ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" вересня 2006 р. | Справа № 28/139-06-3895А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Савицького Я.Ф.,
суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..
за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.08.2006р.
від позивача: Гаджиєв Е.А., довіреність №865 від 11.11.2004р.;
від відповідача: не з’явились;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.08.2006р.
від позивача: Гаджиєв Е.А., довіреність №865 від 11.11.2004р.;
від відповідача: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеської митниці
на постанову господарського суду Одеської області
від 05.07.2006р.
у справі №28/139-06-3895А
за позовом Авіакомпанії „Південні авіалінії” у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до відповідача : Одеської митниці
про визнання нечинними податкових повідомлень
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.
Відповідно до ст. ст. 128, 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги відкладено з 20.09.2005р. на 05.09.2005р..
Постановою господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. по справі №28/139-06-3895А (суддя Гуляк Г.І.) задоволено позов Авіакомпанії „Південні авіалінії” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень: визнано нечинними податкові повідомлення Одеської митниці від 09.02.2006р. за №5 та №6, якими позивачу донараховано ввізне мито у розмірі 9099,60грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 433,31грн., податок на додану вартість у сумі 1819,92грн., в тому числі штрафні санкції з цього податку у розмірі 86,66грн., та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн., мотивуючи це тим, що правила щодо повернення надмірно стягнутого та стягнення недобраного мита визначені ст. 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, таким чином, надсиланню податкового повідомлення передує нарахування контролюючим органом податкового зобов’язання платнику податків, яке здійснюється за розпорядженням контролюючим органом, проте, відповідне розпорядження про донарахування податку на додану вартість, ввізного мита позивачу контролюючим органом не приймалося та позивачу відповідачем не надсилалося, а тому податкові оскаржувані податкові повідомлення не відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою відповідач –Одеська митниця звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №8/27-01/6767 від 28.07.2006р., в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що: 1) судом при прийнятті постанови не враховано, що відповідно до ст. 8 Закону України „Про Єдиний митний тариф” ввізне мито є диференційованим, до певних товарів застосовуються пільгові ставки ввізного мита, до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, згідно з інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженої ДМСУ від 09.07.1997р. №307, якщо країна походження невідома, то в графі 34 ВМД проставляється код „000”, за результатами камеральної перевірки позивача було встановлено, що при здійсненні митного оформлення вантажу „авіадвигун” за ВМД від 16.05.2003р. №500003/3/001654 країна походження задекларована як невідома, в порушення вимог Закону України „Про єдиний митний тариф” та Закону України „Про Митний тариф України” відносно вказаного товару застосовано пільгова ставка ввізного мита у розмірі 0%; 2)посилання суду на відсутність відповідного розпорядження на проведення перевірки повністю спростовується розпорядженням Т.в.о. Голови Державної митної служби України від 04.02.2006р. №8/4-р..
17.08.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду від Авіакомпанії „Південні авіалінії” у вигляді ТОВ надійшли заперечення на апеляційну скаргу Одеської митниці, в яких позивач просить суд залишити без змін постанову господарського суду першої інстанції, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а:
19.03.2003р. між авіапідприємством „Uzbekistan Airways Technics” (Узбекистан) (виконавець) та авіакомпанією “Південні авіалінії” у вигляді ТОВ (Україна) (замовник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 25-2003-5, на виконання якого авіакомпанія „Південні авіалінії” у вигляді ТОВ 16.05.2003р. одержала від виконавця авіаційний двигун типу АІ-25 № 5532033.
Митне оформлення товару проведено відповідно до вантажно-митної декларації №50003/3/00/654, нараховані Одеською митницею і зазначені у вищезгаданої вантажної митної декларації податок на додану вартість і ввізне мито повністю сплачені авіакомпанією “Південні авіалінії” у вигляді ТОВ.
Після проведених внутрішніх перевірок Одеською митницею прийняті податкові повідомлення від 09.02.2006р. № 5 та № 6, якими позивачу донараховано ввізне мито у розмірі 9099,60 грн., в т.ч. штрафні санкції у сумі 433,31 грн. та податок на додану вартість у сумі 1819,92 грн., в т.ч. штрафні санкції з цього податку у розмірі 86,66 грн..
17.04.2006р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява авіакомпанії “Південні авіалінії” у вигляді ТОВ до Одеської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень.
Постановою господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. по справі №28/139-06-3895А задоволено позов Авіакомпанії „Південні авіалінії” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень: визнано нечинними податкові повідомлення Одеської митниці від 09.02.2006р. за №5 та №6, якими позивачу донараховано ввізне мито у розмірі 9099,60грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 433,31грн., податок на додану вартість у сумі 1819,92грн., в тому числі штрафні санкції з цього податку у розмірі 86,66грн., та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.,з підстав, наведених у описовій частині постанови.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської митниці, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Одеської області слід залишити без змін з огляду на таке.
19.03.2003р. між авіапідприємством „Uzbekistan Airways Technics” (Узбекистан) (виконавець) та авіакомпанією “Південні авіалінії” у вигляді ТОВ (Україна) (замовник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 25-2003-5, на виконання якого авіакомпанія „Південні авіалінії” у вигляді ТОВ 16.05.2003р. одержала від виконавця авіаційний двигун типу АІ-25 № 5532033, митне оформлення товару проведено відповідно до вантажно-митної декларації №50003/3/00/654, нараховані Одеською митницею і зазначені у вищезгаданої вантажної митної декларації податок на додану вартість і ввізне мито повністю сплачені авіакомпанією “Південні авіалінії” у вигляді ТОВ.
Після проведених внутрішніх перевірок Одеською митницею прийняті податкові повідомлення від 09.02.2006р. № 5 та № 6, якими позивачу донараховано ввізне мито у розмірі 9099,60 грн., в т.ч. штрафні санкції у сумі 433,31 грн. та податок на додану вартість у сумі 1819,92 грн., в т.ч. штрафні санкції з цього податку у розмірі 86,66 грн..
Статтею 8 Закону України „Про Єдиний митний тариф” встановлено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України, ввізне мито є диференційованим: до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.
Відповідно Згідно ст. 17 Закону України „Про Єдиний митний тариф” мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.
Статтею 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф” передбачено порядок повернення над міру стягненого та стягнення недобраного мита, за яким мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку. Своєчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.
Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, стягнення недобраного мита здійснюється за розпорядженням митних органів.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, податкове повідомлення це письмове попередження платника податків про те що до надіслання повідомлення йому було нараховане податкове зобов’язання у зв’язку з випадком, який передбачено даним Законом.
Правила щодо податкового повідомлення встановлені ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 6.1 якої визначено, що у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати у встановлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності). Таким чином, як випливає з приписів даної норми Закону, надсиланню податкового повідомлення передує нарахування контролюючим органом податкового зобов’язання платнику податків, яке здійснюється за розпорядженням контролюючих органів.
Проте, судом встановлено, що відповідне розпорядження про донарахування податку на додану вартість, ввізного мита позивачеві та застосування до нього штрафних санкцій, відповідач не приймав. Цей факт підтверджується запереченнями самого відповідача на позов, поясненнями його представників в судовому засіданні про відсутність відповідного розпорядження, а також документами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень, передбаченого п. 5.2. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме рішеннями відповідача від 06.03.06 № 17/28-02/1786 та Державної митної служби України від 03.04.06 № 11/4-15/3485 про результати розгляду скарг позивача, копії яких були надані позивачем суду.
Отже, прийнявши податкові повідомлення, відповідач порушив приписи ст. 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За таких обставин суд вважає, що податкові повідомлення Одеської митниці від 09.02.2006р. № 5 та № 6 не відповідають вимогам чинного законодавства України і підлягають скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, що оскаржувана постанова господарського суду першої інстанції цілком вірна, а отже її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,
У х в а л и л а :
Постанову господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. по справі №28/139-06-3895А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження ухвали і визначено порядок і строк останнього.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О.Т. Лавренюк