У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника органу опіки та піклування Муляр С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Здолбунівського районного суду від 28 вересня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини , -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Вимоги обґрунтовував тим, що після розірвання його шлюбу із ОСОБА_2 їх дочка залишилася проживати із матір»ю, а син – ОСОБА_1 – із батьком. Оскільки відповідачка не виконує свої батьківські обов’язки по відношенню до дочки ОСОБА_6 , то позивач просив суд визначив місце проживання доки разом із ним.
Рішенням Здолбунівського районного суду від 28 вересня 2010 року ОСОБА_4 у задоволенні вказаного позову було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на незаконність рішення через порушення норм матеріального та процесуального права , невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з»ясування обставин , які мають значення для справи.
Вказує, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги докази того , що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов’язків стосовно дочки і не врахував того , що відповідачка ніде не працює, власної земельної ділянки не має, доходів не отримує , проживає із ОСОБА_7 у незареєстрованому шлюбі , ОСОБА_7 зловживає алкогольними напоями.
У той же час суд не врахував того , що позивач може і бажає створити для дочки всі необхідні умови для нормального життя.
Просив рішення Здолбунівського районного суду від 28 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити .
У судовому засіданні апеляційного суду позивач, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просила їх відхилити.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову , місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов’язки стосовно дочки ОСОБА_6 і підстав для визначення місця проживання дочки ОСОБА_6 із позивачем немає.
Такий висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону
Із матеріалів справи вбачається , що під час перебування в шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилися діти – син ОСОБА_8 – ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3
7 серпня 2008 року сторони шлюб розірвали.
Після розірвання шлюбу їх син ОСОБА_8 залишився проживати із батьком – ОСОБА_4, а дочка ОСОБА_6 – із матір»ю – ОСОБА_2 ( а.с.3)
Звертаючись із позовом про визначення місця проживання дитини позивач вказував , що відповідачка не виконує своїх батьківських обов’язків по відношенню своєї дитини , проте не надав доказів на підтвердження цієї обставини.________________________________________________
Справа № 22-1730-10 Головуючий в 1-ій інст.: Калюжний А.Є. категорія № 46 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
У той же час , наявні у справі докази вказують , що відповідачка належним чином виконує свої батьківські обов’язки стосовно дочки ОСОБА_6.
Так, із матеріалів справи вбачається і це встановлено місцевим судом , що ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_6 проживає в с. Ступно. ОСОБА_11 навчається у Новомощаницькій ЗОШ 1-11 ступенів. По місцю навчання вона характеризується з позитивної сторони. Із характеристики на ОСОБА_6 вбачається , що ОСОБА_2 цікавиться шкільним життям дитини, приділяє належну увагу вихованню дочки, часто відвідує школу , приходить на уроки , надає допомогу і бере участь у ремонті школи.
По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно ( а.с. 19-20).
Із акту обстеження житлово-побутових умов від 14 вересня ( а.с. 17-18) та 5 листопада 2010 року слідує, що по місцю проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 створені належні умови для проживання.
Згідно висновку від 9 листопада 2010 року орган опіки та піклування Здолбунівської РДА вважає, що ОСОБА_6 доцільно проживати з матір»ю – ОСОБА_2, оскільки дитина більш прихильна до матері та бажає проживати з матір»ю.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до принципу статті 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.
Таким чином, суд першої інстанції , обгрунтовано виходячи із принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дійшов правильного висновку, що підстав для визначення місця проживання дитини із батьком – ОСОБА_4 немає і відмовив ОСОБА_4 у задоволенні цього позову.
Зважаючи на те, що рішення суду 1 інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , колегія суддів підстав для скасування рішення суду 1 інстанції не знаходить.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 28 вересня 2010 року - залишити без зміни.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з дня проголошення ухвали апеляційного суду , проте можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді :