Справа № 2-609/10

   З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р АЇ Н И

12 травня  2010 року                     м. Донецьк

Київський  районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Коваленко В.В.

при секретарі  Бердеєві Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справа за  позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства « Фінансова група « Страхові традиції » про захист прав споживачів;

В С Т А Н О В И В

              ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства « Фінансова група « Страхові традиції » про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 березня 2008 року ним було укладено в Донецькій регіональній дирекції ЗАТ «Фінансова група « Страхові традиції » Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/12447/05701/08, згідно з яким було застраховано належний йому транспортний засіб ЗАЗ – DAEWOO LANOS , реєстраційний номер НОМЕР_1, за так званими ризиками КАСКО. 17 грудня 2008 року з його автомобілем трапилася дорожньо-  транспортна пригода, в наслідок якої автомобіль зазнав значних технічних ушкоджень. В зв»язку з тим, що автомобіль було застраховано та враховуючи положення та вимоги договору страхування, він звернувся з заявою про страховий випадок до Донецької регіональної дирекції ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » за для отримання належного йому страхового відшкодування. Відповідно до умов договору, а сааме п.10, ним було своєчасно і в повному обсязі надано на адресу страховика всі документи, останній з котрих було передано до Донецької регіональної дирекції до 15.01.2009 року. За оцінкою страхової франшизи сума належного йому страхового відшкодування з врахуванням безумовної франшизи, передбаченої п.19. договору страхування склала 11 532, 95 грн. Незважаючи на вимоги викладені в Договорі добровільного страхування наземного транспорту № 06/12447/05701/08 від 12 березня 2008 року ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » й досі не сплатило належної йому суми страхового відшкодування. На всі його усні та письмові звернення він не отримав жодної відповіді по суті. Таким чином, вважає, що зі сторони ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » грубо порушуються положення Договору страхування, та вимоги чинного законодавства. Крім того, вважає, що діями ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » щодо безпідставного затягування виплати страхового відшкодування на його адресу та протизаконних дій самих робітників, йому була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у важкості його страждань та психологічної напруги, щодо можливості взагалі неотримання страхового відшкодування, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн. Просить суд стягнути з ЗАТ « Фінансова група « Страхові традиції » на його користь страхове відшкодування у розмірі 11 532, 95 грн., суму витрат за проведення авто – товарознавчого дослідження у розмірі 300, 00 грн., 10 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 252, 00 грн.  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні  позивач підтримав свої вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

   Представник відповідача до суду не з»явився. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі діючого законодавства. Відповідно до вимог ст. 225 ЦПК України, судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з  наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що, дійсно 12 березня 2008 року ОСОБА_1 було укладено в Донецькій регіональній дирекції ЗАТ «Фінансова група « Страхові традиції » Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/12447/05701/08, згідно з яким було застраховано належний йому транспортний засіб ЗАЗ – DAEWOO LANOS , реєстраційний номер НОМЕР_1, за так званими ризиками КАСКО.

17 грудня 2008 року з його автомобілем трапилася дорожньо-  транспортна пригода, в наслідок якої автомобіль зазнав значних технічних ушкоджень. В зв»язку з тим, що автомобіль було застраховано та враховуючи положення та вимоги договору страхування, ОСОБА_1 звернувся з заявою про страховий випадок до Донецької регіональної дирекції ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » за для отримання належного йому страхового відшкодування.

Відповідно до умов договору, а саме п.10, ОСОБА_1 було своєчасно і в повному обсязі надано на адресу страховика всі документи, останній з котрих було передано до Донецької регіональної дирекції до 15.01.2009 року.

 За оцінкою страхової франшизи сума належного ОСОБА_1 страхового відшкодування з врахуванням безумовної франшизи, передбаченої п.1 9. договору страхування склала 11 532, 95 грн.

 Незважаючи на вимоги викладені в Договорі добровільного страхування наземного транспорту № 06/12447/05701/08 від 12 березня 2008 року ЗАТ « Фінансова группа « Страхові традиції » й досі не сплатило належної йому суми страхового відшкодування.

   На всі усні та письмові звернення ОСОБА_1 не отримав жодної відповіді по суті.

   Згідно до ст. 988, 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату в строк, встановлений договором, на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеного договором, на підставі заяви страхувальника або іншої особи, зазначеної в договорі, та страхового акту ( аварійного сертифіката).  

   Згідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки.

   Згідно п. 2  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з відповідними змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є провина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності звинувачень. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його власника не може бути покладено обов’язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що судом встановлено не було.

      У підтвердження моральної шкоди позивач пояснює, що не можливість остаточного відновлення здоров*я, що вона мала до травми, і залишення наслідків травми до кінця її життя.

      Згідно ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

      Згідно п. п. 3, 9  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 долі № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: ... у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості так справедливості.

    На підставі цього суд вважає за доцільне частково  задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1  у частині стягнення моральної шкоди, оскільки обставини викладені позивачем  в обґрунтування  моральної шкоди є суттєвими і підтверджують  наявність такої.

Відповідно до  вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги позивача задоволені, суд вважає за необхідне  судові витрати по даній справі покласти на відповідача по даній справі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.88, 10, 11, 60,  212, 213, 214, 215, 218 ЦПК Україна, ст. ст.22, 23, 1166, 1167, 1187,  ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику  розгляду судами цивільних справ  за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6 із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 долі № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,  суд

     В И Р І Ш И В:

                Позов  ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства « Фінансова група « Страхові традиції » про захист прав споживачів – задовольнити частково.

               Стягнути з Закритого акціонерного товариства « Фінансова група « Страхові традиції » на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 11 532 (п»ятсот сімдесят шість) грн. 95 коп., суму моральної шкоди в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а всього 12 532 ( дванадцять тисяч п»ятьсот тридцять дві ) грн. 95 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства « Фінансова група « Страхові традиції » на користь на користь спеціального фонду державного бюджету   витрати  на інформаційно - технічне  забезпечення в сумі 250 (тридцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька  шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя :