УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "26" жовтня 2010 р.Справа № 17/964
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1, довіреність від 30.01.2009р.
від відповідача ОСОБА_2
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Бердичів Житомирської області)
про стягнення 3083,42грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 3083,42грн., з яких: 2174,68грн. заборгованості, 223,51грн. пені, 504,76грн. 24% річних, 180,47грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки товару від 01.04.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.
В судовому засіданні 26.10.2010р. представник позивача повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 1174,68грн. в підтвердження чого надав квитанцію від 25.10.2010р.
Відповідач в судовому засіданні 26.10.2010р. позов визнав в частині стягнення 1000,00грн. заборгованості, разом з тим, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач у справі) договору поставки товару від 01.04.2009р. (а.с. 10), позивач з квітня по липень 2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 2174,68грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними (а.с. 12-25), оригінали були оглянуті в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В пункті 4.1 вищезазначеного договору, сторони встановили, що позивач надає відповідачу товарний кредит на 14 днів, включаючи день поставки.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 2174,68грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно поштового штемпелю на поштовому конверті (а.с. 27) позовна заява була відправлена на адресу суду 17.07.2010р.), відповідач сплатив позивачу 1174,68грн. боргу, що підтверджується квитанцією від 25.10.2010р. (а.с. 45).
Отже, станом на день розгляду справи 26.10.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1000,00грн.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 10.2 вищезазначеного договору встановлено, що згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.10.1996р. №543/96, у випадку прострочки платежу відправник грошових коштів сплачує на користь отримувача коштів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, а також 24% річних від суми заборгованості.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня в сумі 223,51грн. за період з 26.07.2009р. по 26.01.2010р.
Перевіривши розрахунок суми пені суд встановив, що позивачем невірно проведено нарахування. Разом з тим, перерахувавши розмір пені суд встановив, що розмір пені має бути більшим, ніж той, який нарахований позивачем, тому суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось вище, в п. 10.2 договору сторони встановили, що згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.10.1996р. №543/96, у випадку прострочки платежу відправник грошових коштів сплачує на користь отримувача коштів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, а також 24% річних від суми заборгованості.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 5) 24% річних за період з 26.07.2009р. по 13.07.2010р. становить 504,76грн., інфляційних нарахувань за період з вересня 2009р по березень 2010р. - 180,47грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідач в судовому засіданні 26.10.2010р. позов визнав в частині стягнення 1000,00грн. заборгованості, разом з тим, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1908,74грн., з яких: 1000,00грн. заборгованості, 223,51грн. пені, 504,76грн. 24% річних, 180,47грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 1174,68грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 525, 526, 546, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 80 п. 1.1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 1000,00грн. заборгованості, 223,51грн. пені, 504,76грн. 24% річних, 180,47грн. інфляційних нарахувань, 102,00грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1174,68грн. заборгованості.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяШніт А.В.
1 - в справу
2, 3 - сторонам