УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "15" листопада 2010 р. Справа № 15/1178
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Біленькій Ю.П.
за участю представників сторін
від позивача: Хаванської Н.В. - представника за довіреністю № 109 від 01.06.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (м.Малин)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с.Нянівка Малинський район)
про стягнення 1647,45 грн.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 11.11.2010р. оголошувалась перерва до 15.11.2010р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1257,60грн. заборгованості по орендній платі та 389,85грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що за час розгляду справи відповідач частково погасив суму основної заборгованості. Неоплаченою на час розгляду справи залишилась заборгованість відповідача за оренду майна в сумі 147,75грн. (орендна плата за травень 2010р.). Зазначену суму боргу та пеню в сумі 389,85грн., просив стягнути представник позивача в судовому засіданні 15.11.2010р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Ухвала господарського суду Житомирської області від 10.09.2010р. про порушення провадження у справі, яку було направлено відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві: 11608, с.Нянівка, Малинського району Житомирської області, повернулась до господарського суду Житомирської області з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.18-20).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.47-48), наданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради на запит господарського суду, станом на 13.10.2010р., підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою: 11656, с.Нянівка, Малинський район, Житомирська область.
Ухвали про відкладення розгляду справи від 07.10.2010р. (а.с. 50-53) та від 29.10.2010р. (а.с. 57-59), надіслані Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою: 11656, с.Нянівка, Малинський район, Житомирська область., також повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Малинська паперова фабрика - Вайдман", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач у справі) було укладено договір оренди приміщення (а.с. 7-8).
Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) бере у строкове платне користування частину другого поверху будівлі управління (старої контори) загальною площею 13,1 метри квадратних згідно додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною.
Приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.2.2 договору).
Згідно до акту здачі - приймання від 14.01.2010р., позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину другого поверху будівлі управління (старої контори) загальною площею 13,1 метри квадратних, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Пунктом 3.1 договору оренди приміщення від 14.01.2010р. встановлено строк дії даного договору - до 31.12.2010р.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).
Пунктом 4.1 договору оренди приміщення від 14.01.2010р. сторони погодили, що щомісячний розмір орендної плати за приміщення, що орендується, становить 20 (двадцять) гривень (без урахування податку на додану вартість) за один квадратний метр.
Відповідно до п. 4.4, 4.5 договору оренди приміщення від 14.01.2010р., орендна плата сплачується орендарем у готівковому (в касу орендодавця) або безготівковому (на розрахунковий рахунок орендодавця) порядку, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, за який проводиться розрахунок. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач своє зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконував, у зв'язку з чим, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 1257,60грн., зокрема: за травень 2010р. - 314,40грн. (рахунок-фактура № 5700005308 від 12.05.2010р.), за червень 2010р. - 314,40грн. рахунок-фактура № 5700005625 від 11.06.2010р.), за липень 2010р. - 314,40грн. (рахунок-фактура № 5700006009 від 13.07.2010р.), за серпень 2010р. - 314,10грн. (рахунок-фактура № 5700006294 від 10.08.2010р.).
Однак в судовому засіданні позивачем, на вимогу суду були надані банківські виписки з яких вбачається, що при зверненні з позовом до суду у даній справі, позивачем не було враховано здійснену 25.06.2010р. проплату в сумі 94,20грн. за оренду приміщення за червень 2010 року (а.с.88-90). Зазначені кошти відповідачем були перераховані позивачу до звернення з позовом у даній справі (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті у якому надійшла до суду позовна заява (а.с. 16), позовну заяву було направлено 07.09.2010р.), а тому вимоги про їх стягнення з відповідача є безпідставними.
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становила 1163,40грн., а саме за травень 2010р. - 314,40грн., за червень 2010р. - 220,20грн., за липень 2010р. - 314,40грн., за серпень 2010р. - 314,10грн. Даний факт підтвердив і позивач в судовому засіданні 15.11.2010р.
Після порушення провадження у справі, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості. Зокрема, відповідач сплатив:
- 13.09.2010р. - 630,00грн. з призначенням платежу "оренда приміщення червень, липень 2010р." (а.с.91-93),
- 20.09.2010р. - 630,00грн. з призначенням платежу "оренда приміщення серпень, вересень" (а.с.94-95),
- 23.09.2010р. - 71,85грн. з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення" (а.с.96).
В судовому засіданні 15.11.2010р. представником позивача надано письмові пояснення щодо того, яким чином позивачем зараховані здійснені відповідачем проплати (а.с. 69). Згідно з даними поясненнями, із здійсненої відповідачем 13.09.2010р. проплати в розмірі 630,00грн., грошові кошти в сумі 220,20грн. зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за червень 2010р., грошові кошти в сумі 314,40грн. зараховані в рахунок погашення заборгованості за липень 2010р., грошові кошти в сумі 1,80грн. зараховані як закриття боргу за лютий 2010р., а решта — 93,60грн. зараховано в рахунок часткової оплати боргу за травень 2010р. Із здійсненої відповідачем 20.09.2010р. проплати в розмірі 630,00грн. грошові кошти в сумі 314,40грн. зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за серпень 2010р., в сумі 1,20грн. - в рахунок часткової оплати за травень 2010р., а решта коштів (314,40грн.) зараховані як оплата за вересень 2010р. (орендна плата за вересень 2010 року не є предметом розгляду даної справи). Сплачені відповідачем 23.09.2010р. грошові кошти в сумі 71,85грн. зараховані позивачем в рахунок орендної плати за травень 2010 року.
Таким чином, враховуючи проведені відповідачем проплати (з урахуванням призначення платежів), проведені позивачем зарахування, станом на час розгляду справи, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість по сплаті орендної плати за травень 2010 року в сумі 147,75грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)
На час розгляду справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем по орендній платі на суму 147,75грн.
Враховуючи викладене, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 147,75грн. та одночасно відмовляє в стягнені 94,20грн. боргу з мотивів того, що вказану суму боргу було погашено відповідачем до звернення позивача з позовом до суду. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1015,65грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 389,85грн. за прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати.
Як передбачено ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.1 договору оренди приміщення від 14.01.2010р. за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на наведене, господарський суд перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.3), з урахуванням законодавчо встановлених обмежень щодо розміру пені, та здійснених відповідачем проплат, вважає, що обґрунтованим є нарахування відповідачу пені в сумі 34,37грн., а саме нарахованої:
по орендній платі за травень 2010р. з 16.05.2010р. по 01.09.2010р. на суму 314,40грн. розмір пені становить 16,87грн.,
по орендній платі за червень 2010р.:
- з 16.06.2010р. по 24.06.2010р. на суму 314,40грн. розмір пені становить 1,47грн.;
- з 25.06.2010р. по 01.09.2010р. на суму 220,20грн. розмір пені становить 7,03грн.;
по орендній платі за липень 2010р. з 16.07.2009р. по 01.09.2010р. на суму 314,40грн. розмір пені становить 6,73грн.;
по орендній платі за серпень 2010р. з 16.08.2010р. по 01.09.2010р. на суму 314,40грн. розмір пені становить 2,27грн.;
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 34,37грн. У стягненні пені в сумі 355,48грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Всупереч наведеній нормі, відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 147,75грн. заборгованості по орендній платі та 34,37грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення 1015,65грн. заборгованості по орендній платі підлягає припиненню. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 549, 759 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (11656, с.Нянівка, Малинського району, Житомирської області, ідентифікаційний код НОМЕР_5)
на користь Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (11602, Житомирська область, м.Малин, вул. Приходька, 66, ідентифікаційний код 00278735):
- 147,75грн. заборгованості по орендній платі,
- 34,37грн. пені,
- 74,16грн. витрат по сплаті державного мита,
- 171,58грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1015,65грн. заборгованості по орендній платі.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Кравець С.Г.
Повний текст рішення підписано: "17" листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу (рек. з пов.)