Справа № 2-2772/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 листопада  2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва  від 27.04.2010 вказана цивільна справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд (Т.2  а.с. 327-328).

З урахуванням вказівок суду апеляційної інстанції судом були з’ясовані позовні вимоги сторін.

Так ОСОБА_1 звернулася до суду і просить поділити спільне з відповідачем майно та визнати ідеальні частки сторін в цьому майні без його реального поділу. Виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на право власності на:

- 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 з вартістю частки 503 105,33 грн.;

- 1/2 частину житлового будинку загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3, з вартістю частки 18 200 грн.;

- 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3, з вартістю частки 20 035 грн.;

- земельну ділянку, розміром  0,100 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в  АДРЕСА_3,  вартістю 16 050 грн.

Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на:

- 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 з вартістю частки 251 552,67 грн.

- 1/2 частину житлового будинку загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3, з вартістю частки 18 200 грн.

- 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3, з вартістю частки 20 035 грн.

Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати (Т.3 а.с. 30-33).

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вищезазначене майно було придбано у шлюбі з відповідачем та підлягає поділу з відступленням від засад рівності часток подружжя, оскільки їх неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, а розмір аліментів відповідача недостатній для її фізичного, духовного розвитку та лікування.

ОСОБА_2 була подана зустрічна позовна заява, у якій він просив виділити йому:

- земельну ділянку розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3;

- житловий будинок загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Виділити ОСОБА_1:

 - земельну ділянку розміром  0,100 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в  АДРЕСА_3;

- автомобіль Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Крім того, просив стягнути з нього на користь ОСОБА_1 9 850 грн. грошової компенсації та не відносити до спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2, залишивши її у власності ОСОБА_2 (Т.3 а.с. 9-12).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вказане майно було придбано сторонами у шлюбі, однак квартира АДРЕСА_2 була придбана на ім’я ОСОБА_2 та за його власні кошти, що підтверджується кредитним заставним договором від 06.03.1995 № 6/03-95. Автомобіль Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, був зареєстрований на ім’я ОСОБА_1, яким вона розпорядилася на власний розсуд.

Що стосується поділу земельних ділянок та житлового будинку, то ОСОБА_2 пропонував виділити йому земельну ділянку розміром 0,250 га, що призначена для будівництва  та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, та житловий будинок, а ОСОБА_1 пропонував виділити земельну ділянку розміром 0,100 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства, та компенсувати за його рахунок на її користь 9 850 грн. Посилався на те, що він, як громадянин Російської Федерації, відповідно до законодавства України не може бути суб’єктом права власності на землю сільськогосподарського призначення.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 19.08.2010 було прийнято часткові відмови від позовних вимог сторін в частині поділу майна, які пред’являлися ними під час попереднього розгляду справи, та закрито провадження у справі в цій частині (Т.3 а.с. 53).

У судовому засіданні кожна із сторін підтримала свої позовні вимоги та заперечувала проти позовних вимог іншої сторони.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.01.1994 сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Новокузнецька Кемеровської області, актовий запис № 59 (Т. 1 а.с. 12).

Як вбачається із свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Новокузнецька Кемеровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 11).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 14.01.2008 шлюб між сторонами було розірвано.

Під час шлюбу сторони придбали наступне майно:

- відповідно до договору купівлі-продажу № 1461 від 07.03.1995, зареєстрованого на Українській біржі «Десятинна» за реєстраційним № 1/1450-1461, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 (Т.1 а.с. 7). Згідно з реєстраційним посвідченням Київського МБТІ дана квартира зареєстрована за ОСОБА_5 на праві приватної власності (Т. 2 а.с. 37). Згідно з висновком про вартість майна ПП «Консалт-Сервіс» вартість цієї квартири станом на 30.04.2009 складає 754 658 грн. (Т.2 а.с. 127);

- відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.03.2003, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 543, ОСОБА_1 придбала житловий будинок загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3 (Т.1 а.с. 8). Згідно з висновком про вартість майна ТОВ «Рента Груп» вартість житлового будинку станом на 06.11.2009 складає 36 400 грн. (Т.2 а.с. 228);

- відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 400376 від 11.09.2003 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,350 га, яка розташована  в АДРЕСА_3, і складається із земельної ділянки площею 0,100 га для ведення особистого селянського господарства та із земельної ділянки площею 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (Т.1 а.с. 9). Згідно з висновком про вартість майна ТОВ «Рента Груп» вартість земельної ділянки площею 0,350 га станом на 06.11.2009 складає 56 100 грн. (Т.2 а.с. 228);

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2005 КХС №НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 60 СК України також передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При поділі майна подружжя суд виходить із засад рівності часток у праві їх спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 при поділі квартири АДРЕСА_2 просила суд відійти від принципу рівності часток подружжя згідно з ч. 2, 3 ст. 70 СК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем їхня дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Розмір аліментів, призначених до виплати відповідачем, складає 297,50 грн. щомісячно, що для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини недостатньо. На підтвердження даних фактів надала суду письмові докази: довідки про оплату навчання ОСОБА_3 (Т.3 а.с. 57, 75), довідку ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 10.11.2010 щодо заборгованості відповідача по сплаті аліментів, яка станом на 04.11.2010 складає 6207,50 грн. (Т.3 а.с. 78).

На спростування тверджень позивача відповідач надав довідку ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 29.11.2010 № 10830, з якої вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3531-1 від 09.11.2007 було відкрито 12.06.2009, а за період з червня 2009 року по листопад 2010 року ОСОБА_2 виплатив ОСОБА_1 розмір усіх нарахованих аліментів (Т. 3 а.с. 98).

Оцінюючи у сукупності пояснення сторін та письмові докази, та враховуючи те, що у ч. 2,3 ст. 70 СК України відсутній припис закону про обов’язковість ухвалення судом рішення про збільшення частки майна одного з подружжя навіть за наявності всієї сукупності передумов для прийняття такого рішення, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору необхідно виходити із засад рівності часток майна подружжя.

Суд не вбачає підстав для виключення із спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_2 з огляду на наступне.

ОСОБА_2 зазначав, що придбав дану квартиру за власні кошти, на підтвердження чого надав кредитний заставний договір від 06.03.1995, укладений між ЗАТ «Концерн ВЕЛФОР Менеджмент» (місцезнаходження м. Москва, РФ) та ОСОБА_2 (Т.3 а.с. 13), довідку ЗАТ «Концерн ВЕЛФОР Менеджмент» від 02.04.2010 про підтвердження надання безпроцентного цільового кредиту під заставу особистого майна, а саме  двох квартир, дачі, двох гаражів, погребу та автомобіля (Т.3 а.с. 14), юридичний висновок ТОВ «Група об’єднаних юристів Центру правового захисту на Київській» від 25.08.2010 (Т.3 а.с. 58-61) та на показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який на момент укладення вказаного договору був віце-президентом ЗАТ «Концерн ВЕЛФОР Менеджмент» та є зведеним братом ОСОБА_2

Під час дослідження даних доказів сторони посилалися на чинне законодавство Російської Федерації, проте відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує спори відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд при вирішенні даного спору не враховує доводи ОСОБА_2, оскільки ним не надано доказів того, що ЗАТ «Концерн ВЕЛФОР Менеджмент» на момент укладення договору від 06.03.1995 мав право відповідно до Статуту надавати безпроцентний кредит та брати у заставу нерухоме та рухоме майно, а також не надано доказів на підтвердження того, за яку суму було продано це майно, і що спільне майно подружжя було придбано саме за ці кошти.

Вирішуючи питання щодо поділу земельної ділянки площею 0,100 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, суд виходить із положень ч. 5 ст. 22 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, він не може бути власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З огляду на те, що відповідно до чинного законодавства України ОСОБА_2, як іноземний громадянин, не може набути у власність земельну ділянку площею 0,100 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, суд вирішив присудити ОСОБА_1 виплатити йому грошову компенсацію вартості цієї земельної ділянки в сумі 16 028,60 грн., виходячи з вартісної оцінки, наданої ТОВ «Рента Груп» (Т.2 а.с. 216).

При поділі автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, суд виходить з наступного.

Даний автомобіль відповідно до договору № 1401-0909 від 14.09.2005 був придбаний ОСОБА_1 за 94 605 грн. (Т.3 а.с. 80-82).

Відповідно до мирової угоди сторін щодо поділу спільного майна, визнаної ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 24.04.2008, даний автомобіль перейшов в особисту власність ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 32-34).

Під час дії мирової угоди (ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 24.04.2008 була скасована ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.11.2008 (Т.1 а.с. 100-101), ОСОБА_1 розпорядилася автомобілем на власний розсуд, зокрема, відповідно до біржової угоди № 122663 від 31.05.2008, зареєстрованої на ТБ «Столична» продала його за 100 грн. (Т.3 а.с. 34, Т.2 а.с. 78).

Беручи до уваги вказівки суду апеляційної інстанції щодо врахування вартості вказаного автомобіля при поділі майна між сторонами, суд приходить до висновку про присудження компенсації у розмірі половини вартості автомобіля на користь ОСОБА_2  

Суд відповідно до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв здійсненню сторонами своїх прав, однак жодних доказів щодо дійсної вартості автомобіля на момент його реалізації, крім біржової угоди, сторонами не надано, тому суд виходив із ціни транспортного засобу, зазначеної в цій угоді, тобто 100 грн.

З урахуванням викладеного, суд присудив ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 16 078,50 грн., з розрахунку 16 028,60 грн. вартості земельної ділянки площею 0,100 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства,  та 50 грн. половини вартості автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи із засад рівності часток майна подружжя, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1700 грн. судового збору  та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 22 КЗпП, 60, 68-71 СК України, ст. 22 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 57-60, 74, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Поділити квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3, земельну ділянку, розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3, між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 у рівних частинах.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з вартістю частки 377 329 гривень.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3, з вартістю частки 18 200 гривень.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3, з вартістю частки 20 035 гривень 70 копійок.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з вартістю частки 377 329 гривень.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3, з вартістю частки 18 200 гривень.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в  АДРЕСА_3, з вартістю частки 20 035 гривень 70 копійок.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на земельну ділянку, розміром  0,100 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в  АДРЕСА_3,  вартістю 16 028 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 16 078 гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 гривень судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий