донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.09.2006 р. справа №3/212
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Волкова Р.В., Старовойтової Г.Я., Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.06р |
при секретарі | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
Прокурор від позивача: | Кілійчук Т.В. - посвідчення №2373 дійсне до 23.02.09р., |
від відповідача: | не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 04.07.2006 року |
по справі | №3/212 ( суддя Гассій О.В.) |
за позовом | Прокурора Іллічівського району м.Маріуполь в інтересах держави у особі Маріупольської міської Ради м.Маріуполь ( далі -Міськрада) |
до | Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь ( далі - Товариство) |
про | стягнення матеріальної шкоди, завданої знищенням зелених насаджень у розмірі 4141грн.20коп. |
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Іллічівського району м.Маріуполя звернувся з позовом до господарського суду Донецької області в інтересах держави у особі Маріупольської міської Ради м.Маріуполь про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь матеріальної шкоди, завданої знищенням зелених насаджень у розмірі 4141грн.20коп.
Як на підставу позову зазначив, що в порушення п.1 ст.16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, в якому вказано, що на об”єктах благоустрою забороняється виконувати земельні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданому у встановленому законодавством порядку, Товариством під час розриття по вул.Сеченова (біля будинку №63-а, в районі стрілецького тиру) знешкоджено газон звичайний загальною площею 203м2, внаслідок чого була завдана шкода навколишньому природному середовищу згідно із ст.ст.3, 12 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища №1264-ХІІ від 25.06.191р. (далі –Закон України №1264-ХІІ від 25.06.91р.) та розмір заподіяної шкоди складає 4141грн.20коп., який розраховувався відповідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. №559 “Про такси для розрахунку шкоди, заподіяної зеленим насадженням в межах міст та інших населених пунктів” зі змінами від 28.12.2001р. та акту комісійного обстеження від 01.06.2006р., просив стягнути зазначену шкоду на підставі п.2 ст.121 Конституції України, ст.36 Закону України “Про прокуратуру”.
Згідно акту комісійного обстеження від 01.06.2006р. було проведено обстеження розриття зелених зон по вул. М.Сибіряка у районі будинків №39, №40, у сквері біля стрілецького тиру по вул.. Сеченова б.№63а та у районі ЗШ №34 по вул.Гастело б.17. Наведені земельні ділянки є власністю територіальної громади в особі міської ради, про що повідомляє Маріупольське міське управління земельних ресурсів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.06р. у справі №3/212, ухваленим суддею Гассій О.В., позов прокурора задоволено. Стягнуто з Приазовських електричних мереж м.Маріуполь на користь Маріупольської міської Ради у рахунок погашення шкоди, заподіяної державі в сумі 4141грн.20коп. до місцевого бюджету, в доход державного бюджету України стягнуто витрати по сплаті державного мита у розмірі 102грн.00коп.
Прийняте судове рішення вмотивовано тим, що в порушення п.1 ст.16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” на об”єктах благоустрою виконувались земельні, будівельні роботи без дозволу, виданому у встановленому законодавством порядку, чим завдано державі шкоду знищенням зелених насаджень, підлягають відшкодуванню державі збитки відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р.
Ухвалою від 24.07.06р. у справі №3/212 Донецький апеляційний господарський суд порушив апеляційне провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду від 04.07.06р. за апеляційною скаргою Товариства, в якій поставлено питання про скасування зазначеного судового акту та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Посилання скаржника зроблено на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, згідно ст.42 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” зазначив, що відновно-аварійні роботи відповідачем здійснювались в охоронній зоні кабельних смуг електропередач, тому передбачається звільнення від відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів у випадках проведення робот в охоронній зоні електричних мереж. По факту знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об”єктів озеленення населених пунктів, на підставі ст..153 КУпАП адміністративні протоколи позивачем не складались, стягнення не накладались, тому не можуть бути прийняті судом як підстава стягнення суми заявлених позивачем збитків, завданих знищенням зелених насаджень.
Скаржник, відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь, у судовому засіданні 07.08.2006р. висловився на підтримку апеляційної скарги з підстав в неї наведених. Позивач, Маріупольська міська рада, заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, наполягав на відповідності нормам чинного законодавства оскаржуваного судового рішення та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Ухвалою суду від 07.08.06р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з метою надання прокурором, позивачем відомостей на з”ясування та доведення відповідних повноважень позивача, міської Ради, щодо подання позову з наведеної справи, які не доведено, а також визначення предмету та підстав позову та розрахунку збитків, додаткові документи не надійшли.
