УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" листопада 2010 р.                                                     Справа № 15/115-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Біленькій Ю.П.

за участю представників сторін

від позивача: Свинарчука А.С. - представника за довіреністю № 76/10

                        від 08.06.2010р.,     

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального автотранспортного підприємства 0628 (м. Житомир)  

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог предмет спору на стороні позивача - Житомирської міської ради

про визнання договору оренди майна від 01.06.09р. таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди.

Комунальне автотранспортне підприємство 0628, м.Житомир звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору оренди майна від 01.06.2009р., укладеного між ним та підприємцем ОСОБА_2, таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди.

У позовній заяві зазначено, що відповідно п.2.1. договору від 01.06.2009 р., за яким підприємцю ОСОБА_2 передано у тимчасове користування асфальтований майданчик з навісом, термін оренди складає один рік. Позивач вказує, що він не мав наміру продовжувати договірні відносини із відповідачем, у зв'язку з чим на юридичну адресу відповідача 30.04.2010р. направляв лист №51/10 з проханням звільнити орендоване майно в останній день терміну дії договору, тобто 31.05.2010р. Проте, вказаний лист повернуто відправнику поштою у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Лише 06.07.2010р. орендодавцю надійшли листи від СПД ОСОБА_2, в яких останній повідомив про зміну його юридичної адреси та про його намір використовувати орендовану територію й надалі, так як повідомлень про припинення або зміну умов договору у встановлені чинним законодавством строки він не отримував. Після цього КАТП 0628 неодноразово письмово зверталось до орендаря за його новою юридичною адресою (листи №95/10 від 14.07.2010 р., №97/10 від 19.07.2010 р. та №100/10 від 26.07.2010 р.) з вимогою звільнити орендовану територію у зв'язку з відсутністю намірів продовжувати з ним договірні стосунки. Незважаючи на те, що термін договору оренди закінчився 01.06.2010р. відповідач орендованої території не звільнив.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримав у повному обсязі, з вказаних вище мотивів.

Відповідач - СПД ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хочас про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №297 про вручення йому особисто 22.10.2010р. копії ухвали суду по справі. Водночас, відповідач не скористався наданим йому правом подати письмовий відзив на позовну заяву.

Житомирська міська рада, яку згідно ухвали суду від 19.10.2010 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмового відзиву на позов не надала, представника для участі у судовому засіданні не направила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (поштове повідомлення №0341539).

За наведених обставин, та враховуючи приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним автотранспортним підприємством - 0628 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір від 01 червня 2009 року (а.с.10), за яким орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування асфальтований майданчик з піднавісом, загальною площею 250кв.м., для розміщення складу вторинної сировини, яке знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Андріївська, 65 (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, місце, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору.

Сторонами погоджено орендну плату та порядок розрахунків (розділ 3 договору), права та обов'язки сторін (розділи 4,5 договору) та ін.

Термін оренди, згідно пункту 2.1. договору, складає один рік з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору, термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, а згідно пункту 6.1., даний договір може бути розірваний лише за згодою сторін.

З поданих до справи позивачем матеріалів вбачається, що 30.04.2010р. ним було направлено лист №51/10 відповідачу, в якому повідомлено про закінчення 31.05.2010р. терміну дії договору від 01.06.2009р., у зв'язку з чим КАТП 0628 просило відповідача звільнити займаний майданчик з піднавісом 31.05.2010р. (а.с.11).

Вказаний лист, направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, не надійшов до адресата та був повернутий позивачу, згідно довідки поштового відділення – за закінченням терміну зберігання. Судом враховується, що вказаний лист направлявся позивачем СПД ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, саме ця адреса зазначена підприємцем у договорі оренди від 01.06.2009р. Про зміну адреси підприємець ОСОБА_2 повідомив позивача лише 06.07.2010 р., що підтверджується відповідними доказами (лист, а.с.16). На нову адресу відповідача, після її повідомлення останнім,  позивач знову надсилав листи з вимогою звільнити асфальтований майданчик з піднавісом у зв'язку із закінченням терміну дії договору (вих.№97/10 від 19.07.2010р. та вих.№100/10 від 26.07.2010р., а.с.13,14).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений у договорі.

На підставі п.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи те, що у даному випадку йдеться про комунальне майно, крім Цивільного кодексу України, слід звернутися також і до спеціальних норм, які закріплені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ (далі - Закон). Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", відносини стосовно оренди державного майна, майна що належить АР Крим чи знаходиться в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом і іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.17 цього Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2  ст.17 Закону встановлено, що у разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення  терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором.

Із змісту наведених правових норм випливає, що по закінченні строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

У цій статті прямо зазначено: якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття може бути застосована тільки до договорів найму (оренди) з визначеним строком користування майном.

Отже, чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони наймача.

Бажання орендаря продовжувати відносини оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

Що стосується орендодавця, то підставою для продовження відносин оренди є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до орендаря  повернути орендоване майно.

У даному випадку, орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, проте, орендодавець чітко і недвозначно висловив своє волевиявлення на припинення продовження орендних правовідносин з орендарем, що підтверджується відповідними листами та відповідає чинному законодавству; правові підстави для спонукання орендодавця розпорядитися належним йому майном всупереч його волевиявленню - відсутні.

При цьому, судом враховується, що лист від 30.04.2010р. не був отриманий відповідачем з незалежних від позивача причин. Більше того, саме неповідомлення відповідачем про зміну своєї адреси унеможливило листування між сторонами та отримання ним кореспонденції з приводу закінчення дії договору та щодо звільнення орендованого майна.

Також, слід зазначити, що умови договору оренди від 01.06.2009р. не передбачають можливості поновлення даного договору, передбачаючи лише скорочення дії договору за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України, договір  найму  укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є  час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки договором визначено термін оренди – один рік з моменту підписання договору, - договір від 01.06.2009р. припинив свою дію 01.06.2010 р.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч.3 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству або його правонаступнику.

З поданих до справи матеріалів вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди, СПД ОСОБА_2 займаний майданчик з піднавісом не звільнив та не передав його КАТП 0628.

Разом з тим, стосовно позовної вимоги позивача про визнання договору оренди майна від 01.06.2009р. таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

У даному випадку, вимога про визнання договору оренди майна від 01.06.2009р. таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди не призводить до поновлення порушених прав і є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення, а цей факт може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.  

Позивачем обрано непередбачений діючим законодавством спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога про визнання договору оренди майна від 01.06.2009р. таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди не може бути предметом самостійних позовних вимог.

За наявності обставин, позивач не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовом, зокрема про звільнення незаконно використовуваного майна чи усунення перешкод в користуванні майном, тощо.

Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позову про визнання договору оренди майна від 01.06.2009р. таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну оренди.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

                                           Повний текст рішення підписано: "16" листопада 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3,4 - відповідачу (рек. з пов.),

5 - третій особі