СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
5 вересня 2006 року | Справа № 20-3/079 |
м. Севастополь
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Папоротна Н.Ф., довіреність б/н від 05.01.2005,
відповідача: Турчин Д.С., довіреність №10-004/222 від 03.08.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 11 травня 2006 року по справі № 20-3/079
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Орвіс" (вул. Хрустальова, 6, Севастополь, 99040)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь, 99011)
про визнання недійсним податкового рішення № 0001722330/0 від 24.06.2005 року
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Орвіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №0001722330/0 від 24 червня 2005 року про застосування штрафних санкцій у сумі 9.000 грн.
Позивач вважає, що штрафні санкції до нього застосовані неправомірно, так як він не повинен проводити розрахункові операції з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, тому що всі розрахункові операції проводить через касу з видачею прибутково-касових ордерів. Також позивач вважає, що відповідачем перевірка була проведена з порушенням Закону України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, у зв’язку з чим відповідно до частини 2 статті 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосування штрафних санкцій є незаконним.
Постановою господарського суду міста Севастополя позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Орвіс” задоволені. Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0001722330/0 від 24 червня 2005 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 9.000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з тих підстав, що позивач реалізує продукцію власного виробництва, розрахунки здійснює через касу підприємства з видачею прибутково-касових ордерів, веде книгу обліку розрахункових операцій, тому згідно з вимогами Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не зобов’язаний проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що позивач у ході перевірки реалізував товар не власного виробництва, а лише здійснив його збірку, тому положення статті 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у даному разі на нього не розповсюджуються. Крім того, позивач має зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій, що зобов’язує його всі операції (у тому числі які можуть не проводитися через реєстратор розрахункових операцій) проводити через нього.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу з порушенням встановленого строку. Апеляційна інстанція за клопотанням позивача продовжила строк надання заперечень. З заперечень слідує, що позивач з доводами апеляційної скарги не згоден. Позивач є виробником меблі, що підтверджується дозволами на здійснення виробничої діяльності. Докази, на які посилається відповідач, підтверджують лише замовлення позивачем комплектуючих (які необхідні для виробництва м’якої меблі), а не виготовленої меблі.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача –доводи заперечення.
Апеляційна інстанція, вислухав пояснення представників сторін, досидівши документи у справі, у тому числі витребувані від сторін на стадії апеляційного розгляду (а.с. 93-110, 130), встановила наступне.
18 червня 2005 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі плану графіку (а.с. 100) та посвідчень від 17 червня 2005 року № 181/2970 та № 180/2969 (а.с. 98) у рамках контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу проведена перевірка меблевого салону „Орвіс”, розташованого вул. Маячна, 1, що належить позивачу.
За наслідком перевірки на бланку №002121 складено акт, який в подальшому зареєстровано за № 2702/0380/2330 (а.с. 93-97).
Цим актом зафіксовані допущені позивачем порушення вимог пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме:
1. не проведення через реєстратор розрахункових операцій з реалізації товару - диван 3 Херсонес, вартістю 1.690 грн., та надання послуг вантажників на суму 45 грн., всього на суму 1.735 грн.,
2.не забезпечення відповідності наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 65 грн.
Зауважень до акту перевірки не надано.
24 червня 2005 року на підставі вказаного вище акту перевірки прийнято рішення № 0001722330/0 про застосування відповідно до пунктів 1 статті 17, статті 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за допущені порушення штрафних санкцій у сумі 9.000 грн. (а.с. 8).
У порядку апеляційного оскарження скарги платника податків були залишені без задоволення, рішення без зміни, про що податковими органами різних рівнів своєчасно були направлені мотивовані рішення (а.с. 12-21, 99, 130).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №1776-Ш вiд 1 червня 2000 року (зі змінами) суб’єкти пiдприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій. За порушення вказаного обов'язку пунктом 1 статті 17 вказаного Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Як слідує з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Орвіс” 15 лютого 2005 року на адресу меблевого салону –вул. Маячна,1 зареєструвало реєстратор розрахункових операцій МІNI-600МЕ.04, заводський № ПА64103718, Фіскальний № 27-2—5014, версія програмного забезпечення 64-01 (а.с. 43).
З 1 квітня 2005 року позивач прийняв рішення про здійснення у меблевому салоні по вул. Маячна, 1 розрахунків через касу підприємства (а.с.10), що не порушує вимог діючого законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Як слідує з акту перевірки отримані від продажу дивану 3 Херсонес і надання послуг вантажників кошти позивач провів через касу підприємства та видав прибутковий касовий ордер № 11 від 18 червня 2005 року (а.с. 11, 100).
Порушень з боку позивача касової дисципліни відповідачем встановлено не було.
Однак, відповідач вважає, що диван 3 Херсонес не є продукцією власного виробництва позивача, тому він повинен був провести операцію з його продажу через реєстратор розрахункових операцій, при цьому відповідач до цей операції відносить і операцію надання послуг вантажників.
З цими доводами апеляційна інстанція не може погодитися.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1061 від 5 вересня 1996 року „Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями” продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.
Виробником продукції є юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені (Закон України „Про підтвердження відповідності” №2406-Ш від 17 травня 2001 року).
У судовому засіданні позивач надав документи - дозвіл №19/790 на початок роботи по виробництву м’якої меблі (а.с. 101), висновок №07 від 18 лютого 2005 року про наявність санітарно-гігієнічних умов для виробництва м’якої меблі (а.с. 106), узгодження експлуатації підприємства по виробництву меблі № 789 від 27 лютого 2006 року (а.с. 107), технічну документацію на комплект меблів для відпочинку 326 „Херсонес” (а.с. 108-109), довідку про включення до ЄДРПОУ (а.с. 110), які підтверджують, що він здійснює діяльність по виробництву меблі.
Це також підтверджують докази, на які посилається відповідач, а саме: договір № 19 від 10 січня 2005 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Муссонстройсервис” на надання послуг виготовлення комплектуючих для виробництва м’якої меблі (а.с. 70-71), заявки (а.с. 69), накладна (а.с. 68), так як виробництво меблі передбачає використання комплектуючих матеріалів. А як вказано вище до продукції власного виробництва відноситься не тільки продукція, яка повністю виготовляється підприємством.
Таким чином, позивач здійснюючі продаж продукції власного виробництва та надіваючи власні послуги через касу підприємства, мав права не проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій, у зв’язку з чим не міг допустити невідповідності наявних коштів на місті проведення розрахунків, сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операції, який не використається.
Доводи відповідача, що у разі реєстрації реєстратора розрахункових операції всі операції повинні проводитися через нього, апеляційна інстанція не приймає до увага, тому що стаття 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачає яких-небудь випадків. Це право суб’єкта господарської діяльності.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що позивач відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” мав право не проводити операції продажі власних послуг за готівку через реєстратор розрахункових операцій.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень норм матеріального і процесуального права, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших, підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2006 року по справі № 20-3/079 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
Т.П. Фенько