АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-589-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія відшкодування Ксенофонтов B.C.
шкоди Доповідач в апеляційній інстанції
Адаменко Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарова А.Ф.
судців Адаменко Л.В., Подорога В.М.
при секретарі Федьорко М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві 38 та профзахворювань України в м.Умані, ВАТ «Уманське АТП-17155» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2005р. по справі за позовом у- ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції в м.Умані Фонду jj соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області, ВАТ «Уманське АТП-17155» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання. Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,-
встановила:
*»
У жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції в м.Умань Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області, ВАТ ^ «Уманське АТП 17155» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної .,М внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що з грудня 1980 року по серпень ^ 1985 року він працював водієм в АТП 17155. Внаслідок професійного захворювання, ^* отриманого під час перебування в трудових відносинах з відповідачем, згідно висновку МСЕК він визнаний інвалідом 3-ої групи з втратою 40 відсотків працездатності, але в добровільному порядку відшкодувати шкоду ВАТ «Уманське АТП 17155» відмовилось.
Позивач просив стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області на його користь 40% доплати втраченого заробітку за весь період несплати йому коштів, а також стягнути у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Уманське АТП 17155» 3000 гривнів.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Маньківського районного суду від 16 серпня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений. Ухвалено стягнути із відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
2
України в м.Умані на користь ОСОБА_1 40% доплати втраченого заробітку за весь період несплати йому коштів, а із ВАТ «Уманське ВАТ 17155» ухвалено стягнути на користь позивача 3000 гривнів у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі на вказане рішення Уманське відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України просить ухвалене по справі рішення скасувати та ухвалити нове
рішення про покладення відповідальності за заподіяну шкоду на ВАТ «Уманське
АТП17155», мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також
зазначає, що автопідприємство особову справу ОСОБА_1 Уманському відділенню
ФССНВ не передавало, а на момент реєстрації 25 січня 2001 року надало довідку про те, що
нещасних випадків і профзахворювань на підприємстві немає і виплати по вказаних
випадках та захворювання не проводились. Вказував, що згідно акту розслідування
профзахворювання від 07.11.1989р. ОСОБА_1 отримав профзахворювання, працюючи на «
автопідприємстві.
Голова правління ВАТ «Уманське АТП17155» в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалене по справі рішення, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Зазначав, що судом порушені вимоги ст.172 ЦПК України так, як суд розглянув справу у відсутність представника підприємства, хоч ним була подана заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прийняти участь з поважної причини.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2005 року рішення
Маньківського районного суду від 16 серпня 2005 року скасоване, а справу направлено на
новий розгляд.
Задовольняючи частково касаційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену ухвалу, колегія суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України своєю ухвалою від 31 січня 2007 року скасувала ухвалу суду апеляційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та . вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Уманського відділення виконавчої дирекції ФССНВ підлягає до часткового задоволенні голови правління ВАТ «Уманське АТП 17155» до задоволення, а ухвалене по справі рішення - до скасування з направленням справи на новий розгляд із слідуючих підстав.
Рішення Маньківського районного суду по даній справі ухвалене з грубим порушенням вимог ст.ст.213-215 ЦПК України про те, що рішення суду повинно бути законним (таким є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом) та обґрунтованим (яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні).
В порушення вимог ст.214 ЦПК України суд фактично не вирішив чи мали місце
обставини, якими обґрунтовувались вимоги позивача про те, що професійне захворювання
настало з вини автотранспортного підприємства 17155 і заперечення вказаного
підприємства-відповідача про те, що такого факту не було.
Суд також не дав належну правову оцінку доказам, наданими сторонами в
підтвердження їх доводів.
