< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.11.10Справа №2а-2912/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю представників:
позивача - Цуркана С.А.,
відповідача - Сирського С.В., довіреність № 03-15/1992 від 14.05.2010
3-ої особи - Уварової С.П., довіреність б/н від 11.10.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом прокурора міста Севастополя
до Севастопольської міської Ради,
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Севастополь-інвест"
про визнання протиправним та скасування рішення
Обставини справи:
Прокурор міста Севастополя звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення № 10800 від 13.07.2010 "Про затвердження містобудівного обґрунтування, проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання КП "Севастополь-інвест" у постійне користування земельну ділянку площею 0,6605 га для будівництва та обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщенням для відпочинку за адресою: Севастопольська зона ПБК, 6-г".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельна ділянка, надана у постійне користування КП "Севастополь-інвест" відноситься до земель природно-заповідного фонду, та спірним рішенням створено умови для знищення або руйнування заповідних територій в результаті господарської діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП "Севастополь-інвест".
Ухвалою суду від 04.10.2010 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.10.2010.
У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства оголошувалась перерва.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Пояснив суду, що та обставина, що земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення підтверджується висновками Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі, а також висновками юридичного відділу Севастопольської міської Ради.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позов. Пояснив, що у відповідності до вимог діючого законодавства рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення віднесено до компетенції Севастопольської міської Ради, проте Радою такого рішення відносно земельної ділянки, переданої 3-ій особі спірним рішенням, не приймалось. Рішення № 10800 від 13.07.2010, яке є предметом спору, прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, крім того, будівництво берегоукріплювальних споруд з місцями до відпочинку не може зруйнувати прибережну територію, а навпаки, буде сприяти збереженню природної зони.
Представник 3-ої особи у судовому засіданні також проти задоволення позовних вимог заперечувала, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
За результатами перевірки, проведеної прокуратурою м. Севастополя встановлено, що Севастопольською міською Радою 13.07.2010 прийнято рішення № 10800 “Про затвердження містобудівного обґрунтування, проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки та надання КП «Севастополь-інвест» у постійне користування земельну ділянку площею 0,6605 га для будівництва та обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщенням для відпочинку за адресою: Севастопольська зона ПБК, 6-г".
Прокурором міста Севастополя 17.08.2010 за вих. № 07/4-96вих.10 до Севастопольської міської Ради було принесено протест з вимогою вказане рішення скасувати, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням відповідача від 15.09.2010 № 10894 протест прокурора на рішення від 13.07.2010 № 10800 відхилено.
Згідно з положеннями частини 4 статті 21 Закону України “Про прокуратуру ” у разі відхилення протесту прокурор може звернутися до суду з заявою про визнання акту незаконним.
Як вбачається з рішення Севастопольської міської Ради № 10800 від 13.07.2010, яке є предметом спору у даній справі, пунктами 1-3 даного рішення затверджено містобудівне обґрунтування розміщення об’єкту містобудівництва - берегоукріплювальні споруди з приміщеннями для відпочинку в районі мису Сарич; затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки за адресою: Севастопольська зона ПБК, 6-г для будівництва та обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщеннями для відпочинку; надано в постійне користування Комунальному підприємству «Севастополь-інвест» Севастопольської міської Ради земельну ділянку площею 0,6605 га, за адресою: Севастопольська зона ПБК, 6-г для будівництва та обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщеннями для відпочинку, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі № 9021/11-06 від 26.11.2009 та Головного управління Держкомзему у м. Севастополі № 8-5-4/9557 від 10.12.2009. Твердження прокурора, що зазначена земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення не знайшло підтвердження у судовому засіданні.
Так, визначення земель природно-заповідного фонду наведено статтю 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»(далі –Закон): землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до статті 6 Закону території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно з частиною 1 статті 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до п. 37 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції Ради, зокрема, відноситься прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Згідно з частиною 3 статті 53 Закону рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
У судовому засіданні встановлено, що п. 5 рішення Севастопольської міської Ради № 393 від 04.07.2006 року «Про затвердження меж частини об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та оголошення територій в цих межах територіями природно-заповідного фонду місцевого значення, які підлягають особливій охороні» Севастопольській міській державній адміністрації зазначено до 15.07.2006 надати до Севастопольської міської Ради один екземпляр оригіналу розроблених в 2005 році ДП «Севастопольський геодезичний центр»проектів землеустрою по встановленню меж частини об’єктів природно-заповідного фонду місцевого призначення, розташованих в межах міста Севастополя, зокрема, гідрологічного пам’ятнику природи «Прибережний аквальний комплекс у мису Сарич» площею 60 га. Однак рішення про затвердження цього проекту Севастопольською міською Радою не приймалось, тобто межі об’єкту природно-заповідного фонду «Прибережний аквальний комплекс у мису Сарич» затверджені не були, а також не було прийнято рішення про оголошення його території пам’ятником природи з режимом природно-заповідного фонду місцевого призначення.
У той же час спірним рішенням землі віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради № 1644 від 13.03.2007 землі прибережної зони від мису Айя до меж земель міста Ялта на мисі Сарич віднесені до категорій земель рекреаційного призначення, за виключенням земельних ділянок, раніше віднесеним до інших категорій земель та затверджено описання меж земель рекреаційного призначення між мисом Айя та межею земель міста Ялта на мисі Сарич (додаток № 2 до рішення) (а.с. 148-152).
Як вбачається з висновків Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі № 9021/11-06 від 26.11.2009 (а.с.85) та Головного управління Держкомзему у м. Севастополі № 8-5-4/9557 від 10.12.2009 (а.с. 49-51) категорія земель зазначена – землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, однак належних та допустимих доказів віднесення цих земель до вказаної категорії прокурором суду не надано.
Крім того, вказані висновки є позитивними, тобто Головне Управління Держкомзему в м. Севастополі і Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі узгодили матеріали вибору, місця розташування та цільового призначення земельної ділянки в районі мису Сарич Балаклавського району для будівництва і обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщеннями для відпочинку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 28 Закону на території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
З метою дотримання КП «Севастополь-Інвест» Севастопольської міської Ради зазначеної вимоги Закону, спірне рішення містить пункт 4.6, про зобов'язання укласти охоронне зобов’язання на землі природно-заповідного фонду «Гідрологічний пам’ятник природи місцевого призначення «Прибережний аквальний комплекс у мису Сарич».
Частиною 1 статті 9 Закону встановлено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:
у природоохоронних цілях;
у науково-дослідних цілях;
в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
в освітньо-виховних цілях;
для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно з визначенням, наведеному у термінологічному словнику, берегоукріплювальна споруда –це гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів. Таким чином, будівництво берегоукріплювальних споруд має на меті укріплення берега та буде сприяти збереженню охоронної зони.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що надання в постійне користування КП «Севастополь-інвест» Севастопольської міської Ради земельної ділянки для будівництва і обслуговування берегоукріплювальних споруд з приміщеннями для відпочинку не суперечить приписам статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Крім того, відсутність негативного впливу використання спірної земельної ділянки підтверджується матеріалами державної експертизи землевпорядної документації та містобудівної документації проекту землеустрою та містобудівного обґрунтування, їх погодження уповноваженими органами в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що рішення Севастопольської міської Ради № 10800 від 13.07.2010 відповідає наведеним вимогам, а тому підстави для задоволення адміністративного позову прокурора міста Севастополя відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.11.10 о 17-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва
< З оригіналом згідно >
< підпис > < Суддя >