ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
31.08.06 Справа № 5/2554-9/367
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м.Миколаїв № 1641/10-007 від 05.06.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 26.05.2006р.
у справі № 5/2554-9/367
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райагробуд”, с.Тростянець Миколаївського району
до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м.Миколаїв
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
За участю представників:
від позивача: Федущак Р.В.- представник.
від відповідача: Яцук Г.М. –начальник юридичного відділу, довіреність від 18.04.2006р. № 193/10-007.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 26.05.2006р. у справі № 5/2554-9/367 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райагробуд”, с.Тростянець Миколаївського району до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м.Миколаїв (з врахуванням уточнення позовних вимог) та визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення від 15.07.2005р. № 0005351500 на суму 26,55 грн. та № 0005341500 на суму 29558,74 грн.
Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оформлено з порушенням встановленого Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, та Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.03.2001р. за № 268/5459.
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав, наведених у апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечили, просили постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідачем було проведено перевірку дотримання граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань ТзОВ „Райагробуд” за період 2002-2005рр., за наслідками якої складено акт № 510 від 15.07.2005р. та встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами", зокрема щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничного строку сплати. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2005р.: № 0005341500, яким позивачу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 460 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61706,92 грн. нараховано штраф у розмірі 50% на суму 30853,48 грн., № 0005351500, яким позивачу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13509,00 грн. нараховано штраф у розмірі 20% на суму 2701,80 грн., № 0005361500, яким позивачу за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17766,20 грн. нараховано штраф у розмірі 10% на суму 1776,62 грн. Позивач згідно з уточненням позовних вимог просить визнати частково нечинними два податкові повідомлення-рішення від 15.07.2005р.: № 0005351500 в частині суми 26,55 грн., № 0005341500 в частині суми 29558,74 грн.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що акт перевірки № 510 від 15.07.2005р., на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, складений з порушенням вимог Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, зі наступними змінами та доповненнями, та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, який був чинним на момент складення вказаного акту, так як всупереч п.13 вказаної Інструкції та п.п.1.5, 1.6, 1.7, ч.ІІІ п.2, п.3 названого Порядку в акті № 510 від 30.12.2004р. не викладено всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; відсутні посилання на конкретні первинні та інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, зокрема, відсутні посилання на декларації позивача, на підставі яких виникло податкове зобов’язання, відсутня інформація щодо порядку узгодження сум податкових зобов’язань; визначено вид і розмір штрафних санкцій за встановлені порушення, що є недопустимим; пояснень у посадових осіб позивача з приводу проведеної перевірки не відібрано (про проведення перевірки не повідомлено); акт перевірки належним чином позивачу не вручений (доказів про отримання позивачем примірника акту камеральної перевірки відповідачем не надано - відповідна відмітка за підписом керівника або уповноваженої особи підприємства, яка одержала акт, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акту, на доданому відповідачем до матеріалів справи примірнику акту відсутня).
При цьому суд виходить з припису п.2 ст.71 КАС України, згідно з яким в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи скаржника про те, що він не порушив вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, оскільки у даному випадку здійснив не документальну перевірку позивача, а камеральну перевірку, є помилковими та не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, так як камеральна перевірка є одним з типів документальної перевірки, серед інших –планова, позапланова, зустрічна, що вбачається із змісту пункту 1 „Визначення термінів, підстави для проведення документальних перевірок та основні принципи їх проведення” вказаного Порядку, у підпункті 1.2 якого наведено визначення типів перевірок, які проводяться державними податковими органами, в тому числі і камеральної перевірки.
Оскільки акт перевірки оформлено з порушенням встановленого порядку і в ньому не висвітлено повністю суті виявленого порушення, що перешкоджає повному та всебічному встановленню всіх обставин, що мають значення для вирішення даного спору та підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в оскарженій частині, виходячи з приписів ст.ст.70,71 КАС України, такий акт перевірки, як доказ, який використовує відомості взяті з інших джерел, які можуть самостійно виконувати роль доказів у цій справі (похідний доказ), не може вважатись допустимим для доказування термінів затримки сплати узгоджених сум податкового зобов”язання, а отже, не може бути підставою застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. При цьому апеляційним господарським судом враховано також, що у наявному в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, поданому відповідачем (а.с.104-108), не зазначено про приналежність його саме до акту перевірки № 510 від 15.07.2005р., не вказано сум узгодженого податкового зобов”язання та граничних термінів їх сплати.
У наявній в матеріалах справи довідці від 06.03.2006р. № 1689/10-0 відповідачем зазначено, що штрафні санкції, застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 15.07.2005р. № 0005341500, № 0005351500, № 0005361500 на загальну суму 35331,90 грн., були автоматично помилково нараховані в картках особових рахунків платника на договір розстрочення № 20 від 05.07.2001р. та рішення про розстрочення, а тому загальний розмір застосованих штрафних санкцій підлягає зменшенню на 5307,45 грн. При цьому відповідачем не розмежовано суми 5307,45 грн. по кожному з трьох податкових повідомлень-рішень.
Виходячи з наведених обставин та враховуючи те, що позивач згідно з уточненням позовних вимог просить визнати нечинними лише два податкові повідомлення-рішення частково, а саме № 0005351500 від 15.07.2005р. на суму 26,55 грн. та № 0005341500 від 15.07.2005р. на суму 29558,74 грн., апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог саме в цій частині та не вбачає підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги, так як доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, постанова місцевого господарського суду прийнята з врахуванням всіх обставин у справі та у відповідності до чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 26.05.2006р. у справі № 5/2554-9/367 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.