При цьому, розглядаючи справу суд першої інстанції не виконав вказівки судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладені в її ухвалі від 23 червня 2005 року, які були для нього обов'язковими. Так, всупереч цьому та вимогам ст.ст.40,62,202 ЦПК України (1963 року) районний суд не перевірив та не дав належної оцінки висновкам МСЕК. Суд також не звернув увагу на те, що в акті розслідування професійного захворювання від 7 вересня 1989 року, який приєднаний до матеріалів справи,
3
в копії і не засвідчений в порушення вимог ст.138 ЦПК України суддею (як і інші копії, ' надані позивачем як письмові докази) дата випадку професійного захворювання є 2 квітня
1988 року, в той час, коли позивач працював на посаді начальника зміни, а не водія. Акт
розслідування професійного захворювання складений 7 вересня 1989 року. На посаді водія
автомобіля КРАЗ в АТП17155 ОСОБА_1 працював з 17 грудня 1980 року до 1 вересня
1983 року, а потім із 24 січня 1984 року до 1 серпня 1985 року, але в додатку до акту
розслідування від 07.09.1989 року про стаж роботи ОСОБА_1 зазначено, що стаж його
роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які викликали професійне
захворювання становить 15 років (а..р, а.с.6-7-9), що не відповідає дійсності.
В запереченні на позов представник АТП-17155 доводив, що цим підприємством, як
роботодавцем, випадок профзахворювання не розслідувався, ніяких заяв від ОСОБА_1 до
адміністрації не надходило з приводу його захворювання, яке стало наслідком шкідливих
умов праці, а також, що у вказаному акті розслідування профзахворювання зазначена
загальна характеристика умов праці водія автомобіля КРАЗ в Старобабанській автоколоні,
без дослідження безпосередньо умов роботи водія ОСОБА_1 в період його роботи на
автомашині такої марки (1985р.), на якій він працював, та зазначав, що такими діями був
порушений порядок розслідування та обліку профзахворювань, який до цього ж передбачає
проведення лабораторних (інструментальних) замірів на даному типі автомашини на протязі
робочої зміни. Проте суд такі доводи відповідача не перевірив і нічим їх не спростував.
Суд першої інстанції не перевірив та не усунув протиріччя в наданих сторонами доказах: позивачем-довідці Інституту медицини праці (а.с. 61) про те, що ОСОБА_1 перебував у вказаній установі на обстеженні (лікуванні) в період з 27 червня до 16 серпня
1989 року та відповідачем - витягу із книги по заробітній платі за 1989 рік із якого
вбачається, що позивач у серпні місяці вказаного 1989 року відпрацював всі 23 робочі дні.
Необхідно вказати, що ухвалене по даній справі рішення не може бути виконаним так,
як суд не зазначив в його резолютивній частині, а в мотивувальній - не обґрунтував, за який
«весь період несплати коштів позивачу» необхідно стягнути з відповідача втрачений
заробіток виходячи з якого розрахунку та яка сума відшкодування шкоди завданої здоров'ю
підлягає до стягнення. Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України
«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6
від 27.03.1992р. «у рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для
відшкодування шкоди, зазначити строки їх виплати». Таким чином суд першої інстанції
розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового
рішення. Зазначене відповідно до п.5 ч.І ст.311 ЦПК України є підставою для скасування
рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Нічим не обґрунтував Маньківський райсуд оскаржуване рішення про відшкодування вищевказаної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, не дивлячись на те, що судом було встановлено, що ВАТ «Уманське АТП-17155» особову справу ОСОБА_1 Уманському відділенню ФССНВ не передавало, а на момент реєстрації (25 січня 2001 року) надало довідку про те, що нещасних випадків і профзахворювань на підприємстві не було.
щ
Відповідно до п.З. розділ XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві t та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року «уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх «І ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків».
При новому розгляді справи, визначаючи строки виплати сум для відшкодування - завданої шкоди, в разі задоволення позовних вимог позивача, суд повинен керуватись ,п
4
положеннями п.22 вищеназваної Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року.
Суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення про відшкодування авто підприємством 17155 позивачу моральної шкоди, визначивши його розмір у сумі 3000 грн., не дивлячись на те, що він «повинен був встановити і зазначити у рішенні наявність порушення прав та свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду або інші підстави щодо задоволення вимог, з'ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає порядок та умови відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно шкоду. Не дивлячись на те, що заявлений позов в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не обґрунтував в позовній заяві, суд не з'ясував і в ході розгляду справи чим же підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру та з яких міркувань виходив позивач оцінюючи заподіяну моральну шкоду.
За наведених обставин, в зв'язку з порушенням вимог матеріального та процесуального права, ухвалене по справі рішення не може бути залишеним в силі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Умані задоволити частково, ВАТ «Уманське АТП-17155» - повністю.
Рішення Маньківського районного суду від 16 серпня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.