В судовому засіданні 05.09.2006р. позивач та відповідач не з”явились, відповідачем заявлено клопотання від 30.08.2006р. за №3101 про перенесення слухання справи. Позивачем надіслана заява за №918 від 01.09.06р., у якій просить розглянути справу без участі свого представника.
Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу, які не використали своє процесуальне право щодо участі своїх представників у судовому засіданні. Явка представника відповідача не є обов”язковою, клопотання про перенесення слухання справи з наведених підстав задоволенню не підлягає, крім того представники позивача та відповідача, Товариства, висловились у попередньому судовому засіданні.
Прокурор висловився на підтримку судового рішення з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу за № 05/1-06 від 05.09.2006р.
У запереченнях на апеляційну скаргу від 07.08.2006р. за №791 Маріупольської міської ради наведені такі самі обґрунтовування, які викладені у позові.
Заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора, проаналізувавши застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права при винесені оспорюваного судового акта, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню з наступних підстав.
Має місце твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки справа була розглянута господарським судом буз участі його представника. Про те таке твердження не відповідає матеріалам справи, так як всі учасники процесу, які є юридичними особами належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Структурний підрозділ такою особою не є.
Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами та відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Ними є: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності (саме щодо цих осіб у частині 1 ст.1 цього Кодексу вжито узагальнююче поняття “підприємства та організації”). Водночас, частиною 2 статті 1 ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, громадяни, що не є суб”єктами підприємницької діяльності. Суб”єктний склад учасників спору у даній справі повинен відповідати вимогам ст.1, 21 ГПК України. Господарським судом не виявлений правовий статус Приазовських електричних мереж, які не є юридичною особою та не можуть бути належним відповідачем у справі, а тому не можуть бути притягнуті у якості боржника.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що Товариство винне у знищенні зелених насаджень, у зв”язку із чим зобов”язане відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, перелік видів порушень законодавства в галузі охорони природного середовища визначено у ст.68 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р., і стягнув шкоду з особи, яка за своїм правовим статусом не може бути визнана зобов”язаною особою відповідно до положень ст.1, 21 ГПК України. Відповідачем у справі є відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”, а не його структурний підрозділ. Через порушення господарським судом процесуальної норми, оспорюване рішення не може бути визнане законним, тому підлягає скасуванню.
Спосіб захисту порушеного права обирається суб”єктом звернення відповідно до ст.55 Конституції України, якою передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Звертаючись до суду з позовом, позивач визначає підстави та предмет позову.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що державні та інші органи звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Прокурор Іллічівського району м.Маріуполя звернувся з позовом до господарського суду Донецької області в інтересах держави у особі Маріупольської міської ради з позовною заявою про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Слід враховувати, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України №1264-ХІІ від 25.06.91р., а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством, тобто при вирішенні спорів, пов”язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.
Згідно зі ст..16 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р. державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Згідно п.3 ч.1 ст..20 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р. спеціально уповноваженим органом державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.1 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природоохоронних ресурсів України від 11.08.2000 №108, державне управління екології та природних ресурсів в областях є територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входить до сфери його управління.
Відповідно до ст.20 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р., п.п.11 п.5 цього Положення до компетенції управління належить право подавати позови в суд, господарський суд про відшкодування збитків і втрат, завданих юридичними і фізичними особами внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів тощо.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом зазначене не враховано та прийнято до розгляду і вирішено по суті позовну заяву прокурора в інтересах держави у особі Маріупольської міської Ради, право звертатися якої до господарських судів з позовами про відшкодування збитків і витрат, завданих юридичними особами внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища не передбачено діючим законодавством.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з факту незаконного здійснення земляних робіт ( проведення робіт без оформлення ордеру та відповідних узгоджень) та невідновленого благоустрою підприємством Маріупольські Північні районні електромережі на території по вул. Сеченова 63-а у м.Маріуполі поряд стрілецького тиру ЗОШ №34 Адміністративно-технічною інспекцією складено протокол №659 від 16.03.06р., а Адміністративною комісією Маріупольської міськради прийнята постанова № 779 від 12.04.06р. якою на осіб, винних у скоєні адміністративного правопорушення, згідно зі ст.152 КУоАП накладено адміністративне стягнення. Начальник відділу Міської ради з контролю за благоустроєм м.Маруполя та його санітарним станом листом від 23.05.06р. за №01-1/111 звернувся до прокурора Іллічівського району м.Маріуполя з приводу вжиття заходів цивільно-правового характеру, передбачених ст..68 Закону України №1264-ХІІ від 25.06.91р. до підприємства, так як вищевказані порушення природоохоронного законодавства стали можливі в результаті неналежного виконання обов”язків службовими особами.
Згідно зі ст..33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів, в тому числі міських Рад, віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, проте заходи щодо відтворення порушеного права повинні здійснюватись у спосіб та через процедуру, встановлену законом.
З огляду на приписи ч.2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України суд запропонував прокурору, позивачу довести наявність у нього відповідних повноважень щодо звернення з позовом до господарського суду за наведеною справою, у даному випадку, це мали здійснити органи прокуратури, про те, для з”ясування наведених обставин додаткові документи, або уточнення надані не були, з цього приводу судова колегія дійшла висновку про те, що позивач за наведеною справою є неналежним з точки зору його вимоги про відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
Згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України судова колегія не може залучити до справи іншого позивача.
Судова колегія враховує, що згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судові рішення” резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.
З огляду на зазначене та на встановлені судом обставини, описані в мотивувальній частині рішення, сума в погашення збитків стягнута на користь Маріупольської міської ради у рахунок погашення шкоди, проте, як зазначено в резолютивній частині рішення - до місцевого бюджету.
Відповідно до п.5 ст..70 п.5 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2006 році є збір за забруднення навколишнього природного середовища і грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно зі статті 2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-ІІІ до бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.
З наведеного слідує, що такі поняття як вимога про зарахування пред”явленої у позові суми на рахунок міської Ради та відшкодування шкоди є поняття різні за своїм правовим значенням.
Слід також зазначити, що господарський суд не з’ясував всі обставини справи, що мають суттєве значення для об’єктивного розгляду справи, неправильно застосовані положення Закону України “Про охорону навколишнього середовища”. Так, статтею 68 цього Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов’язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень. Цією статтею також передбачена відповідальність за невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Підприємство Маріупольські Північні мережі незаконно здійснювало земляні роботи та не відновило благоустрій на території, чим порушило ст..16 Закону України №2807-ІУ від 06.09.2005р., на особу, винну у скоєні адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51грн.00коп.
Державі, як зазначив суд, заподіяно шкоду на суму 4141грн.20коп., яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної земельним насадженням у межах міст та інших населених пунктів” зі змінами від 28.12.2001р., що вбачається з листа заступника начальника Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва на запит прокурора Іллічівського району м.Маріуполя
Згідно зі ст.33 ГПК України позивач повинен довести факт порушення природоохоронного законодавства та розмір збитків, розрахований відповідно до порядку встановленого законодавством, певними засобами доказування.
З наведених у позові підстав та матеріалів справи не вбачається яке із видів порушень мається, йдеться про знищення зелених насаджень, про те не вказується яких. Ніякої додаткової перевірки контролюючим органом щодо встановлення зазначеного факту не проводилось. Розрахунок збитків проведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної земельним насадженням у межах міст та інших населених пунктів”, проте, вказується на розмір розритих земельних ділянок, визначена вартість, про те звідки взяті дані щодо їх розміру, про які збитки взагалі йдеться –з матеріалів справи також не вбачається.
Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
В силу ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст.47 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відтак, позивач не надав доказів, а господарський суд не навів правове обґрунтування, тому з огляду на те, що позивач не довів належними засобами доказування підставність вимоги про стягнення з відповідача збитків, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду попередньої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає скасуванню з підстав порушення господарським судом Донецької області норм ст..1,2, 43, 47, 21 Господарського процесуального кодексу України та неправильному визначенні позивача, і застосуванню норм природоохоронного законодавства, а також щодо доведеності підстав позову.
Керуючись ст.ст.99,101 -105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006року у справі №3/212 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 року у справі №3/212 скасувати.
Відмовити прокурору в позові заявленому в інтересах держави у особі Маріупольської міської Ради м.Маріуполь про стягнення з відкритого акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м.Маріуполь 4141грн.20коп. збитків.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
За згодою прокурора у судовому засіданні 05.09.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 11.09.2006 року.
Головуючий Кондратьєва С.І.
Судді: Волков Р.В.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано: 9 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
2 ДАГС
1 ГСДО
2- Прокурору