РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого – судді Приступи Д.І.,
при секретарі – Вараниці Н.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Сувілової Л.А.,
третьої особи ОСОБА_3,
представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницької міської ради та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
встановив:
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 від 1 жовтня 2008 року «На звернення ОСОБА_3 щодо участі у вихованні малолітніх дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_7» та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30 листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Представник позивачки позовні вимоги в судовому засіданні підтримала у повному обсязі та пояснила, що Рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 від 1 жовтня 2008 року «На звернення ОСОБА_3 щодо участі у вихованні малолітніх дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_7» було прийняте за відсутності встановленої законом компетенції на прийняття таких рішень й без відповідних повноважень з боку органів опіки та піклування, оскільки опікунська рада безпідставно діяла від імені органу опіки та піклування, однак остання є лише дорадчим органом, створена для допомоги в роботі органу опіки та піклування. У зв'язку з цим, опікунська рада станом на 1 жовтня 2008 року не була уповноваженим органом з прийняття означених питань, оскільки згідно Постанови КМУ №866 від 24 вересня 2008 року було прийнято новий порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Хоча позивачка і була присутня на засіданні опікунської ради, їй не було роз'яснено у повній мірі з якого приводу її викликають та не надано можливості повноцінно виступити і надати докази на спростування заяви ОСОБА_3 На думку, представника позивача незаконним також є і Рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30 листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2» з наступних підстав. При вирішенні заяви ОСОБА_3 орган опіки та піклування не взяв до уваги доводи позивачки щодо того, що діти не бажають бачитись з батьком, не враховано
з цього приводу думки дітей, ОСОБА_5 хоча і була присутня на засіданні комісії із захисту прав дітей, однак вона не знала з якого приводу її викликали на це засідання, у зв'язку з цим, була позбавлена можливості подати докази та у повній мірі висловити свої доводи і міркування по суті спору. Окрім цього, їй не було роз'яснено процедуру оскарження такого рішення та не надіслано самого тексту рішення. Про існування такого рішення вона дізналася лише на той час, коли ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до суду про усунення перешкод у вихованні дітей, що перебуває у провадженні судді Бондарчука В.В.
В судовому засіданні представник позивачки подала заяву про поновлення строку позовної давності на оскарження оспорюваних рішень, посилаючись на те, що десятиденний строк на оскарження встановлений ч. 2 ст. ст. 19 СК України нею пропущено з поважних причин, так як про існування оспорюваних рішень їй стало відомо лише у січні 2010 року, порядок оскарження таких рішень їй роз'яснений не був, самих рішень для ознайомлення їй надіслано не було. Окрім цього, у її доньки психотравмуюча ситуація, існування якої також вплинуло на пропущення строку позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що Рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 від 1 жовтня 2008 року «На звернення ОСОБА_3 щодо участі у вихованні малолітніх дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняте у відповідності до чинного законодавства, воно було ухвалено колегіально більшістю членів опікунської ради. Позивачка на засіданні була присутня, їй було дано можливість висловитись з приводу заяви ОСОБА_3, було також запропоновано надати докази, однак остання нічого не додавала як і не просила запросити на засідання дітей для висловлення ними думки щодо суті заяви. Прийняттю такого рішення передувало вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Тобто усі вимоги ст. ст. 19, 158 СК України опікунською радою додержані як і положення Правил опіки та піклування, затверджені Наказом від 26.05.1999 року №34/166/131/88. Окрім цього, представник відповідача додала, що позивачка невірно у своєму позові посилається на Постанову КМУ від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», оскільки набрала чинності ця постанова 17 жовтня 2008 року, тобто після ухвалення Рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 від 1 жовтня 2008 року. Що ж стосується Рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30 листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, то воно прийняте у відповідності до законодавства, у присутності позивачки, яка була запрошена на засідання комісії по захисту прав дитини, мала можливість висловитись та надати органу опіки та піклування усі документи. Рішення обом сторонам було оголошено, роз'яснено порядок набрання ним чинності та порядок його оскарження. Також ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було повідомлено про те, коли можна буде одержати належним чином завірену копію рішення та в якому приміщенні. Про те, щоб викликати на засідання дітей позивачка не клопотала, однак у відповідності до законодавства прийняттю такого рішення передувало вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Третя особа ОСОБА_3 та його представник пояснили, що проти позову вони заперечують, вважають, що обидва рішення є законними та справедливими, оскільки при їх ухваленні було додержано порядку прийняття такого виду рішень, а сама процедура розгляду заяв ОСОБА_3 органом опіки та піклування була справедливою. Усі мали змогу висловитись, позивачка на обох засіданнях була присутня, жодних клопотань про долучення документів та заслуховування думки дітей не заявляла. Більше того, Рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 від 1 жовтня 2008 року позивачка виконувала добровільно. Третя особа та його представник, також пояснили, що з березня 2010 року ОСОБА_3 взагалі не має змоги бачити дітей,так як ОСОБА_5 чинить йому перешкоди у цьому. В провадженні судді Бондарчука В.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у вихованні дітей, яка зупинена у зв'язку з розглядом цієї справи. Причиною
подачі даного позову вважає затягування слухання справи про усунення перешкод, шляхом подачі необґрунтованого позову про визнання незаконними та скасування рішень. Третя особа та її представник просять у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та її представника, показання свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову їй слід відмовити.
Судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було розірвано 21 лютого 2009 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька – ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_7. ОСОБА_3 згідно свідоцтв про народження записаний батьком обох малолітніх дітей . 30 червня 2008 року шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 припинились і вони почали проживати окремо. Діти з 30 червня 2008 року і по даний час проживають із матір'ю ОСОБА_5
1 жовтня 2008 року було прийнято Рішення опікунської ради виконавчого комітету Хмельницького міської Ради №2059 «На звернення ОСОБА_3 щодо участі у вихованні малолітніх дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_7», яким ОСОБА_3 було дозволено зустрічі з малолітніми дітьми: ОСОБА_6 щотижня у вівторок та четвер з 13.00 до 19.00; ОСОБА_7 щотижня у вівторок та четвер з 16.00 до 19.00; кожну першу і третю суботу місяця та другу і четверту неділю місяця – з 9.00 до 19.00 з обома малолітніми. При ухваленні цього рішення були присутні обоє батьків, про результати розгляду заяви ОСОБА_3 одразу було повідомлено заявника та ОСОБА_5 Процедура ухвалення рішення відповідала чинному та той час законодавству, а саме: ст. ст. 19, 158 СК України, Правилам опіки та піклування, затвердженим Наказом від 26.05.1999 року №34/166/131/88. Ці обставини підтверджуються письмовими матеріалами щодо розгляду заяви ОСОБА_3, поясненнями представника відповідача та третьої особи. Допитана в якості свідка ОСОБА_5 підтвердила, що на засіданні опікунської ради була присутня і що Рішення від 1 жовтня 2010 року вона виконувала певний період часу добровільно. Крім цього, суд приходить до висновку, що рішення опікунської ради на даний час є уже нечинним, так як з приводу спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ухвалено інше рішення. Також станом на дату розгляду спору ліквідовано такий орган як опікунську раду виконкому Хмельницької міської ради, що унеможливлює вирішення питання про визнання такого рішення незаконним як і його скасування.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30 листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2» було дозволено ОСОБА_3 зустрічі з малолітніми дітьми щосереди з 17.00 до 20.00; перша і третя субота, друга і четверта неділя з 10.00 до 19.00 без присутності матері. Дане рішення ухвалено на підставі заяви ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що були внесені зміни до законодавства згідно яких такого органу як опікунська рада в складі виконкому не передбачалося, також між колишнім подружжям виник спір з приводу того у присутності матері, чим без її присутності ОСОБА_3 вправі бачитись з дітьми. Додані представником відповідача матеріали по розгляду заяви і ухвалення з цього приводу рішення підтверджують, що підставою такого розгляду спору є заява ОСОБА_3, на засіданні згідно протоколу був необхідний для ухвалення рішення колегіальним органом кворум, обидві сторони спору були присутні та заслухані. Про результати розгляду питання позивачка та третя особа були поінформовані та їм було роз'яснено порядок одержання рішення та його оскарження. Порядок ухвалення рішення відповідав чинному законодавству, а саме: ст. ст. 19, 158 СК України, Постанові Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», яка набрала чинності 17 жовтня 2008 року. Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила, що вона не проти того способу участі у вихованні дітей, який визначений у Рішенні виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30
листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2», однак оспорює його з тих мотивів, що діти не бажають бачитись з батьком. Суд не бере до уваги пояснення представника позивачки щодо порушення порядку вирішення спору у зв'язку з неврахуванням думки дітей, так як питання про виклик дітей на засіданні комісії по захисту прав дитини позивачкою не ставилось. Більше того, позивачка після прийняття такого рішення звернулась із заявою про його зміну щодо забезпечення її присутності під час побачень батька із дітьми, однак їй у цьому було відмовлено. Причому така відмова позивачкою до цього часу не оскаржена, хоча про порядок оскарження і про відмову вона була повідомлена листом від 08.12.2009 року №2550. Суд вважає, що позивачка і не даний час не позбавлена права звернутись до органу опіки та піклування із заявою про зміну рішення від 30.11.2009 року. Посилання позивачки на наявність у малолітньої ОСОБА_6 психотравмуючої ситуації на ґрунті конфлікту з батьком (лист від 11.05.2010 року вих. №42/01-05) не береться судом до уваги, так як такий висновок повинен надаватися кваліфікованим судовим експертом і на дату ухвалення оспорюваних рішень висновок Хмельницького міського центру соціальної допомоги молоді не був представлений органу опіки та піклування так як він датований 11.05.2010 року. Суд вважає, що обставини та факти викладені у цьому висновку мають бути підтверджені експертним шляхом і у разі такого підтвердження можуть слугувати підставою для зміни Рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2501 від 30 листопада 2009 року «Про визначення способів участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2», а не для його скасування. Клопотання про призначення судової експертизи позивачка не заявляла, хоча в силу приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності на оскарження оспорюваних рішень судом не вирішується з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Таким чином, встановлений у ст. 19 СК України 10-денний строк не є строком позовної давності, а строком, встановленим у законі для набрання чинності рішенням органу опіки та піклування, так як ухвалення рішення органом опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Стаття 20 СК України, яка регламентує застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин також не вказує на те, що за природою вище вказаний 10-денний строк відноситься до строків позовної давності, як і відповідні норми ЦК України, не передбачають такого різновиду ані загального, ані спеціальних строків позовної давності.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Згідно ст. 150 СК України Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. В силу приписів ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Таким чином, звертаючись із заявами до органу опіки та піклування ОСОБА_3 просив не лише реалізувати його право на виховання дітей, але й просив допомоги йому у виконанні відповідного обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із
батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно ст. 158 СК України За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Таким чином, ухвалюючи оспорювані рішення орган опіки та піклування діяв на підставі ст. ст. 157-158 СК України, виконав усі приписи закону щодо розгляду такого спору та ухвалив законні, справедливі, розумні та добросовісні рішення, що відповідають моральним засадам суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226, ЦПК України, ст. ст. 9, 19-20, 141, 150-151, 157-158 СК України, суд –
вирішив:
В позові відмовити.
Коротке рішення проголошено 26 листопада 2010 року. Повний текст рішення складено 29 листопада 2010 року.
На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Д.І. Приступа