-продажу не зазначала про свою хворобу та необхідністю в зв’язку із цим визначення ціни продажу в розмірі значно меншому ніж передбачено інвентарною оцінкою, оскільки потрібно лікування. Доказів того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скористались хворобою ОСОБА_1 в матеріалах справи не має.
Також ОСОБА_1 як на підставу визнання правочину недійсним посилається на вчинення договорів купівлі-продажу від 24.07.2009 року під впливом обману. При цьому посилається на те, що з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 домовилась про те, що після відчуження житлового будинку із землею біля нього, буде користуватись літньою кухнею та земельною ділянкою біля неї. За виконання цієї умови зменшила вартість житлового будинку.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення, п. 20 Постанови № 9.
За змістом договору купівлі-продажу житлового будинку із земельною ділянкою від 24 липня 2009 року, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 купили житловий будинок, побудований із дерева (літера А ) і вбиральню (літера Б), які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0872 га.. В п.11 цього договору, сторони взаємно стверджують один одному, що не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б були свідомо приховані ними; договір укладається на вигідних для продавця та покупців умовах і не є результатом впливу тяжких для продавця обставин / а.с. 19-22 /.
Таким чином, твердження ОСОБА_1, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обманули її з приводу надання їй можливості користуватись літньою кухнею та земельною ділянкою біля неї не відповідає матеріалам справи, оскільки такі об’єкти нерухомості не входять до об’єкту продажу за цим договором.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2009 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 купили земельну ділянку площею 0,2628 га. за ринковою вартістю в сумі 6278,21 гривня / а.с. 24-26 /.
Узяті на себе ОСОБА_2 письмові зобов’язання від 22.07.09р. не випливають із договорів купівлі продажу та не пов’язані із хворобою ОСОБА_1. Вони можуть свідчити про добровільність намірів стосовно прояву турботи щодо ОСОБА_1, які зафіксовано до укладення договорів купівлі-продажу.
З огляду на викладене, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених статтями 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Приймаючи до уваги наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 23 вересня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________