ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2653/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Чміль І.В.,
з участю представника позивача Проскуровського В.В.,
прокурора Ревухи І.В.
представника відповідача Волинської митниці Цибуковської Н.Ф.,
відповідача Приймачук І.П.
представника відповідача Головного управління державного казначейства України у Волинській області Ольхової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” до Волинської митниці в особі головного інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Приймачук Ірини Петрівни, Головного управління державного казначейства у Волинській області про визнання рішення про визначення митної вартості товарів №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року неправомірним та повернення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 3824,35 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці в особі головного інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Приймачук Ірини Петрівни , Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання рішення про визначення митної вартості товарів №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року неправомірним та повернення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 3824,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) № LUC/10/01 від 07.07.2010 року, укладеного з польською фірмою TSC SP. Z O.O. позивач повинен був здійснювати імпортування хімікатів для виробництва паперу у відповідності до специфікації (додатку до вказаного контракту).
З метою митного оформлення даного товару 01.09.2010 року декларантом ПФ «Еліт-Брок» були надані документи Волинській митниці відповідно до вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження». Декларант при митному оформленні товару вказав 1 метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), однак відповідачем Волинською митницею було застосовано 6 резервний метод, оскільки вартість оцінюваного товару на його думку не могла бути визначена за вказаним декларантом методом та шляхом послідовного використання наступних. В зв’язку з цим головним інспектором відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Приймачук Іриною Петрівною була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №201000006/0/101763 від 01.09.2010 року та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року. З метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України позивач здійснив доплати до сум відповідно до вказаного рішення, яким, на його думку, встановлено більшу митну вартість товарів, ніж та, що заявлена декларантом, а саме в сумі 153002,04 грн., що призвело до сплати зайвих митних платежів в розмірі 3824,35 грн. Позивач вважає, що Волинською митницею неправомірно відмовлено у митному оформленні товарів у зв’язку з невідповідністю заявленої декларантом митної вартості товарів ціновій інформації, наявній у митного органу. Прийняте рішення про визначення митної вартості товарів є необґрунтованим, тому просять визнати його неправомірним, а надмірно сплачені платежі повернути з Державного бюджету.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що декларантом надано митному органу достатньо доказів які підтверджують заявлену у декларації митну вартість, зокрема протягом дії гарантійних зобов’язань подано калькуляцію цін виробника. Крім того, не приймаючи до уваги для застосування метод № 1 відповідач Волинська митниця на підставі наявної довідкової інформації про ціни на товар не прийняла для застосування метод № 2 та № 3, які полягають у визначенні митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів. Просить позов задовольнити.
Відповідач Приймачук І.П. та представник відповідача Волинської митниці Цибуковська Н.Ф. позов не визнали. В поданих до суду письмових запереченнях представник відповідача вказує, що працівники митниці діяли згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товару, ввезеного на адресу позивача, Волинською митницею було з’ясовано, що митна вартість задекларованого товару є значно нижчою, ніж митна вартість, зазначена в ціновій інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. У зв’язку з цим, відділом контролю митної вартості та номенклатури Волинської митниці, на підставі поданих позивачем документів, було прийнято оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Суду пояснила, що митним органом під час визначення митної вартості було застосовано резервний метод визначення митної вартості, передбачений пунктом 6 частини 1 статті 266 Митного кодексу України. Представник митниці надала суду витяги з бази даних цінової інформації, якими керувалися при винесенні оспорюваного рішення. Крім того, повідомила, що відповідно до вимог п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» від позивача вимагалось надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів однак останній відмовився їх представити. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача Головного управління казначейства України у Волинській області позову не визнала. Суду пояснила, що відповідні документи (висновок) на повернення платнику помилково або надміру сплачених митних податків до казначейства не подавався, а тому дані про сплату коштів за митне оформлення товару ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Прокурор в судовому засіданні позов не визнала. Просить відмовити в його задоволенні в зв’язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) № LUC/10/01 від 07.07.2010 року, укладеного з польською фірмою TSC SP. Z O.O. придбано хімікати для виробництва паперу у відповідності до специфікації (додатку до вказаного контракту).
Для митного оформлення вказаного товару 01.09.2010 року декларантом ПФ «Еліт-Брок» були надані документи Волинській митниці відповідно до вимог пункту 7, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження», зокрема зазначений вище договір (контракт), специфікація до нього та інші товаросупровідні документи.
Згідно абзацу 23 статті 1 Митного кодексу України (надалі МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
МК передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно статті 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов’язкових платежів. Пунктом 2 Порядку визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417); усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Судом встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару, ввезеного на адресу позивача, відповідачем було з’ясовано, що митна вартість задекларованого товару є значно нижчою, митній вартості на такі ж товари, зазначеній в ціновій інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Згідно частини 2 статті 264 МК України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» (далі-Порядок) посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості №201000006/2010/101697/1 (ДМВ-1 від 01.09.2010 року) було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме, калькуляцію собівартості виробництва товару, фактуру на закупівлю товару польською стороною.
Відповідно до пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотньому боці основного аркуша декларації митної вартості.
З дослідженої в судовому засіданні ДМВ-1 №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року вбачається, що декларант на момент митного оформлення надати вищезазначені документи не мав можливості, тобто позивач фактично підтвердив правомірність сумнівів Волинської митниці щодо неможливості визначення митної вартості за ціною угоди. В судовому засіданні представник позивача підтвердив той факт, що документів на той час надано не було.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що ним у відповідності до наказу ДМСУ №230 від 17.03.2008 року були надані додаткові документи, які однозначно підтверджують заявлену митну вартість, оскільки згідно пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Судом встановлено, що позивач таку заяву не подавав, а тому відповідачем Волинською митницею правомірно застосовано 6 резервний метод визначення митної вартості товару у зв’язку з відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами.
В зв’язку з тим, що декларант відмовився надати документи, зазначені в ДМВ-1, відділом контролю митної вартості та номенклатури Волинської митниці, на підставі наявних документів, наданих позивачем для митного оформлення, було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №201000006/0/101763 від 01.09.2010 року, в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята / товари не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: невідповідність граф 12, 45 ВМД вимогам статті 262 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження», митна вартість нижча за довідкову базу даних ДМСУ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Волинською митницею було доведено, що мало місце непідтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, і що таке непідтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
За таких обставин рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Волинської митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року є таким, що прийняте у відповідності до вимог статті 266 Митного кодексу України, а тому підстав для визнання його неправомірним суд не вбачає.
З огляду на це необґрунтованою є і вимога до Головного управління казначейства у Волинській області про повернення надмірно сплачених платежів.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, то в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача Головного управління державного казначейства України у Волинській області про повернення надмірно сплачених платежів слід відмовити.
З врахуванням викладеного, в задоволенні позову ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. та надання відомостей для її підтвердження", суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" до Волинської митниці в особі головного інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Приймачук Ірини Петрівни, Головного управління державного казначейства у Волинській області про визнання рішення про визначення митної вартості товарів №201000006/2010/101697/1 від 01.09.2010 року неправомірним та повернення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 3824,35 грн. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 листопада 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський