Справа № 2-2994/10

  Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 вересня 2010 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді:                                              Березнікова О.В.,

при секретарі:                                                       Шуляк В.О.,

за участю представника позивача:                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, -

          В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому зазначив, що 17.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, який було зареєстровано Макіївським міським центром зайнятості 18.08.2009 року за № 05310901162 та на підставі якого було зроблено відповідний запис про прийняття на роботу в трудову книжку відповідачки та яка була повернута їй на зберігання.

Згідно п. 2 Трудового договору відповідач повинен був виконувати зобов’язання продавця продовольчих товарів з виконанням вимог охорони праці, санітарної гігієни та матеріальної відповідальності.

Згідно п. 3 Трудового договору розмір заробітної плати ухвалюється за згодою сторін, але не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

17 серпня 2009 року позивачем було передано відповідачу ключі від орендного контейнера, який розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 105. Попередня домовленість про те, що відповідачка починає працювати з 17.08.2009р. сталася раніше. Таким чином, 02.08.2009 року позивачем була видана відповідачу Книга обліку, в якій відповідачка підтвердила своїм підписом проведений інструктаж про матеріальну відповідальність та повинна була під свій розпис вказувати щоденне надходження, реалізацію, залишок товару та грошової виручки.

З часу укладення трудового договору з відповідачкою до 02 липня 2010 року, позивачем своєчасно здійснювалася виплата заробітної плати працівникам при щомісячній інвентаризації товару, яка останній раз була проведена 02.07.2010р. та розбіжностей встановлено не було.

17 липня 2010 року позивач провів позаплановий перерахунок товару, у разі чого на шести бланках накладних було складено Акт інвентаризації від 17.07.2010р., підписаний позивачем та відповідачкою, згідно якого залишок товару склав 104441,15 грн., грошових засобів 1225 грн., всього 105666,18 грн. По даним встановленого позивачем обліку, який вівся відповідачкою в Книзі обліку, залишок товару повинен був складати 127433,70 грн., таким чином була встановлена недостача в сумі 21767,52 грн. (127433,70 грн. – 105666,18 грн.). Після проведення повторної інвентаризації, було встановлено, що відповідачка 14 липня 2010 року при вивантажуванні до її контейнеру мішків з цукром, відповідачка умисно поклала шість мішків з борошном, що підтвердили свідки, які працювали разом з відповідачкою та своїми письмовими поясненнями від 20.07.2010р. підтвердили факт шахрайства збоку відповідачки. Таким чином, була встановлена недостача по залишкам товару  на загальну суму 23612,52 грн. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 22696,87 грн., послуги за надання юридичної допомоги в розмірі 3 000 грн., судовий збір в розмірі 226,97 грн., витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог закону.

Позивач, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог закону.

Відповідачка у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

   Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 60 ч. 1 ЦПК України, передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 17.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, який було зареєстровано Макіївським міським центром зайнятості 18.08.2009 року за                № 05310901162 та на підставі якого було зроблено відповідний запис про прийняття на роботу в трудову книжку відповідачки.

Згідно п. 2 Трудового договору відповідач повинен був виконувати зобов’язання продавця продовольчих товарів з виконанням вимог охорони праці, санітарної гігієни та матеріальної відповідальності.

Згідно п. 3 Трудового договору розмір заробітної плати ухвалюється за згодою сторін, але не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. ст. 22, 1167 ЦК України передбачають підстави настання відповідальності за заподіяну майнову шкоду та обов’язок особи відшкодувати майнову шкоду, заподіяну її незаконними діями або бездіяльністю.

Згідно статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку проте, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті в сумі 22696,87 гривень відповідають принципам розумності, спів розмірності.

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 11, 14, 60, 61, 88, 169 ч. 4, 213-215, 226 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, суд –

                            В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22696 (двадцять дві тисячі шістсот дев’яносто шість) гривень 87 копійок, витрати пов’язані зі сплатою правової допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, судовий збір в розмірі 226 (двісті двадцять шість) гривень 97 копійок, витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, а всього 26043 (двадцять шість тисяч сорок три) гривні 84 копійки.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: /підпис/                     Рішення набрало законної сили

З оригіналом згідно                     28.09.2010 року

Суддя:                             Суддя: