2-а-1037/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року                                                                                Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Букіної О.М.

                         при секретарі Дімаковій Г.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшого сержанта міліції Коробчука Сергія Валерійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшого сержанта міліції Коробчука Сергія Валерійовича та просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АМ № 231797 від 02 жовтня 2010 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2010 року ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшим сержантом міліції Коробчуком Сергієм Валерійовичем було винесено протокол про адміністративне правопорушення серія АМ1 № 100218, а на підставі протоколу, постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АМ № 231797.

Відповідно до вищенаведеного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення 02 жовтня 2010 року о 19 год. 18 хв. на 196 км. а/д. Київ-Чоп, водій транспортного засобу «Нісан», номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 85 км/год., при обмеженій швидкості 50 км/год., тобто рухався з перевищенням швидкості більше ніж на 20 км./год., чим  порушив п. 12.9 (б) ПДР України, швидкість руху вимірювалася приладом «Беркут» № 0808025.

Посилається на ту обставину, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки рухався зі швидкістю не більше ніж 50 км/год. і чітко контролював швидкість руху свого автомобіля. Зазначає, що працівником ДАІ  не було досліджено усіх наявних доказів по справі, оскільки відповідач при фіксуванні порушення знаходився в автомобілі ДАІ, перед яким стояла фура, у з чим вважає, що виміряти швидкість його автомобіля відповідач не міг, а в якості доказу посилався виключно на ту обставину, що радаром зафіксовано швидкість саме автомобілю позивача.  

Додатково посилався на ту обставину, що момент фіксації правопорушення та момент зупинки транспортного засобу істотно відрізняється, у зв’язку з чим вважає, що швидкість зафіксована приладом «Беркут» № 0808025 не належить автомобілю позивача.  

Позивач у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2010 року ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшим сержантом міліції Коробчуком Сергієм Валерійовичем було винесено протокол про адміністративне правопорушення серія АМ1 № 100218, а на підставі протоколу, постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АМ № 231797 (а.с.18-19).

Відповідно до вищенаведеного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення 02 жовтня 2010 року о 19 год. 18 хв. на 196 км. а/д. Київ-Чоп, водій транспортного засобу «Нісан», номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 85 км/год., при обмеженій швидкості 50 км/год., тобто рухався з перевищенням швидкості більше ніж на 20 км./год., чим  порушив п. 12.9 (б) ПДР України, швидкість руху вимірювалася приладом «Беркут» № 0808025 (а.с.18-19).

З пояснень позивача вбачається, що 02 жовтня 2010 року о 18 год. 35 хв. він дійсно рухався на 196 км. а/д. Київ-Чоп, однак правил дорожнього руху не порушував, оскільки рухався зі швидкістю не більше ніж 50 км/год. і чітко контролював швидкість руху свого автомобіля, оскільки рухався у тісному потоці автомобілів. Працівником ДАІ  не було досліджено усіх наявних доказів по справі, оскільки відповідач при фіксуванні порушення знаходився в автомобілі ДАІ, перед яким стояла фура, у з чим вважає, що виміряти швидкість його автомобіля відповідач не міг, а в якості доказу посилався виключно на ту обставину, що радаром зафіксовано швидкість саме автомобілю позивача.  

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).

Відповідно   до   ст.   251   КпАП,   доказами   в   справі   про   адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган    (посадова   особа)   встановлює   наявність    чи    відсутність    адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне     правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Згідно положень ст.   254   КпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вимірювач швидкості «Беркут» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи та фіксує порушення правил дорожнього руху без допомоги фото- або відео- засобів, а тому за допомогою останнього не можна визначити швидкість якого саме транспортного засобу було зафіксовано.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду N 14 України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини  проти  безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,  а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення,  та зазначити мотиви відхилення  інших доказів,  на які  посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

Згідно положень ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в  адміністративному  судочинстві  є  будь-які  фактичні  дані,   на  підставі   яких  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що відповідачем не було надано доказів в підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху України, окрім показань приладу «Беркут», суд приходить до висновку про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення АМ № 231797 від 02.10.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КпАП України.

Керуючись статтями 122, 251, 258, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4, 7, 17, 94, 158, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшого сержанта міліції Коробчука Сергія Валерійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АМ № 231797 від 02.10.2010 року складеної ІДПС взводу № 3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомир старшим сержантом міліції Коробчуком Сергієм Валерійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова не оскаржується.

  Суддя :