У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 09 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів стягуємих на дитину, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тячівського районного суду від 09 вересня 2010 року в задоволенні позову, відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про зменшення розміру аліментів. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_2 заперечила, вимоги апеляційної скарги та просила в її задоволенні, відмовити.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що його матеріальне становище настільки важке й має місце погіршення стану, здоров’я, що давало б підстави для зменшення розміру аліментів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було враховано його стан здоров’я, матеріальне становище, наявність на утриманні іншої дитини та не враховано інші обставини, які мають істотне значення для справи.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Виходячи із ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду у разі зміни матеріального стану або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене вказує на те, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину в тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я, або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан, чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Як передбачено ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
На момент апеляційного розгляду, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку в розрахунку на місяць (дочка ОСОБА_4-ІНФОРМАЦІЯ_1) становить у розмірі 941 гривню, а для (сина ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_2) становить у розмірі 787 гривень.
Тоді як на утримання дочки ОСОБА_4 сплачує аліменти в розмірі 350 грн., а на утримання сина ОСОБА_5 сплачує аліменти в розмірі 400 гривень. Зазначене вказує на те, що апелянт надає перевагу сплаті аліментів у більшому розмірі на утримання сина, ніж на утримання дочки, хоч прожитковий мінімум для розвитку останньої більший у порівнянні для розвитку сина.
Установлення судом аліментів на утримання дочки в розмірі 350 грн. майже відповідає мінімальному рівню в 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які апелянт зобов’язаний сплачувати тоді як прожитковий мінімум періодично збільшується.
Апелянт, стверджуючи, що на цей час ніде не працює, але в той же час і не звертався до районного центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю. Зазначене може свідчити про те що апелянт має дохід, який дозволяє йому себе матеріально забезпечувати, але такий ніде не фіксується.
Також матеріали справи не містять доказів того, що апелянт ніде не працює через наявність важкого захворювання яке перешкоджає йому працювати, або наявність інвалідності й тому є непрацездатним.
Твердження апелянта про те що залишив дочці ? частину свого будинку нічим не підтверджено, оскільки належним доказом цього може бути укладений договір про припинення права на аліменти для дитини в зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації, ч.1 ст.190 СК України.
Задовольняючи вимоги частково в частині збільшення розміру аліментів до 350 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що такий незначний розмір аліментів більш менш буде відповідати природнім потребам на утримання неповнолітньої дочки. Дочка сторін проживає з відповідачкою та в зв’язку з її розвитком у ОСОБА_2 збільшились витрати на утримання та належне забезпечення фізіологічного розвитку дочки. У той час як доходи відповідачки становлять тільки допомога по безробіттю, а крім цього знаходиться на диспансерному обліку та потребує лікування / а.с. 20, 21 /.
Таким чином, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 09 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________