донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
05.09.2006 р. справа №7/133а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Волкова Р.В., Старовойтової Г.Я., Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.05.06р. |
при секретареві судового засідання | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Балакай А.А. - по Дов. №22 від 06.04.06р., |
від відповідача: | Любицький М.В. - по Дов. №5521/06 від 06.06.06р. Колмогорова Л.Д. - по Дов. №7055/06 від 04.08.06р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Укренерговугілля" Донецька філія м.Донецьк (далі - Підприємство) |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 16.05.2006 року |
по справі | №7/133а ( суддя Малашкевич С.А.) |
за позовом | Державного підприємства "Укренерговугілля" Донецька філія м.Донецьк |
до | 1.Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецьк (далі -УПФУ в Київському районі м.Донецька) 2.Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові ( далі - УПФУ в м.Димитрові) |
про | визнання недійсним рішення №13/2 від 15.04.2004р |
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004р. Державне підприємство “Укренерговугілля” м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним рішення №13/2 від 15.04.04р. про застосування штрафу у розмірі 44973грн.93коп. згідно п.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003р. (далі Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003р.), п.17.1.3 ст.17 та п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181- Ш від 21.12.2000р. (далі - Закон України №2181- Ш від 21.12.2000р.) через порушення зазначених норм закону, оскільки Донецькою філією ДП “Укренерговугілля” була самостійно нарахована сума збору на обов”язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1757632грн.61коп., а фактично перерахована була сума збору у розмірі 1791286грн.93коп., тобто була здійснена переплата, при складані акту перевірки перевіряючими було допущено ряд порушень, зокрема, цифри, які зазначені в акті перевірки не відповідають цифрам у додатках до нього, в акті перевірки відсутнє чітке описання порушення та посилання на первинні документи.
До участі у справі господарським судом був залучений другий відповідач –Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові згідно ухвали від 16.03.2006р.
УПФУ в Київському районі м.Донецька, перший відповідач, позовні вимоги не визнав посилаючись на п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4 та п.17.1.3 ст.17 Закону України №2181- Ш від 21.12.2000р, вважає, що позивач не виконав приписи п.17.2 зазначеного Закону, у зв”язку з чим у задоволені позову просив відмовити.
Другий відповідач, УПФУ в м.Димитрові, повідомив, що УПФУ на підставі Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.04р. по справі №2/3 повністю проведені розрахунки з ДП “Укренерговугілля” та повернуті помилково перераховані суми збору на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у розмірі 102526грн.47коп.
Постановою господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року по справі №7/133а, ухваленою суддею Малашкевич С.А., у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Укренерговугілля” м.Донецьк відмовлено.
Судовий акт вмотивовано посиленням на те, що висновки перевіряючих про заниження збору у відповідних періодах, відповідають чинному законодавству і визначення згідно з п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4 та п.17.1.3 ст.17 Закону України №2181- Ш від 21.12.2000р. позивачу зобов”язання по вказаному збору правомірне, оскільки у певних періодах податкове зобов”язання по сплаті такого збору було занижено, тому в цих періодах проводилося донарахування, розрахована на підставі п.17.1.3 ст.17 Закону України №2181- Ш від 21.12.2000р сума штрафної санкції склала 44973грн.93коп., пунктом 2 ч.9 ст.106 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003р., на підставі якої до позивача була застосована штрафна санкція, також передбачена відповідальність, в тому числі донарахованих страхувальником або територіальними органами Пенсійного фонду залежно від строку затримки платежу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 16.05.06р. у справі №7/133а, мотивуючи апеляційну скаргу неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права, а саме п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4 та п.17.1.3 ст.17 Закону України №2181- Ш від 21.12.2000р. та стверджує, що ніякої заборгованості щодо сплати страхових внесків не існувало, грошові кошти були перераховані навіть двічі –до відділення ПФУ м.Димитрова та УПФУ в Київському районі м.Донецька. Тобто, держава, в особі органів Пенсійного фонду не зазнала ніяких негативних наслідків щодо отримання цих коштів, тому у відповідача не було підстав на момент перевірки донараховувати суми пенсійного збору за періоди заниження цих сум і відповідно нараховувати із цих сум штрафні санкції.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. відповідно до ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України було задоволено заяву про поновлення порушеного строку на подання апеляційної скарги Підприємства на постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006р. по справі №7/133а.
В запереченнях на апеляційну скаргу УПФУ в м.Димитрово зазначило, що ним повністю були проведені розрахунки з ДП “Укренерговкгілля” та повернуті помилково перераховані суми збору на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування в розмірі 102526грн.47коп., тому вважає, що постановою господарського суду Донецької області було прийняте правомірне рішення про відмову у задоволені позову Підприємства.
УПФУ в Київському районі зазначає, що ст.1 Закону України “Про збір на обов”язвове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.1997р. давала право відокремленому підрозділу Димитрівського ЕУ, розташованого на території м.Димитрове, надавати звітність і сплачувати страхові внески за своїх працівників за місцем своєї реєстрації, а саме до УПФУ в м.Димитрове, проте вона не давала права надавати звітність і сплачувати внески до УПФУ в м.Димитрове Донецькій філії ДП “Укренерговугілля” за своїх працівників, оскільки підприємство зареєстровано як платник страхових внесків в УПФУ в Київському районі м.Донецька, при перевірці даних первинних бухгалтерських документів, наказів та їх співвідношенням за наданими до УПФУ в Київському районі м.Донецька звітами були встановлені занижені суми зобов”язань, тому просить апеляційну скаргу ДФ ДП “Укренерговугілля” про визнання недійсним рішення №13/2 від 15.04.2004р. залишити без задоволення, а постанову суду від 16.05.2006р.- без змін.
У судовому засіданні представник скаржника, представники відповідачів висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Причиною виникнення спору є визначення правомірності застосування норм податкового та пенсійного законодавства до спірних правовідносин, та обґрунтованості висновку щодо зазначених порушень.
Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій України” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім суб”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого порушеного права у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, визначив предмет та підстави позову та форму захисту. Згідно п.6, п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, які викладені у новій редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-ІУ від 06.10.05р., до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому господарський суд розглянув справу за правилами цього Кодексу.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємство селищних електричних мереж ВО “Донецьквугілля”, до складу якого входив відокремлений структурний підрозділ Димитрівське енергоуправління, було реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства “Укренерговугілля” і є правонаступником підприємства селищних електромереж ВО “Донецьквугілля”. Згідно довідки Донецького обласного управління статистики від 09.09.03р. №25/1-1330 відокремлений структурний підрозділ Димитровське енергоуправління державного підприємства селищних електричних мереж вилучено з ЄДРПОУ 08.09.03р., на обліку платників збору на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування енергоуправління перебувало до 08.09.03р., тому відповідно до п.п.13.1.1 п.13.1 ст.13 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р., ДП “Укренерговугілля” в особі Донецької філії прийняло на себе зобов”язання Димитровського енергоуправління по збору, в тому числі за спірний період. Отже, відповідно до ст..1 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997р. відокремленому підрозділу Димитрівському енергоуправілнню, розташованому на території м.Димирове, надавалось право надавати звітність і сплачувати страхові внески за своїх працівників за місцем своєї реєстрації, а саме до УПФУ в м.Димитрове. Однак, ця норма не давала права надавати звітність і сплачувати внески до УПФУ в м.Димитрове Донецькій філії ДП “Укренерговугілля” за своїх працівників, оскільки підприємство зареєстровано як платник страхових внесків в УПФУ в Київському районі м.Донецька.
Як встановлено господарським судом, УПФУ здійснено перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасної сплати зі збору на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування та з питань достовірності подання відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку Донецької філії ДП “Укренерговугілля”. За результатами перевірки було складено акт №11 від 01.04.2004р., в якому зазначено про порушення, які призвели до нарахування позивачу зобов”язання зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 92909грн.71коп., відповідно до п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України №2181- Ш від 21.12.2000р., за вказане порушення згідно п.17.1.3 ст.17 вищевказаного Закону до позивача розрахована штрафна санкція у розмірі 44973грн.93коп. на підставі ст.106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р.
Актом перевірки було встановлено, що в серпні, вересні, жовтні, грудні 2003р. при виплаті заробітної плати були допущені порушення при обчислені і сплаті збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого зобов”язання про сплаті вказаного збору було занижено у загальній сумі 92909грн.71коп. Крім того, у липні, листопаді 2003р., січні 2004р.було встановлено завищення зобов”язання на загальну суму 156023грн.24коп., при перевірці даних первинних бухгалтерських документів, наказів та їх співвідношення з наданими до УПФУ в Київському районі м.Донецька звітами були встановлені занижені суми зобов”язань. Оскільки в УПФУ в м.Димитрове платника ДП “Укренерговугілля” не зареєстровано, то ці зобов”язання, відображені у звітах до УПФУ в м.Дмитрово, не приймались до уваги.
На підставі акту перевірки УПФУ в Київському районі м.Донецька було прийняте рішення від 15.04.04р. №13/2, яке є предметом спору, яким на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.03р. до Донецької філії ДП “Укренерговугілля” застосований штраф в сумі 44973грн.93коп.. Перевіряючими було встановлено заниження зобов”язань заявлених Підприємством у звітності, порівняно з перевіреними документами, на підставі зазначеного, виникла необхідність донарахувати зобов”язання та нарахувати штрафні санкції.
Оспорюваний документ є виконавчим та згідно з п.8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03р. (далі Інструкція №21-1 від 19.12.03р.) формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних особових рахунків страхувальників.
При вирішенні господарським судом спору досліджувалась правомірність застосування санкцій за виявленні порушення за рішеннями контролюючого органу з огляду оцінки результатів перевірки, висновку судової експертизи, доведеності факту порушень.
Судом враховано, що підставою визначення акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та наявність у зв”язку з прийняттям незаконного акту порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій і зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для визнання його недійсним.
Частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.12.1 Інструкції №21-1 від 19.12.03р., ст.64 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами ПФУ відповідно до Законів України №1058-ІУ від 09.07.03р. та №700-ХІУ від 21.05.99р. „ Про здійснення контролю за сплатою збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та збору на обов”язкове соціальне страхування”.
Згідно із пунктом 3 статті 106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. територіальні органи Пенсійного фонду за формою і устроки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Причиною виникнення спору є визначення правомірності і законності прийняття відповідачем рішення встановленими за актом перевірки фактами.
При вирішенні спору про визнання недійсним акту господарський суд перш за все виходив з того, що обов”язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішень покладається на контролюючий орган. Ці обставини, зокрема, доводяться матеріалами актів, документами перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником обов”язкового платежу, з посиланням на первинні облікові документи із зазначенням їх реквізитів та долученням їх до матеріалів перевірки, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідачем доведено факт порушення, яке виявилось у занижені зобов”язань заявлених підприємством у звітності в порівнянні з первинними документами, у зв”язку із чим у контролюючого органу виникла необхідність донарахувати зобов”язання та застосувати штраф.
Відповідно до п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов”язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов”язань, заявлених у податкових деклараціях.
Перевірка проводилась у квітні 2004 року, тому, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, в якої зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за порушення, які відбулись у 2003р. нараховані штрафні санкції відповідно до ст..106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.
За предметом позову йдеться про з”ясування законності, обґрунтованості рішення контролюючого органу, яке він прийняв з урахуванням певних досліджень, міркувань та документів, і якщо сам відповідач вважає за доцільне їх бачити, то згідно із наданими йому повноваженнями.
Виходячи із результатів акту перевірки, наведених норм Закону вірним є висновок господарського суду про доведеність відповідачем порушень зазначених норм закону.
Щодо застосування господарським судом норм матеріального права та тверджень скаржника про їх порушення, то слід зазначити, що відповідно до припису абзацу першого преамбули Закону (у редакції Закону України від 20.02.2003 № 550-IV, що набрав чинності з 26.03.2003) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. А згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону (у цій же редакції) до кола контролюючих органів відносяться, зокрема, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на зміст викладених приписів чинного законодавства України посилання скаржника на те, що Закон України №2181-Ш від 21.12.2000р. не підлягає застосуванню до відносин щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, не беруться до уваги.
Слід також зауважити, що при перевірці сам контролюючий орган керувався Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000р.
Таким чином, господарський суд на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст..86 КАСУ, встановив факт вчинення Підприємством порушення у сфері здійснення правовідносин.
Наведені у апеляційній скарзі Підприємства правопорушення УПФУ чинного законодавства не доводяться та й фактично не спростовуюють висновку суду, тому ставити під сумнів законність ухваленої у справі постанови господарського суду Донецької області про відмову у позові про визнання недійсним рішення №13/2 від 15.04.2004р. не можна.
Беручи до уваги всі наведені обставини та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду.
Керуючись ст.ст.195,198,200, 205 п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Донецької філії Державного підприємства “Укренерговугілля” м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006року у справі №7/133а залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006року у справі №7/133а залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 11.09.2006року.
Головуючий: С.І. Кондратьєва
Судді: Р.В. Волков
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС