УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 30 вересня 2009 року в цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Альянс Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором , -
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Сарненського районного суду від 30 вересня 2009 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Альянс Україна» стягнуто солідарно 25678 грн. 56 коп. боргу за кредитним договором та 506 грн. 79 коп. судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Стверджував, що суд першої інстанції не врахував , що позивач не виконав умов договору і не попередив його , як поручителя , про порушення зобов’язань позичальником, що призвело до безпідставного нарахування пені.
Також вказував , що суд не застосував до спірних правовідносин позовну давність.
Зазначав , що судом не було враховано, що порука на час звернення позивача з позовом до суду уже була припинена.
Окрім того , вказував , що суд всупереч вимогам законодавства не зменшив розмір неустойки , хоча неустойка виникла внаслідок того , що позивач не повідомив поручителя про порушення боржником зобов’язань по кредитному договору.
Із цих підстав просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з»явилися а подали заяви про розгляд справи без їх участі.
У поданій до апеляційного суду заяві ОСОБА_2 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання не з»явився і причину неявки в судове засідання колегія суддів визнала неповажною.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України , якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї ж глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України , яка міститься у параграфі 1 глави 71 ЦК України слідує , що у тому разі , коли договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася та сплати процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Із матеріалів справи вбачається, що 7 серпня 2007 року ОСОБА_2 згідно кредитного договору № 57-08/07 КС отримав у Кредитній спілці «Альянс Україна» кредит у розмірі 10000 грн. і зобов»язався погасити його згідно графіку до 7 серпня 2010 року.( а.с.9-10 ).
За один день користування кредитом позичальник зобов’язався сплачувати 0.1918 % (п.3.1), а за порушення термінів повернення кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом до 30 днів – зобов’язувався сплачувати 1% від загальної неповернутої
Справа № 22- 1983-10 Головуючий в 1-ій інст.: Рудика Л.Д.
Категорія № 19, 27 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
суми за кожен день прострочення. У тому разі , коли порушення терміну повернення основного кредиту та процентів перевищувало 30 календарних днів , то позичальник зобов’язувався додатково сплатити штраф в розмірі 30 % від загальної суми неповернутого кредиту та суми нарахованих процентів. ( п.6.1)
7 серпня 2007 року ОСОБА_1 уклала із позивачем договір поруки згідно якого поручилася за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором. ( а.с. 14 ).
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі , що і боржник , включаючи сплату основного боргу , процентів , неустойки, відшкодування збитків , якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов’язання і станом на 21 травня 2009 року прострочив сплату 6009 грн. 44 коп. боргу за договором кредиту.
За користування кредитом він не сплатив позивачеві проценти в розмірі 2108 грн. 69 коп.
За прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 15124 грн. 99 коп. та штраф в розмірі 2435 грн. 44 коп.
Із урахуванням зазначеного , суд першої інстанції постановив рішення про солідарне стягнення цих коштів із ОСОБА_2, як боржника , та з ОСОБА_1, як із поручителя.
Доводи апелянта про те, що договір поруки припинив свою дію не спростовують висновків місцевого суду , оскільки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється у тому разі , коли строк закінчення дії цього договору в самому договорі не зазначено, а кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Із матеріалів справи вбачається , що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором було визначено 7 серпня 2010 року , а з позовом до суду позивач звернувся у червні 2009 року .
Зазначене дає підстави вважати , що порука ОСОБА_1 припинена не була.
Не спростовують висновків місцевого суду і твердження відповідача про пропуск позовної давності при зверненні до суду з позовом про стягнення неустойки, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідачі до ухвалення місцевим судом рішення заяви про застосування позовної давності до суду не подавали.
Неповідомлення кредитною спілкою поручителя про порушення зобов’язань за кредитним договором , на думку колегії суддів , також не є такою обставиною, яка звільняє поручителя від виконання зобов’язань за договором поруки , оскільки відповідно до вимог ст. 554 ЦК боржник та поручитель несуть відповідальність солідарно.
Окрім того , відповідно до ч. 2 ст. 555 ЦПК поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення , які міг би висунути сам боржник , за умови, що ці заперечення не пов’язані з особою боржника або коли боржник відмовився від цих заперечень чи визнав свій борг.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду , тому колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК , колегія суддів
УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення Сарненського районного суду від 30 вересня 2009 р –залишити без зміни.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду, проте можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді :