СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
5 вересня 2006 року | Справа № АС-13/460-05-20-12/046 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Горошко Н.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
прокурор: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 16 травня 2006 року по справі № АС-13/460-05-20-12/046
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка,Севастополь,99004)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003242310/0 від 17.11.2005 року, № 0003312310/0 від 17.11.2005 року Державної податкової інспекції у Нахимовському районі міста Севастополя та спонукання скасувати їх
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а також з вимогою зобов’язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі міста Харкова здійснити податкове зарахування з метою зменшення податкового зобов’язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя неправомірно донарахувала йому податок на додану вартість, тому що у період, що перевірявся, позивач надавав послуги з ремонту військових кораблів Російської Федерації, які не є об’єктом оподаткування. Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова неправомірно не розглянула заяву про здійснення зарахування податкових зобов’язань позивача на підставі договору з товариством з обмеженою відповідальністю „Укрмедіацентр”, яким передбачено, що зарахування податкових зобов’язань позивача здійснює його контрагент.
У ході розгляду спору позивач відмовився від позовних вимог до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (а.с. 18 т.4), у зв’язку з чим справу передано до розгляду господарського суду міста Севастополя, провадження у справі відносно цих вимог закрито.
Постановою господарського суду міста Севастополя позов задоволено повністю. Визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій. З державного бюджету України на користь позивача стягнути судові витрати –3,40грн. державного мита.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач у квітні-червні 2005 року надав послуги з ремонту військових кораблів Російської Федерації і не відніс ці операції до об’єкту оподаткування.
Постанову місцевий господарський суд обґрунтовує тим, що військові кораблі іноземної держави не є митною територією України, а тому надані позивачем послуги з ремонту цих кораблів є наданням послуг за межами митної території України і не є об’єктом оподаткування.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права, у позові відмовити.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушені підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, стаття 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункт 2 Положення про сертифікацію персоналу суден флоту рибної промисловості.
Позивач своєчасно надав заперечення на апеляційну скаргу та доповнення до них, з яких вбачається, що позивач не згоден з доводами апеляційної скарги тому, що згідно з редакцією Закону України „Про податок на додану вартість”, який діяв у квітні-червні 2005 року, роботи, виконані не на території України, не є об’єктом оподаткування. У квітні 2004 року позивач правомірно застосував нульову ставку податку, так як витратні матеріали, використовані для ремонту, входять до складу собівартості ремонту і не є продажем товарів (а.с. 114-122).
Розпорядженням керівництва суду змінювався склад колегії, який остаточно визначений: головуючий суддя Градова О.Г., судді Голик В.С., Горошко Н.П.
У судовому засіданні з 29 серпня до 31 серпня 2006 року і з 31 серпня 2006 року до 5 вересня 2006 року оголошувались перерви.
Представник відповідача у судових засіданнях 29 і 31 серпня 2006 року підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача -заперечення на скаргу та доповнення до них. Прокурор у судове засідання не з’явився, про час і місце був сповіщений належним чином.
Апеляційний суд, вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
17 листопада 2005 року в.о. керівника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на підставі акту перевірки №96/10/23-123/22288616/220 від 7 листопада 2005 року прийняти податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій:
1) №0003242310/0 податок у сумі 1.646.619грн., штрафні санкції –1.651.857грн., усього 3.298.476грн. (а.с. 14 т.1);
2) №0003312310\0 податок у сумі 307.037грн., штрафні санкції –307.037грн., усього 614.074грн. (а.с. 15 т.1).
Податкове повідомлення-рішення №0003242310\0
(податок - 1.646.619грн., штрафні санкції –1.651.857грн.)
Вказаним вище актом перевірки встановлено, що позивач занизив податкові зобов’язання з операцій продажу послуг у квітні 2004 року, квітні-червні 2005 року на суму 1.646.619грн. через не включення до податкових зобов’язань податку на додану вартість за ставкою 20%.
