СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
04 вересня 2006 року | Справа № 2-25/27-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Климачова Людмила Сергіївна, довіреність № б\н від 06.10.05;
відповідача: Бойко Галина Вікторівна, довіреність №2723/10/10-0 від 23.08.06;
Козичева Тетяна Юріївна, довіреність №2623/10/10-0 від 21.08.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.04.-17.04.2006 року у справі № 2-25/27-2006
за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)
про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0005102301/0 від 14.12.2004 року в сумі 48990,36 грн. за порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.04.-17.04.2006 року у справі № 2-25/27-2006 задоволено позов Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001012301/0 від 08.12.2005 року визнано нечинним у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 33467,06 грн. та 15522,70 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 4003,40 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість донарахування податковою інспекцією позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 33467,06 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15522,70 грн., мотивуючи постанову тим, що: по-перше, позивачем правомірно було віднесено суму 25490,94 грн. до складу валових витрат, оскільки ці витрати, на думку суду, належним чином підтверджені відповідними документами; по-друге, податковою інспекцією не було доведено факт неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від суб’єкта підприємницької діяльності Морзова О.І., що стало підставою для визнання правомірним віднесення суми 4215,48 грн. до складу валових витрат позивача; по-третє, суд визнав неправомірним донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 3557,19 грн., оскільки позивачем були підтверджені витрати на відрядження працівників відповідними документами.
Не погодившись з постановою суду, Керченська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Податкова інспекція в апеляційній скарзі вказувала на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.07.2006 року було проведено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у місті Керчі Автономної Республіки Крим.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 15.08.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
Слухання справи, призначене на 15.08.2006 року, було відкладено ухвалою суду у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 29.08.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Градову О.Г.
У судовому засіданні, призначеному на 29.08.2006 року, було оголошено перерву. Після оголошеної перерви 04.09.2006 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено комплексну документальну перевірку дотримання податкового та валютного законодавства Державним підприємством „Керченський морський торгівельний” у період з 01.07.2003 року до 30.06.2004 року. По результатах перевірки був складений акт № 16/23-2/01125554 від 13.12.2004 року.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005102301/0 від 14.12.2004 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 50297,12 грн., з якої 34356,16 грн. - основний платіж і 15940,96 грн. - штрафні санкції.
Позивач, не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, звернувся з позовом про визнання його нечинним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 33467,66 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15522,70 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Актом перевірки від 13.12.2004 року встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у зменшенні податку на прибуток в 3, 4 кварталі 2003 року та 1,2 квартал 2004 року у розмірі 34356,16 грн.
У висновку, який вбачається із акту перевірки зроблено висновок про зменшення податку на прибуток в липні 2003 року суму 12285,12 грн. та в серпні 2003 року на суму 13205,82 грн., а усього на суму 25490,94 грн. в результаті включення портом у третьому кварталі 2003 року у валові витрати 84964,80 грн.
Податковий орган до вказаного висновку дійшов виходячи з того, що платником податку до складу валових витрат по т\х «Порт Керч»включені витрати на підставі ксерокопій первинних документів, які не закріплені «мокрою»печаткою з боку нерезидентів, які виконували роботи на цьому судні, усього на суму 84969,80 грн.
Крім того, податковий орган посилається на частину 3 статті 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою використання при здійсненні угод факсимільного відтворення підпису при допомозі засобів механічного або іншого копіювання, дозволяється у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якому повинні входити до складу зразки гідного аналогу їх підпису, та вважає, що надані позивачем документи для перевірки не можуть бути визнані належним доказом відповідних витрат.
Так, експлуатаційне оперірування судном, доручене HION SHIPPING HOLDINGS CO.S.A (республіка Панама-оператор) - угода по експлуатаційному оперіруванню т\х «Порт Керч»№79/ПФ/02 від 10.04.2002 року.
Отже, експлуатаційне оперування включає не тільки пошук фрахтувателів і планування рейсів судна для перевезення вантажів, але і найом агентів (морських агентів) - пункту 12 «експлуатація»протоколу узгодження статей до Угоди для забезпечення нормального експлуатації судна. Найом морських агентів здійснюється з метою задоволення інтересів судовласника, які ні з прибуттям, знаходженням і відходом судна, встановлення контактів з портовими зами, митницею, прикордонниками і іншими представниками влади, організація постачання і обслуговування судна в порту, оформлення митних документів, оплата різних послуг та інше. Оператор за період, який перевірявся (3 квартал 2003 року) наймав таких агентів: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ейск», Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамол», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тагвнештранс»РФ.
Слід зазначити, що витрати, які понесені в зв'язку із заходів в порти т\х «Порт Керч», несе порт згідно пункту 14 „Збір доходів і сплата витрат від імені судовласників»Угоди.
Витрати, які включені Керченським морським торгівельним портом у валові витрати, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (обчислених) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з обліком обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач надав оригінали рахунків № 142 L і № 15 відповідачу , а рахунок № 632 надано належно завіреною копією, оскільки виставлений не на адресу порту, а на адресу агента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайт-Ейск». Після чого агент включив витрати по рахунку №632 у свій рахунок №37\08 від 18.08.2003 року, наданий в оригіналі і витрати вказані саме в ранньому рахунку віднесені портом на валові витрати.
Зазначене є підставою зробити висновок про неправомірність зменшення валових витрат позивача на суму 25490,94 грн.
В акті перевірки відповідачем вказано зменшення податку на прибуток в березні 2004 року, в квітні 2004 року, в червні 2004 року усього на суму 4215,48грн. в результаті включення портом 17677,9 грн. до складу валових витрат відповідних періодів.
Висновок зроблено за результатами позапланової перевірки суб’єкта підприємницької діяльності Морозова О.І., у якого в березні , квітні та червні 2004 року придбав товарно-матеріальні цінності. З посиланням на матеріали кримінальної справи відносно Морозова О.І. відповідач вказує, що фактично суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О.І. в 2004 році не проводилися операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей та при оформленні витратних документів не здійснювалось фактичне відвантаження будь-яких товарно-матеріальних цінностей на адресу контрагентів, одним з яких є позивач.
Проте, такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам, оскільки товарно-матеріальні цінності були придбані та використовуються у господарський діяльності порту. Це підтверджується первинними документами (рахунками на оплату, платіжними дорученнями про сплату, накладними, прибутковими накладними), складськими документами (картками складського обліку матеріалів, вимогами), висновком експерту №21 від 17.10.2005 року, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій , матеріальній формах, які здійснюються у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виробляються) таким платником податку для їх подальшого використання для власної господарської діяльності. Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 цього ж Закону встановлено, що витрати платника податку на забезпечення найманих робітників спецодягом, взуттям, обмундируванням, вхідним для виконання професійних обов'язків є складною частиною валових витрат.
Отже, у позивача виникло право на включення сум сплачених суб’єкту підприємницької діяльності Морозову О.І. до складу валових витрат після оплати відповідних рахунків на товари.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що відповідачем не доведена наявності причинного зв'язку між угодами, які укладені між суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О.І. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан», Приватним підприємством «Вікторія-К»з поставками товару на адресу позивача.
Отже, позивач не одержував від суб’єкта підприємницької діяльності Морозова О.І. товари по документах, що приєднані до матеріалів справи, тому визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4215,48 грн. судова колегія вважає неправомірним.
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про зменшення податку на прибуток за 3 квартал 2003 року, за 4 квартал 2003 року, за 1 квартал 2004 року усього на суму 4445,71грн. в результаті включення портом 14867,00 грн. у валові витрати відповідних періодів витрат, пов'язаних з відрядженнями. Позивач не погодився з донарахуванням суми податку на прибуток в розмірі 3557,19 грн.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 3557,19грн. є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Підпункт 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює включення у валові витрати видатків на відрядження робітників підприємства, види витрат, документи, які їх підтверджують, порядок обчислення розміру добових тощо.
Також, в акті перевірки вказано, що печатка не відповідає відрядженому посвідченню, зайво сплачені витрати на добове мешкання.
Наказом №522 від 10.07.2003 року Міністерство транспорту України передало майно військового городка №3 гарнізону Донузлав на баланс Керченського морського торгівельного порту, розташованого на території смт. Мирний.
15.07.2003 наказом Керченського морського торгівельного порту №396 створений структурний підрозділ - Причал вантажний «Южной коси озера Донузлав».
Встановлено, що робітники порту направлялись у відрядження в смт. Мирний, в посвідченнях про відрядження час прибуття та вибуття завірялись в місці мешкання і селищної ради смт. Мирний. В матеріалах справи є докази про сплату по кожному посвідченні про відрядження.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»не містить умови, при яких включення витрат по сплаті готелю можливе тільки у разі мешкання робітників саме у пункті призначення.
Також, вказаний Закон не заперечує включення вартості мешкання до складу валових витрат за двомісний номер, наданий для одного мешканця.
Отже, усі умови для включення до валових витрат в сумі 11129,40 грн. згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону портом виконані.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим та вважає постанову господарського суду першої інстанції обґрунтованою та прийнятою з урахуванням усіх обставин справи.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.-17.04.2006 року у справі № 2-25/27-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова