СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
06 вересня 2006 року | Справа № 2-21/7861-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Котлярової О.Л.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: Леміш Р.Г., дов. б/н від 26.04.2005 року;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської селищної ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 25 квітня-25 травня 2006 року у справі № 2-21/7861-2006А
за позовом Науково-виробничого госпрозрахункового центру "Гемі" (с. Мар'іно, ділянка 16, м.Сімферополь, 95000)
до Миколаївської селищної ради (вул. Радянська, 30, с.Миколаївка, Сімферопольський район, 97546)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 25.04-25.05.2006 року у справі № 2-21/7861-2006 позов Науково-виробничого госпрозрахункового центру "Гемі" задоволено частково. Суд скасував рішення Миколаївської селищної ради від 03.03.2004 року 18 сесії 24 кликання "Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,10 га", а також стягнув з відповідача судовий збір. В частині вимог про спонукання до видачі дозволу на будівництво у позові відмовлено.
При прийнятті постанови в частині скасування рішення Миколаївської селищної ради від 03.03.2004 року "Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,10 га", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, посилаючись на несплату Науково-виробничим госпрозрахунковим центром "Гемі" земельного податку, не надав документів контролюючих органів, які б підтверджували такий факт. При залишенні без розгляду позовних вимог в частині спонукання відповідача до видачі дозволу на будівництво, суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що на розгляді господарського суду АР Крим знаходиться справа про той самий предмет спору, між тим ж сторонами та з тих самих підстав.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Миколаївська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові Науково-виробничого госпрозрахункового центру "Гемі" відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовані норми Постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року „Про роз`яснення Наказу Президента України від 03.07.1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” стосовно звільнення платників земельного податку від його сплати лише у разі використання земельної ділянки у підприємницькій діяльності, що позивачем, на думку Миколаївської селищної ради, не доведено.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином ухвалами від 20.07. та від 30.08., а також повісткою від 20.07.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Миколаївської селищної ради.
З причини відпустки судді Антонової І.В. та зайнятості в іншому судовому процесі судді Заплава Л.М., на підставі розпоряджень першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Котлярову О.Л. та Видашенко Т.С.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови господарського суду АР Крим виходячи з наступного.
Судовою колегією встановлено, що рішенням 18 сесії 24 скликання від 03.03.2004 року Миколаївською селищною Радою було припинено право госпрозрахункового центру "Гемі" на користування земельною ділянкою площею 0,10 га. Причиною прийняття такого рішення послужив факт систематичної несплати земельного податку та неосвоєння земельної ділянки протягом 10 років.
Надаючи правову оцінку винесеному Миколаївською селищною Радою спірного рішення, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до статті 36 Земельного кодексу України та статті 2 Зако ну України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати.
Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одер жання її власником або користувачем документа, що посвідчує право влас ності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його дер жавної реєстрації.
Крім того, у статті 126 Земельного кодексу України вказано, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Стаття 15 Закону України "Про плату за землю" визначає, що влас ники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виник нення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.
У підтвердження факту здійснення платежів, позивач надав суду платіжні доручен ня: №38, 39 від 07.06.1998 року про сплату податку за землю за 1998 рік у сумі 138,49 грн.; № 6, 7 від 10.06.1999 року про сплату податку за землю за 1999 рік у сумі 155,00 грн.; № 25 від 07.02.2000 року про сплату податку за землю за 2000 рік у сумі 132,00 грн.; № 1 від 31.01.2001 року про сплату податку за землю за 2001 рік у сумі 132,00 грн.; а також про здійснення сплати податку за землю за січень-червень 2002 року в сумі 198,90 грн.
Судом першої інстанції також правомірно встановлено, що відповідно до свідоцтва № 012800856 серія № 21334 від 01.01.2001 року, позивач є платником єдиного податку. Даний факт також підтверджується свідоцтвом № 01280023 від 01.01.2003 року серія № 325668 про сплату єдиного податку за 2003 рік, свідоцтвом № 012800748 серії А № 346105 про сплату єдиного податку за 2004 рік, а також свідоцтвом № 012800738 серії А № 333885 від 01.01.2005 року.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, господарським судом АР Крим обгрунтовано у якості доказу прийнято Лист Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.05.2006 року, із змісту якого вбачається, що за період 2003-2006 років Госпрозрахун ковий центр "Гемі" був платником єдиного податку, про що свідчать надані до міжрайонної державної податкової інспекції копії свідоцтв про право сплати єдиного податку, виданих ДПІ м. Сімферополя на підставі пункту 6 Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією також встановлено, що позивач не є платником саме земельного податку у Сімферопольському районі та станом на 17.05.2006 року заборгованості по сплаті за землю, або сплаті єдиного податку не має.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на Постанову Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року „Про роз`яснення Наказу Президента України від 03.07.1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” стосовно того, що платники земельного податку звільнюються від його сплати лише у разі використання земельної ділянки у підприємницькій діяльності, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Рішенням 7 сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради від 21.02.1997 року госпрозрахунковому центру "Гемі" у постійне користування було передано земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва центру тор гово-побутового обслуговування пляжної зони у смт. Миколаївка.
31.03.1997 року позивачеві було видано Державний акт № 002213 серії 1-Км на право постійного користування землею, який зареєстрова но у книзі запису державних актів на право постійного користування зем лею під № 399.
З матеріалів справи вбачається, що у 1999 році позивачем був узгоджений проект з державним коміте том по справам будівництва та архітектури при Раді Міністрів АР Крим. У 2001 році позивачем був розроблений робочий проект Центру торгівельно-побутового обслуговування пляжної зони смт. Миколаївка, у січні 2001 року проведено роботи з розробки ґрунту, що підтверджено актом приймання виконаних робіт за січень 2001 року з підрядником ТОВ "Лотос-97". Таким чином, факт використання позивачем земельної ділянки підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки Миколаївською селищною радою не доведено суду належним чином той факт, що позивач земельною ділянкою не користується, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Миколаївської селищної ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня-25 травня 2006 року у справі № 2-21/7861-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.Л. Котлярова
Т.С. Видашенко