СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
06 вересня 2006 року |
Справа № 2-30/6338-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Котлярової О.Л.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. НОМЕР_1;
відповідача: Велієва Р.Ш., дов. № 2 від 20.02.2006 року;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю. ) від 19 травня 2006 року у справі № 2-30/6338-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, м.Сімферополь, 95022)
3-тя особа - Ялтинське міське управління земельних ресурсів (вул. Руданського, 7, м.Ялта, АР Крим, 98600)
про визнання дій відповідача щодо відмови надання погодження неправомірними та зобов'язання надати висновок про можливість відведення торгівельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 19.05.2006 року у справі № 2-30/6338-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволено. Суд зобов`язав Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища видати позивачеві висновок про можливість відводу земельної ділянки площею 0,0050 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 торгівельний ряд, для обслуговування торгівельного павільйону, а також стягнув з відповідача судовий збір.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи в погодженні відводу земельної ділянки з посиланням на норми статей 88, 89 Водного кодексу України та статей 60, 61 Земельного кодексу України відповідач повинен був обгрунтувати таку відмову фактами порушення режиму господарської діяльності у прибрежній захисній смузі при експлуатації об`єкту, що належить позивачеві. Оскільки доказів у підтвердження таких фактів не надано, господарський суд АР Крим визнав позовні вимоги СПД ОСОБА_2 підлягаючими задоволенню.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги „Порядку узгодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок”, затвердженого Наказом Міністерства природи України від 05.11.2004 року № 434, який визначає порядок забезпечення і збереження природоохоронним органом водних обєктів при виключенні (викупі), наданні земельних ділянок.
Позивач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином ухвалами та повістками від 20.07. та від 06.09.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставини, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Ялтинського міського управління земельних ресурсів.
З причини відпустки судді Антонової І.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Котлярову О.Л.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що рішенням Ялтинської міської ради НОМЕР_2 "Про організацію роботи дрібно роздрібної торгівельної мережі та відкритих майданчиків громадського харчування на території м.Ялта" було затверджено дислокацію об'єктів виносної торгівлі і надання послуг на території м.Ялта, де під номером НОМЕР_3 було зазначено торгівельний ряд СПД ОСОБА_2. Пунктом 10 зазначеного рішення позивачеві було надано згоду на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.14).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.01.2003 року НОМЕР_4, НОМЕР_5 торгівельний павільйон позивача є його приватною власністю та даний факт підтверджується паспортом НОМЕР_6.
З матеріалів справи вбачається, що СПД ОСОБА_2. звернулась до Управління державної екологічної інспекції Південно-Кримського регіону з метою вирішення питання щодо узгодження відводу земельної ділянки в АДРЕСА_2 на якій розташований торгівельний павільйон, що належить позивачеві.
Листом НОМЕР_7 Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища відмовив позивачеві у наданні узгодження відводу земельної ділянки посилаючись на те, що дана земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі малої річки та відповідно до статей 88, 89 Водного кодексу України та статей 60, 61 Земельного кодексу України є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (том 1 а.с.18).
При наданні правової оцінки діям відповідача, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що дане питання регулюється нормами Водного та Земельного кодексів України.
Так, відповідно до статті 1 Водного кодексу України, "прибережна захисна смуга" - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж моря, на який встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України, з метою охорони поверхових водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водоймів в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Відповідно до пункту 4 статті 88 Водного кодексу України, в межах існуючого населеного пункту прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склались.
Пунктом 3 статті 60 Земельного кодексу України закріплено, що розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням містобудівної документації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.
Так, пунктами 5 та 10 вищезазначеного порядку встановлено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. На землях міст розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
Судова колегія виходить з того, що відповідно до пунктів 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, саме на Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища покладений обов`язок щодо доказування правомірності відмови у погодженні відводу земельної ділянки.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, на момент видачі відмови в узгодженні відводу земельної ділянки, межі прибережної захисної смуги не встановлені. Тобто, відповідачем не доведено порушення позивачем обмежень, встановлених статтями 61 Земельного кодексу України та 89 Водного кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду АР Крим про те, що Водний кодекс України регулює відношення, пов'язані з саме з використанням та охороною вод і не містить заборони щодо експлуатації об'єктів, які знаходяться у прибережній захисній смузі.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 89 Водного кодексу України, об'єкти, які знаходяться в прибережній захисній смузі і не порушують встановлені режими, можуть експлуатуватись. Дана норма також закріплена у пункті 3 статті 61 Земельного кодексу України.
Приймаючи до уваги те, що відповідач, надаючи відмову у погодженні відводу земельної ділянки, не обґрунтував таку відмову фактами порушення режиму господарської діяльності у прибережній захисній смузі при експлуатації об'єкту, що належить позивачеві, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог є правомірним.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на наявність Порядку узгодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства природи України від 05.11.2004 року № 434, судова колегія не може прийняти їх до уваги, оскільки зазначений Порядок був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.11.2004 року, при тому, що відмову позивачеві у наданні узгодження відводу земельної ділянки було надано Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища Листом від 21.07.2004 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Таким чином, зазначений вище Порядок узгодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, у даному випадку не може бути застосований.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Республіканського комітету Автономної республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 19 травня 2006 року у справі № 2-30/6338-2006 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.Л. Котлярова
Т.С. Видашенко