Справа № 2-2998/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  29 листопада 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого – судді Добінчак О.П., при секретарі Хоменко Я.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката  ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівки цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1 до  Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, Міністерства освіти і науки України   про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди  

  В С Т А Н О В И В:  

    21.09.2010р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до   Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, Міністерства освіти і науки України   , просить визнати незаконним наказ № 336 від 1.09.2010 року про її звільнення , поновити її в колишній посаді з 1 вересня 2010 року, стягнути з відповідачів   на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 1700грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.,   посилаючись те, що   з 1984 року до 2 вересня 2010 року працювала старшою черговою по режиму   Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації   . 02.09.2010 року була звільнена на підставі п.3 ст.41 КЗпП України( вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи)  

Вважає звільнення незаконним за наступних підстав.  

5 червня 2010 року біля 11-00 год., до неї звернувся учень школи ОСОБА_5, який поскаржився, що його грубо образив інший учень ОСОБА_6 Вона запропонувала ОСОБА_6 пройти з нею, той не бажав та упирався, тому вона, взявши його за футболку, відвела його за кут будинку. При цьому в руці, яка була травмована раніше, вона відчула гостру біль. Їй стало  погано, вона звернула за медичною допомогою до  медсестри ОСОБА_7, яка поставили діагноз перелом руки. В лікарні, до якої її відвезла “швидка”, на руку наклали гіпс.  Після чого вона знову повернулася до школи. Не якого насильства до ОСОБА_6 вона не застосовувала, ОСОБА_6  5 червня 2010 року був оглянутий медсестрою,  не яких тілесних ушкоджень, крім укусів комах, на тілі не виявила, сам ОСОБА_6 на фізичний біль не скаржився. Вважає, що була звільнена внаслідок  раніше виниклих неприязнених стосунків з адміністрацією школи.  

Діями відповідач їй було завдано моральної шкоди, так як звичний спосіб життя був порушений. Спричинену моральну шкоду оцінює в 3000 грн.  

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали , посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.  

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, пояснив, що 5 червня 2010 року старша чергова по режиму ОСОБА_1 застосувала до учня школи ОСОБА_6 фізичне насильство, ударила його, спричинив фізичну біль. При цьому позивачка травмувала руку, внаслідок чого знаходилася на лікарняному з 5.06.2010 року до 2.09.2010року. За фактом побиття проведено службове розслідування   , факт спричинення ОСОБА_1 фізичного насильства до учня школи ОСОБА_6 підтвердився. Оскільки посада “   старшої чергової по режиму” відноситься до виховної,     2 вересня 2010 року був виданий наказ про  звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст. 41 КЗпП України. Пояснювальні адресовані директору   ГЗШСР   ОСОБА_4 від ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,  копії яких позивачка додала до позовної заяви, директор не відбирав та не отримував. Вказані пояснювання позивачка відбирала за своєю ініціативою, вони не були зареєстровані у книзі   реєстрації вхідної документації Горлівської ОШ соціальної реабілітації за 2010р., тому не можуть біти прийняти до уваги. Вважає, що підстав для задоволення позову не має.  

Відповідач -   Міністерство освіти і науки України в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду с заявою про розгляд справи в його відсутність.  

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засідання з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, пояснив, що в понеділок 7 червня 2010 року на ранковій зарядці  учні школи повідомили йому про те, що  ОСОБА_1 вдарила ОСОБА_6. Він розпитав ОСОБА_6 та  очевидців конфлікту вихователів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Факт насильства з боку ОСОБА_1 підтвердився, тому 2.09.2010 року, коли позивачка вийшла на роботу з лікарняного, її було звільнено.    

Неповнолітній свідок ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року перед початком другого сніданку, він з іншими учнями знаходився на майданчику школи. У нього з учнем ОСОБА_5 виник конфлікт і той поскаржився на нього ОСОБА_1 Позивачка вивела його з шеренги учнів, зняла туфель та вдарила нею його декілька раз. Коли він відбіг від ОСОБА_1, вона знову підійшла до нього, завила його за кут будівлі і знову намагалася його вдарить, але він підставив руку. Потім ОСОБА_1 сказала, що якщо вона зламала руку, то його вб’є. У той же день, ОСОБА_1 змусила його написати пояснювальну про те, що вона його не біла. Вказане він написав, так  як боявся ОСОБА_1  

Свідок ОСОБА_11 пояснила в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року перед другим сніданком, учні знаходилися на “п’ятачку “ школи. Вона була за вихователя, зі старших були  два працівника з режиму : ОСОБА_10 та ОСОБА_1  ОСОБА_12 не було. Збираючи речі дітей, вона почула шум, повернувши голову, побачила, як ОСОБА_1  чимось, що  було у неї у руках, вдарила учня ОСОБА_6 по нозі. Через деякий час, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_1 на майданчику не виявилося.  На її запитання, діти повідомили, що ОСОБА_6 забрала ОСОБА_1. Потім вона побачила заплаканого ОСОБА_6, який їй повідомив, що ОСОБА_1 вдарила його та зламала руку.  ОСОБА_1, ій повідомила, що вона хотіла вдарити ОСОБА_6 , але  улучила рукою по дереву. В понеділок 7 червня 2010 року, вона про цей випадок розповіла ОСОБА_4, потім, виключно за своєю ініціативою, направила заяви до прокуратури Микитівського району м. Горлівки, Міністерства освіти та науки України.  

Свідок ОСОБА_10 пояснила в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року в її присутності позивачка, знявши туфель, вдарила ним ОСОБА_6, після цього відвела його за кут будинку.  ОСОБА_6 повернувся заплаканий та розповив, що ОСОБА_1 вдарила його рукою,  пошкодивши її, сказав при цьому, що якщо вона зламала руку, той його вб’є. В пояснювальній від 07.06.2010р., яку її попросила написати ОСОБА_1, вона надала інші пояснення, оскільки не бажала розповсюдження конфлікту .  

Свідок ОСОБА_9  пояснила в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року біля 10 годин до них за медичною допомогою звернулася позивачка, скаржилася на біль у руці, до неї викликали “швидку”. Пояснення  щодо причини травми, її попросила написати позивачка, в дійсності вона не була присутня при травмуванні позивачки.  

Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні , що 5 червня 2010 року вона оглянула ОСОБА_6, не яких ушкоджень, крім укусів комах, на його тілі виявлено не було.  

Свідок ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року, хоча він знаходився на “лікарняному”, але прийшов до школи зібрати диски. З вікна вестибюля він бачив, як ОСОБА_1 розмовляла з ОСОБА_6 ОСОБА_6 плакав та кричав, він підійшов до них та просив позивачку його відпустити, що та і зробила. Потім ОСОБА_1 скаржилася на те, що  упала та пошкодила руку. В той день його могли бачити ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6.  

Свідок ОСОБА_13 пояснила в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року біля 8 годин бачила, як позивачка впала, її підняла ОСОБА_9.  

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (допитані кожний окремо) пояснили в судовому засіданні, що 5 червня 2010 року за містом своєї роботи на контрольно- пропускному пункті не бачили, як до школи приходили ОСОБА_12 та ОСОБА_16  

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши надані сторонами докази по справі,   суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.  

Судом встановлено, що з 25 липня 1984 року ОСОБА_1 працювала чергової по режиму Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, з 10.08 1990 року - на посаді старшої чергової по режиму.  

Наказом № 336 від 02 вересня 2010 року була звільнена за п.3 ст. 41 КЗпП України за   вчинення  аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи   .  

В період часу з  5 червня 2010 року до 01.09.2010 року ОСОБА_1 не працювала у внаслідок тимчасової непрацездатності.  

Первинна профспілкова організація у Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації не утворена.  

Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України – трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органом може бути розірваний  у випадку вчинення   вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи   .  

Пленум Верховного Суду України в п. 28 Постанови від 06.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснив, що – з підстав вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільнені лише ті працівника, які займаються виховною діяльністю, наприклад вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти педогогічні працівника позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, та і не пов’язаного з ним.  

За ст. 50 ЗУ “Про освіту” учасниками навчального виховного процесу є, у тому числі, керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.  

Постановою КМУ від 14 червня 2000р. № 963 затверджений перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників. До посад педагогічних працівників відносяться посади старшого чергового з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.  

Горлівська загальноосвітня школа соціальної реабілітації згідно до ПКМУ від 23 жовтня 2000р. № 1581 і наказу Міністерства освіти і науки України № 581 від 12.12.2000р. є навчально-виховним закладом, що знаходиться під управлінням Міністерства освіти і науки України.(копія статуту а.с.111-121)  

За інструктивно- методичним листом Міністерства освіти та науки України № 1\9-52 від 05.02.2002 р.(а.с.97-99) про порядок здійснення нагляду за дітьми і підлітками, які утримуються у загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабілітації - співробітники служби режиму зобов’язані толерантно ставитись до підопічних, не допускати грубого поводження з ними, не застосувавати  фізичного і психічного тиску на них.  

Судом встановлено, що посада старшої чергової по режиму Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації відноситься до посад,  які займаються виховною діяльністю.  

В судовому засіданні встановлено, що 5 червня 2010 року старша чергова по режиму Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації ОСОБА_1 під час виконання трудових обов’язків застосувала до неповнолітнього учня школи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,  фізичне насильство.  Факт вчинення насильства було доведено у судовому засіданні поясненнями неповнолітнього ОСОБА_6, вихователя ОСОБА_11, чергової по режиму ОСОБА_10    

У статті 51 ЗУ “Про освіту” зазначено, що учні мають гарантоване державою право на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.  

Стаття 52 Конституції України  гарантує, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.  

За повідомленням Микитівського РВ ГМУ ГУМВС України в Донецькій області в їх провадженні знаходиться кримінальна справа № 13-01-7 порушена відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КК України у з в’язку з спричиненням побоїв неповнолітньому ОСОБА_6  

Суд вважає, що застосування фізичного насильства з боку   працівника, який виконує виховні функції, є проступком, який порушує моральні принципи суспільства, тобто є аморальним поступком, який несумісний з виконанням  виховних функцій.  

Аналізуючи дослідженні у судовому засідання докази в їх сукупності, суд вважає, що звільнення 02 вересня 2010 року старшої чергової по режиму ОСОБА_1 на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України було здійснено відповідачем на підставі, в межах і в порядку, визначеним діючим законодавством України. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задоволенню не підлягають.  

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_12 про те що, він був присутнім при конфлікті ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та не бачив, як позивачка била учня, ставиться до них критично, оскільки згідно до пояснень працівників КПП школи ОСОБА_14 та ОСОБА_15, ОСОБА_12 не був 5 червня 2010 року у школі, крім того за копією листка непрацездатності ОСОБА_12 з 15.05.2010 року до 11.06.2010 року хворів(а.с.147).  

  Керуючись ст.ст.208- 209, 212-215 ЦПК України, суд  

    В И Р І Ш И В:  

  В задоволенні позову   ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, Міністерства освіти і науки України   про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відмовити.  

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням суду – 03 грудня 2010 року, відклавши на цей строк складання повного рішення.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки  протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

  СУДДЯ: