Справа № 22-ц-29799/2010 р. Головуючий 1 інст.: Муратова С.О.
Категорія: «спадкування» Доповідач:Піддубний Р.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді Солодкова А.А. ,
суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі: Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Харківської міської ради, треті особи - Восьма Харківська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради про поновлення порушеного права шляхом вселення та виселення,
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який 24.02.2010 року уточнив, та остаточно просив встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6, визнати за ним, ОСОБА_4, право власності на 4/6 вказаного нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_6
В обґрунтування позову вказав, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності його матері ОСОБА_6 та її чоловіку ОСОБА_6, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.01.1993 року. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_5 – за заповітом, дружина ОСОБА_6 та неповнолітня дочка ОСОБА_3, як особи, що мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Оскільки на час відкриття спадщини дружина померлого - ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована в спірній квартирі, спадщину, яка складалась із 1/6 частини квартири, вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але у зв’язку з хворобою свідоцтво про право на спадщину не отримала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом, спадщину прийняв, оскільки з 2004 року і на час відкриття спадщини постійно проживав в спірній квартирі разом зі спадкодавцем, просив про задоволення позовних вимог.
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому посилаючись на те, що відповідач самоуправно вселився до квартири АДРЕСА_1, чинить перешкоди у користуванні належною їй на праві власності 1/6 частиною цієї квартири, просила поновити її порушене право власності шляхом вселення її до зазначеного житлового приміщення та виселення відповідача. Зазначений позов було об’єднано судом в одне провадження з позовом ОСОБА_4
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 із спадкодавцем ОСОБА_6 за адресою: квартира АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4, як спадкоємцем першої черги, право власності на 4/6 квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлене порушене право власності ОСОБА_3 шляхом вселення її у квартиру АДРЕСА_2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування змінити, відмовивши йому у задоволенні позову, задовольнити її позов про виселення ОСОБА_4 із спірної квартири. Скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту його постійного проживання разом з ОСОБА_6 на час відкриття спадщина, а відтак ОСОБА_4 спадщину не прийняв, у зв’язку з чим висновки суду про визнання за ним права власності на 4/6 частини квартири є незаконними.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про її вселення до квартири скасувати. При цьому посилався на незаконність рішення з огляду на те, що відповідачці на праві власності належить 1/6 частина однокімнатної квартири, що дорівнює лише 2,8 кв.м. і фактично робить неможливим проживання в ній відповідачки без порушення його, ОСОБА_4, права власності на зазначене нерухоме майно.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання за ним права власності на 4/6 частини квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6, суд виходив із того, що після смерті свого чоловіка вона відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР фактично вступила в управління спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2, а він (позивач) у встановлений законом строк також прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем у зазначеній квартирі.
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судом встановлено, що матері позивача ОСОБА_6 та її чоловікові ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Статтею 548 ЦК, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини вищевказаної квартири, яку шляхом подання до нотаріальної контори відповідних заяв прийняли: ОСОБА_5, дочка померлого - ОСОБА_3, а також дружина померлого – ( Кудрявцева) ОСОБА_6, яка свідоцтво про право на спадщину не отримала.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, що складалась з 4/6 частин квартири АДРЕСА_2.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи за ним в порядку спадкування за законом право власності на 4/6 частин вищевказаної квартири, суд на підставі ст. ст. 1269, 1270 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно (з 2004-го до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2) проживав у квартирі разом зі спадкодавцем, із заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертався.
При цьому суд дав належну оцінку наданим позивачем доказам, зокрема показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які проживають у сусідній квартирі і будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідома неправдиві показання, в судовому засідання підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_4 в квартирі ОСОБА_6 Показання свідків матеріалами справи не спростовуються.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_3 про вселення її до квартири та виселення з неї ОСОБА_4, судом першої інстанції також не було порушено норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст.ст. 317, 391 ЦК, ст. 155 ЖК зазначеним особам, як власникам житлового приміщення, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, їх не може бути позбавлено права користування квартирою, а особа, права якої порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.
Правильно встановивши обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд правильно вирішив спір, однак при цьому в резолютивній частині рішення безпідставно вирішив питання про права особи, позбавленої цивільної процесуальної правоздатності, визнавши право власності на 4/6 частини нерухомого майна за померлою особою – ОСОБА_6, у зв'язку з чим зазначені висновки підлягають виключенню з резолютивної частини рішення.
Таким чином, ураховуючи, що судом допущені порушення процесуальних норм права, оскільки резолютивна частина рішення містить висновки, не передбачені законом, судове рішення в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення висновки щодо визнання за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Судді