Як слідує з матеріалів справи у вказаних податкових періодах відповідач надавав послуги з ремонту іноземних військових кораблів на підставі контрактів:
1. з Міністерством Оборони Російської Федерації (а.с. 80-116 т.1, т.2),
2. закритим акціонерним товариством „Турборус” Російська Федерація (а.с. 28-33, 37-38, 61-76 т.3),
3. товариством з обмеженою відповідальністю „ССЗ „Лазарівське адміралтейство” (а.с.40-59 т.3).
Взаємовідносини з Міністерством Оборони Російської Федерації.
Позивач у квітні-червні 2005 року на підставі контрактів № 765/05/49/КЭ/0509-05 від 28 лютого 2005 року (предмет контракту: ремонт військової техніки військових кораблів та підводних човнів Російської Федерації), № 765/11/49/КЭ/0542-05 від 3 березня 2005 року (предмет контракту: ремонт військової техніки військових кораблів Російської Федерації), № 765/08/49/КЭ/0604-05 від 11 березня 2005 року (предмет контракту: ремонт засобів навігації військових кораблів Російської Федерації), № 765/11/49/КЭ/0688-05 від 21 березня 2005 року (предмет контракту: ремонт корабельних систем та механізмів військових кораблів Російської Федерації), № 765/22/49/КЭ/0864-05 від 31 березня 2005 року (предмет контракту: ремонт суднопідйомного обладнання військових кораблів Російської Федерації) надав послуги з ремонту іноземних військових кораблів, які не оподаткував так як вважає, що відсутній об’єкт оподаткування, чим на думку відповідача, занизив податкові зобов’язання на суму 1.575.174,20 грн.
Згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами від 25.03.2005 Закон України № 2505-IV об‘єктом оподаткування податком на додану вартість є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підпункту 3.2.13 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону України не є об’єктом оподаткування поставки послуг резидентом, місце надання яких знаходиться за межами митної території України.
Митною територією України, відповідно до статті 5 Митного кодексу України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Морські суда, у тому числі військові кораблі до митної території України не віднесені. Крім того, територія іноземного військового корабля не є митною територією України, навіть якщо таке судно знаходиться в територіальних водах України, тому що зберігає національність і статус території держави, під прапором якої воно знаходиться (ст.91, 92 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року).
Місце надання послуг визначається пунктом 6.5 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. За загальним правилом місце надання послуг –це місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Однак цей пункт передбачає винятки. Так підпункт „г” пункту 6.5. встановлює, що місцем проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику, є місце, де фактично надаються послуги.
З контрактів, актів виконаних робіт, замовлень слідує, що ремонтні роботи проходили безпосередньо на території корабля, тобто території іншої держави. Метою виконання робіт було поліпшення якісних характеристик обладнань. Так як ремонтні роботи за своєю суттю є такими роботами, за наслідками яких відбувається зміна (поліпшення) стану об‘єкту ремонту, його якісних характеристик. Зокрема Наказ Мінпромполітики "Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств" від 04.07.2003 N 281, передбачає, що ремонт устаткування - комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта. Тобто, нормативне тлумачення поняття ремонтні роботи - це такі роботи, які призводять до зміни якісних характеристик об’єкту.
Таким чином, враховуючи викладене, надані позивачем у квітні-травні 2005 року послуги з ремонту іноземних військових кораблів на підставі контрактів з Міністерством оборони Російської Федерації не є об‘єктом оподаткування податком на додану вартість.
Взаємовідносини з закритим акціонерним товариством „Турборус” Російська Федерація.
У квітні 2004 року позивач за договором № 199-12/03 від 5 грудня 2003 року виконав роботи по заміні маршового двигуна іноземного військового корабля з використанням сировини і матеріалів на суму 9.328,21 грн., які оподаткував за нульовою ставкою, у тому числі використані при виконанні робіт матеріали без оформлення митної декларації про експорт товару, що привело, на думку відповідача, до заниження об’єкту оподаткування на 1.866 грн.
У квітні 2005 року позивач за договором № 13/4/108-08/04 від 6 серпня 2004 року здійснив роботи по відновленню військового обладнання військового корабля РФ з використанням матеріалів на суму 189.354,24 грн., які також не оформив як експорт продукції, що привело до заниження об’єкту оподаткування на 37.870,85 грн..
Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, якій діяв у квітні 2004 року, за нульовою ставкою оподатковувалися операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
У квітні 2005 року цей підпункт виключено
Як вказано вище виконання будь-яких робіт з ремонту іноземного військового корабля, є надання послуг по за межами митної території України, тобто і використання такої послуги (роботи) автоматично здійснюється по за межами митної території України.
Тому позивач правомірно задекларував за нульовою ставкою податку на додану вартість надані послуг з ремонту іноземного військового корабля у квітні 2004 року , у квітні 2005 року ці послуги не є об’єктом оподаткування, у зв’язку з чим донарахування податку на додану вартість за ставкою 20% у сумах 1866,0грн. і 37.870,85 грн. неправомірно.
Виконання робіт розуміє використання необхідних для здійснення ремонту матеріалів.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” пункти 11, 12 –вартість витратних матеріалів передбачена як різновид прямих матеріальних витрат, яка є невід‘ємною складовою собівартості робіт (послуг), які реалізуються. Тобто, використання витратних матеріалів при проведенні робіт, послуг є невід‘ємною складовою таких робіт, а вартість витратних матеріалів, використаних при проведенні ремонтних робіт, включається до складу собівартості робіт. Отже, витрачаючи матеріали при проведенні ремонту, підприємство-позивач не здійснює продаж таких матеріалів, а реалізує вартість робіт, в даному випадку, ремонтних, у зв’язку з чим підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 не підлягає застосуванню.
Взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю „ССЗ „Лазарівське адміралтейство”.
У квітні 2005 року позивач за договорами № 154-09/03 від 4 вересня 2003 року і № 49-04/04 від 15 квітня 2004 року виконав ремонтні роботи військових кораблів РФ, які не оподаткував податком на додану вартість за ставкою 20%, що привело до заниження податку на суму 31.708,02 грн.
Як слідує з декларацій позивача, зобов‘язання за вказаний період були задекларовані за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Таке декларування є помилковим, оскільки в спірний період до вказаних відносин норми Закону України „Про податок на додану вартість”, якою була врегульована нульова ставка, не існувало (п.6.2.2 Закону був виключений згідно внесених змін від 25.03.2005 року). Однак, така помилка позивача не призвела до зменшення бази оподаткування, оскільки в даний період, роботи по ремонту іноземних військових кораблів, як вказано вище, не були об‘єктом оподаткування з податку на додану вартість.
Суд вважає неправомірним застосування відповідачем до відносин, які виникають у сфері оподаткування, норм Цивільного кодексу України з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України, норми цивільного законодавства не застосовуються до податкових відносин. Тому використання норм цивільного законодавства для тлумачення податкових термінів, є таким, що суперечить нормам діючого цивільного законодавства.
Податкове повідомлення-рішення №0003312310\0
(податок - 307.037грн., штрафні санкції –307.037грн.).
Як слідує з акту перевірки, на виконання договору спільної діяльності № 24 від 7 квітня 2005 року з Військовою майстернею 1020 (уповноваженою стороною за договором є позивач) у травні 2005 року здійснено ремонт озброєння та військової техніки військового корабля Міністерства Оборони Російської Федерації на суму 1.535.185 грн., який не оподаткований за ставкою 20%, що на думку позивача, привело до заниження податкових зобов’язань у травні 2005 року на суму 307.037 грн.
Надані у справу документи (договір, замовлення, акти виконані робіт) свідчать, що ремонтні роботи позивач здійснював на території військового корабля, за своєю суттю ці роботи направлені на зміну якісних характеристик обладнання, а як вказано вище такі роботи не є об’єктом оподаткування.
Враховуючи викладене, позивач у квітні 2004 року, квітні-червні 2005 року дліяв відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим відповідачем неправомірно донараховані податкові зобов’язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0003242310/0 і №0003312310\0 та застосовані штрафні санкції.
Рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) рішення суду не має, апеляційна скарга не обгрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2006 року у справі № АС-13/460-05-20-12/046 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
Н.П. Горошко