КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року Справа № 2а- 2374/10
Київський районний суд м. Донецька в складі:
Головуючого судді - Коваленко В.В.,
при секретарі - Бердеєві Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Донецька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй допомоги по догляду за дитиною за період з липня 2007 року по теперішній час неправомірними, зобов»язання зробити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з липня 2007 року,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що вона є матір»ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Тому вона перебуває на обліку відповідача і має право у відповідності до ст.ст. 12,15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини у розмірі, передбаченому вказаним законом. Однак, відповідач порушує її право шляхом здійснення виплат, розмір яких, значно нижче ніж розмір виплат, встановлених вказаним законом і доплатити різницю відмовляє. Тому вона звернулась до суду і просила зобов»язати відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення, які аналогічні викладеним у позовній заяві, додавши, що на момент народження дитини позивач була працюючою та застрахованою особою, її дитина проживає разом з нею і саме вона фактично піклується за нею, та не позбавлена батьківських прав відносно неї. З липня 2007 року вона перебуває на обліку відповідача, який порушує її права на отримання соціальної державної допомоги в розмірах, передбачених законом. Крім того, вона вказала, що раніше вона до суду не зверталась, так як про порушення своїх прав дізналась у вересні 2008 року з засобів масової інформації, а до цього моменту не була обізнана у законодавстві України. Просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки він пропущений нею з поважних причин, а позов, задовольнити.
Представник відповідача - Олізаренко О. В., який діяв, на підставі перевірених, судом повноважень (довіреності), позов, не визнав, вважав його не обґрунтованим, мотивуючи тим, що дійсно позивачка перебуває на обліку відповідача саме з травня 2007 року і саме з цієї дати їй розпочато виплату певних видів соціальної допомоги. Так, відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» позивачці було призначено та виплачено допомогу при народженні дитини в сумі 3400 грн., решта - протягом наступних 12 місяців по 425,00грн. щомісячно. Також, їй було виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році відповідно до ст.56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням», згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. Також, у 2008 році всі виплати на користь позивача здійснювались відповідно до п.23 розділу її Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, який не був визнаний неконституційним та не втрачав чинність та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабміну України від 27.12.2001 р. № 1751. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» був передбачений відповідний обсяг видатків. У 2009 році позивачці проводились виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», які неконституційними не визнавались, а також відповідно до п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 175, згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Мінпраці України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства , забезпечує через органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі по Державний бюджет на відповідний календарний рік, тому розмір всіх виплат, здійснених на користь позивача ґрунтувався на законі, а дії відповідача щодо розміру виплат допомоги позивачу правомірними. Також, він вважав, що позивачка взагалі пропустила строк звернення до суду з вимогами за 2007- 2008 роки, наполягав на застосуванні строку, передбаченого ст. 99 КАС України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.
Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи – позивач є матір»ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 \ а. с. 6\. Дитина проживає разом з позивачем, яка не позбавлена батьківських прав і фактично піклується про дитину. На момент народження дитини позивач була застрахованою і працюючою особою. ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з липня 2007 року і з цього часу відповідач виплачує їй певні види соціальних державних допомог: допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Фактично позивач отримала від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у таких розмірах: : у травні 2007 року - 99,89 грн. , у червні - липні 2007 року – 129, 03 грн., у серпні 2007 року – 132, 64 грн., у вересні 2007 року – 134, 45грн., у жовтні 2007 року - 136, 13 грн., у листопаді 2007 року – 140, 05 грн., з грудня 2007 року – по серпень 2009 року по 144, 10 грн. щомісячно, у вересні 2007 року – 48, 03 грн. / а.с. 12/. Фактичний розмір виплаченої одноразової допомоги при народженні дитини склав : у липні 2007 року - 3400,00грн., а з квітня 2007 року по березень 2008 року- no 425 грн. щомісячно \а.с.11\. Під час здійснення вказаних виплат у 2007 році відповідач керувався ст.56 Закону України «Про державній бюджет на 2007 рік» № 489-V, Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням» № 2240-111. У 2008 році всі виплати на користь позивача здійснювались відповідно до п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабміну України від 27.12.2001 р. № 1751. У 2009 році позивачці проводились виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям дітьми», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 175, згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними не має розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих: обставин та добровільності їх визнання і сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 ст.72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають, визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбаченні як Конституцією так і Законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми".
Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (Далі- № 2811-XII) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 закону № 2811-XIІ встановлено, що громадяни України, в сім»ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом ті іншими законами України.
Статтею 3 Закону України № 2811 -XIІ передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону, України № 2811-ХІІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного піку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Вказаний вище закон № 2811-ХІІ є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов»язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні передбачені ст.ст. 12,14 Закону України № 2811-ХІІ. При цьому, вказаний закон не передбачає обмежень чи особливих умов розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України № 2811-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім»ям з літі,ми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим за коном, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову було внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців але не менше ніж 130 грн. Такі внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, тобто не визнавались неконституційними. Такі положення про розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяли і протягом 2009 року.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з грудня 2007 року по серпень 2008 року, тобто на момент розгляду справи в суді, у розмірі 144,10 грн. є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо перерахунку та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 роках, суд вважає необгрунтованими і відмовляє у їх задоволенні.
Разом з тим, аналіз наведеного вище законодавства України дозволяє суду зробити висновок, що дії відповідача у період з липня 2007 р. , тобто з моменту постановки позивача на облік та по 31.12.2007 року щодо виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були неправомірними і позивачу у вказаний період дійсно було недоплачено певну суму такої допомоги.
Однак, позивач звернулась до суду з даним позовом лише 19.01.2010 р., тому суд вважає, що до її вимог про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії за 2007 рік, слід застосувати положення ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач, звертаючись до суду з клопотанням про поновлення їй строку звернення до суду не навела жодної поважної причини пропуску нею такого процесуального строку і не підтвердила такі причини документально. Отже, суд не вбачає підстав, які б могли бути прийнятими судом до уваги для вирішення питання про поновлення позивачці строку звернення до суду. Крім того, суд відзначає, що позивач щомісячно отримувала спірну соціальну допомогу і з розміру виплачених їй сум вона щомісячно могла дізнатись про те, що, на її думку, її право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі є порушеним. Юридична необізнаність позивача, на яку вона посилалась в обґрунтування причин пропуску строку, не може бути визнана судом поважною причиною для поновлення позивачці строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і обізнаність людини про те чи ін ше положенн я законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Таким, чином, суд вважає, що позивачкою пропущений строк звернення до суду з цим позовом за 2007 рік і поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду не вбачає, а отже, не вбачає і підстав для його поновлення.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а представник відповідача, в даному випадку, на цьому наполягає, тому суд вважає що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, що є підставою для відмови їй у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24,94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй допомоги по догляду за дитиною за період з липня 2007 року по теперішній час неправомірними, зобов»язання зробити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з липня 2007 року, - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної чинності після закінчення цього строку.
СУДДЯ: