Справа № 2-а-7581
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
?2” грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.
при секретарі – Левандовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу, відкриту за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержанта міліції Шиманського Романа Васильовича про визнання дій суб’єкта владних повноважень при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07 листопада 2010 року протиправними та скасування цієї постанови,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержантом міліції Шиманським Р.В. від 07.11.2010 року серії АМ №182888, постановлену відносно нього, в зв’язку з тим, що вказана постанова є незаконною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог діючого законодавства України. Він рухався по лівій смузі для руху, оскільки права смуга була зайнята іншим транспортним засобом. Інспектор зафіксував саме його автомобіль, коли транспортний засіб вже проїхав по правій смузі. Крім того, працівником ДАІ не було зазначено жодного свідка правопорушення та не дав можливості дати йому пояснення.
Позивач в судове засідання не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач - інспектор ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержант міліції Шиманський Р.В. в судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, в зв’язку з заявою позивача про слухання справи за його відсутності, та в зв’язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ураховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків ... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних повноважень управлінської функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою інспектора ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержанта міліції Шиманського Романа Васильовича від 07.11.2010 року серії АМ №182888 по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 07.11.2010 року о 08 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем Рендж-Ровер, д/н НОМЕР_1, на 140 км автошляху Київ-Чоп, де мається дві смуги для руху в одному напрямку, рухався по лівій смузі, при вільній правій, не маючи наміру для розвороту чи повороту ліворуч, чим порушив вимоги п.п. 11.2, 11.5 ПДР України.
Підставою для винесення вказаної постанови є протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 11.2 ПДР України нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.
Як вбачається з вимог п. 11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Оцінюючи доводи позивача, на підтвердження своїх позовних вимог, суд знаходить їх обґрунтованими з наступних підстав.
Як вбачається з вимог п. 11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті.
З доводів позивача вбачається, що він рухався по лівій смузі, оскільки права була зайнята іншим транспортним засобом.
Крім того, відповідно до п. 4.2 наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» №77 від 26.02.2009 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, акт перевірки технічного стану транспортного засобу; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Також відповідно до п.4.2 вказаного наказу, у разі відмови порушника від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків.
Однак в порушення п. 4.2 відповідного наказу, інспектором ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержант міліції Шиманський Р.В. не відібрав письмових пояснень свідків, не склав акт перевірки технічного стану транспортного засобу, не засвідчив належним чином відмову правопорушника від підписання протоколу.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений з суттєвими порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» N 185 від 22.02.2001 року та наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» №77 від 26.02.2009 року він не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу.
Крім того, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачем не було надано жодного доказу на підвтердження правомірності винесеної ним постанови.
У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак всупереч означених вище норм закону, інспектором ДПС не було з’ясовано всіх обставин справи, з метою повного та всебічного її розгляду.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дійсно були грубо порушені вимоги діючого законодавства, а тому винесена ним постанова не може бути визнана законною та обґрунтованою.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена – до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному КУпАП, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компенсації (повноважень) суб’єкта владних повноважень.
Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, при розгляді адміністративної справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії інспектора ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержанта міліції Шиманського Романа Васильовича при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2010 року серії АМ №182888 відносно ОСОБА_1 про застосування до нього фінансової санкції в сумі 425 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги чи протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, скасовує постанову і закриває справу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69, 71, 162, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 7, 9, 122 ч. 2, 247, 251, 279-280, 286, 289, 293 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержанта міліції Шиманського Романа Васильовича про визнання дій суб’єкта владних повноважень при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07 листопада 2010 року протиправними та скасування цієї постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії інспектора ДПС роти ОДЗ м. Житомира сержанта міліції Шиманського Романа Васильовича при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2010 року серії АМ №182888 відносно ОСОБА_1 про застосування до нього фінансової санкції в сумі 425 грн.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АМ №182888 від 07.11.2010 року, постановлену відносно ОСОБА_1.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 2 КУпАП закрити, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.В.Кучеренко