донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
05.09.2006 р. справа №38/103а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Волкова Р.В., Кондратьєвої С.І., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Комарова О.В. –юрисконсульт, за дов. 309/1720 від 06.05.2006р., Щербакова Н.В. –юрисконсульт, за дов. №09/373 від 30.01.2006р. |
від відповідача: | Антонишин Ю.Д. –зав. юридичним відділом, за дов. №01-14-413 від 12.04.2006р., Глушко І.Г. –за. контрольно-ревізійного відділу, за дов. №01-14-413 від 12.04.2006р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 14.06.2006 р. |
у справі | № 38/103а ( суддя Радіонова О.О. ) |
за позовом: | відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області |
до відповідача: | Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк |
про | визнання недійсним рішення №2201 від 20.12.2005р. щодо застосування фінансових та штрафних санкцій за результатами перевірки, яка була здійснена 13.12.2005р. |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 14.06.2006 р. у справі № 38/103а (суддя Радіонова О.О.) відмовлено у задоволені позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області, до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк, про визнання недійсним рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк №2201 від 20.12.2005р. в частині донарахування страхових внесків в розмірі 19 283 грн. 04 коп. та штрафу у розмірі 336 674 грн. 26 коп., у зв’язку з безпідставністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду.
В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що відповідно абз. 5 ст. 16 Інструкції „Про проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” №38 від 19.09.2001р. якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу Фонду (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, якщо рішення керівника органу Фонду (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці третьому цього пункту. До теперішнього часу позивачем не отримано мотивованого рішення про продовження строку розгляду повторної скарги.
Позивач наполягає на тому, що відповідно до ст. 7 Закону України „Про охорону праці” №2694-ХІІ від 14.10.1992р. у разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів. Той факт, що на підприємстві є бригади, які мають роз'їзний характер роботи підтверджується розрахунком потреби цехів комбінату, мающих роз'їзній характер роботи, в газованій та не газованій питній воді. З даного розрахунку вбачається, що 5 226 працівників підприємства мають роз'їзної характер роботи.
Позивач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідач, Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк, не погоджується з висновками, викладеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що при розгляді скарги позивача, яка була надіслана на адресу Виконавчої дирекції Фонду, Фонд продовжив строк розгляду скарги понад двадцятиденний термін про що письмово повідомив позивача.
Відповідач зазначає, що питання про роз’їзний характер робіт позивач не порушував, лише зазначив, що надання молока та лікувально-профілактичного харчування допускається ст. 7 Закону України „Про охорону праці”. Позивач не довів в судових засіданнях факт, що робота працівників, які мають право на отримання безоплатного молока, носить роз’їзний характер, тому суд підставно відхилив ці доводи позивача.
Відповідач вважає, що господарським судом правильно застосовані норми чинного законодавства, тому просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 38/103а була призначена інша колегія суддів.
У відповідності до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювався аудіозапис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснена перевірка повноти нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та обгрунтованості їх витрачення ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.
За результатами перевірки складено акт № б/н від 13.12.2005 р. Актом перевірки встановлено порушення п. 1 ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р. стосовно не нарахування страхових внесків на суми компенсацій за молоко, сік та лікувально-профілактичне харчування (жовтень-грудень 2004р., січень-лютий 2005р.) та зайві нарахування на суми винагород за цивільно-правовими договорами (жовтень-грудень 2004р., січень-липень 2005р.), в результаті чого за ІV квартал 2004р. фонд оплати праці занижений на 334 174 грн. 00 коп., не донараховано страхових внесків на суму 9 691 грн. 05 коп., не доутримано 5 983 грн. 89 коп.
На підставі п.п.9 п.2 ст. 28 та ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240 від 18.01.2001р., та керуючись п.п. 6 п.1 ст.28 Закону України № 2240 відповідач прийняв рішенням №2201 від 20.12.2005р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті Ф4-ФСС з ТВП сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Цим рішенням відкритому акціонерному товариству „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, донараховані страхові внески з заниженої (прихованої) суми заробітної плати у розмірі 19 283 грн. 04 коп., штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати в сумі 334 174 грн. 26 коп., не прийнято до заліку витрати страхувальника в сумі 5 000 грн. 00 коп., штраф 50% від суми не прийнятих до заліку витрат в сумі 2 500 грн. 00 коп., загальна сума фінансових та штрафних санкцій становить 360 957 грн. 30 коп.
Позивач звернувся до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Київ, зі скаргою №04/107 від 06.02.2006р. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги понад двадцятиденний термін, як це передбачено п. 16.1. Інструкції №38 із змінами та доповненнями. Виконавча дирекція Фонду м.Київ запропонувала виконавчій дирекції Фонду м.Донецьк провести позапланову ревізію підприємства позивача і надіслати матеріали перевірки до 20.03.2006р. для підготовки рішення по скарзі.
Позивач у листі №09/842 від 10.03.2006р. повідомив відповідача, що рішення виконавчої дирекції про призначення позапланової перевірки (фактично повторної перевірки) не відповідає діючому законодавству.
22.03.2006р. за №05-31-581 позивачу було направлено рішення виконавчої дирекції Фонду м.Київ про розгляд скарги щодо застосування фінансових (штрафних) санкцій, згідно якого позивачу відмовлено у задоволенні скарги щодо скасування рішення виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду №2201 від 20.12.2005р., дії виконавчої дирекції визнані правомірними. Вказане рішення у судовому порядку позивачем не оскаржувалося.
Позивач звернувся до господарського суду про визнання недійсним рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк №2201 від 20.12.2005р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті Ф4-ФСС з ТВП сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 366 674 грн. 26 коп.
Клопотанням від 16.05.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк №2201 від 20.12.2005р. в сумі 360 957 грн. 30 коп.
Господарський суд відмовив у задоволені позовних вимог позивача, про визнання недійсним рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Донецьк №2201 від 20.12.2005р. в частині донарахування страхових внесків в розмірі 19 283 грн. 04 коп. та штрафу у розмірі 336 674 грн. 26 коп., у зв’язку з безпідставністю.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду у справі №38/103а від 14.06.2006 р. відповідає вимогам норм матеріального права і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. передбачено, що законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Стаття 1 Закону України “Про здійснення контролю за сплатою збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування” від 21.05.1999р. № 700-Х1У визначає, що органи Фонду соціального страхування мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності стосовно сплати та цільового використання збору на обов’язкове державне соціальне страхування.
Статтею 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р. встановлені розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Для роботодавців розмір внесків складає 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно –правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995р., та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
З аналізу Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 р. та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. вбачається, що зазначені норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до у п.п.5.6.1 ст. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплати за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 вищенаведеного Закону визначено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Заробітна плата, за приписами ст. 1 Закону України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р., - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України “Про оплату праці”. Основна заробітна плата –це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів ) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992р. № 2694-ХІІ працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разі роз'їздного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судова колегія вважає, що позивачем не доведений, у розумінні ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, той факт, що робота працівників, які мають право на отримання безплатного молока, носить роз'їздний характер.
Відповідно до п.п.3.19 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 1.01.2004р. № 5, зареєстрованої в Мінюсті України, вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивудуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально - профілактичного харчування, або вішкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією не належить до фонду оплати праці.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що саме вартість молока не належить до фонду оплати праці, а не його грошова компенсація робітникам.
Абзацем 4 пп.1.1 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено: для цілей цього Закону під терміном “заробітна плата” розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інши виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв”язку з відносинами трудового найму згідно із Законом. Відповідно до п.п. 4.2.1 п.4.2 ст. 4 цього ж Закону до загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Судова колегія вважає, що у разі отримання працівниками регулярних виплат, їх слід вважати заробітною платою тому працедавець несе обов'язки щодо нарахування страхових внесків на фонд оплати праці, в тому числі відповідно до п.1.17 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІV. Платежі до Фонду розраховуються виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці за виключенням виплат, що не оподатковуються.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те що, якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу Фонду (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, якщо рішення керівника органу Фонду (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці третьому цього пункту.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду ці доводи викладені в апеляційній скарзі вважає необгрунтованими, оскільки розгляд скарги виконавчою дирекцією Фонду було продовжено понад двадцятиденний термін і повідомлено про це письмово позивача (лист від 28.02.2006р. №05-31-396).
З огляду на викладене, судова колегія на підставі вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” дійшла висновку, що рішення відповідача №2201 від 20.12.2005р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті Ф4-ФСС з ТВП сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 366 674 грн. 26 коп. відповідає приписам законодавства, тому позовні вимоги про визнання зазначеного рішення недійсним є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-
У Х В А Л И Л А:
Постанову господарського суду Донецької області від 14.06.2006 р. у справі №38/103а ( суддя Радіонова О.О. ) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області, на постанову господарського суду Донецької області від 14.06.2006 р. у справі № 38/103а –залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у касаційному порядку.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: Р.В. Волков
С.І. Кондратьєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС