Справа №1-242/2010р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року Бериславський районний суд Херсонської області

у складі головуючого             судді Радченко С.В.

       при секретарі                    Глушковій Л.М.

за участю прокурора                        Краснопьорова О.О.

        захисника                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Берислав, Херсонської області, українця, гр-на України, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм таксі, освіта середня-спеціальна, не судимого, мешканця АДРЕСА_1,

за ст.186 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 11 лютого 2010 року, приблизно о 12.30год. в м.Бериславі по вул.Комінтерна, знаходячись салоні належного йому автомобіля ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1, умисно, відкрито, із застосуванням до потерпілого ОСОБА_3 фізичного насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров”я і яке виразилося в нанесенні ударів рукою в область обличчя потерпілого, який отримав тілесні ушкодження у вигляді кровопідтіків обличчя, крововиливу в м”які тканини обличчя, що відносяться відповідно до висновку судово-медичної експертизи №21/16 від 13.02.2010 року до легких тілесних ушкоджень, заволодів грошима ОСОБА_3 в сумі 287грн., спричинивши останньому матеріальну шкоду в зазначеному розмірі.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 10 лютого 2010 року, приблизно о 14.00год. він приїхав на належному йому автомобілі ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 до міського цвинтару з метою відвідати могилу матері. Проходячи через цвинтар до могили він спочатку почув шум пиляння по дереву, а потім побачив, що біля могили його матері невідомий хлопець спиляв дерево, з якого стирчала пилка. Він наказав хлопцеві позбирати гілки, забрав пилку і поїхав звідти. Наступного дня він дізнався, що пиляльщик був сином працівника магазину „Скорбота” ОСОБА_3 та поїхав до магазину побалакати з батьком. ОСОБА_3 в магазині не було і він взяв його номер мобільного телефону та зателефонував з пропозицією зустрітися. ОСОБА_3 йому відповів, що якщо не віддасть пилку, то у нього будуть неприємності. Більше він із ОСОБА_3 не розмовляв та не зутрічався. Факт спілкування в автомобілі, нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння грошима заперечує, мотивуючи тим, що потерпілий його оговорює. Наступного дня його викликали до відділу міліції, де він віддав забрану ним пилку.

Суд вважає показання підсудного такими, що не в повній мірі відображають обставини події, даними з метою уникнути кримінальної відповідальності, тому що вони повністю спростовуються сукупністю зібраних органом досудового слідства та судом доказів. Так, вина ОСОБА_2 у вчиненому злочині підтверджується  наступним:

-   потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 11.02.2010 року він прийшов на роботу до магазину „Скорбота”, де його продавець ОСОБА_4 повідомила, що його шукав ОСОБА_2. Він пішов до протезиста лікувати зуби, коли повернувся, то біля 11.30-12.00год. йому зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 та запропонував зустрітися на перехресті біля магазину. Він вийшов на перехрестя, куди на своєму автомобілі під”їхав ОСОБА_2 з невідомим йому чоловіком, який знаходився на передньому сидінні. Він сів на заднє сидіння і вони під”їхали до приміщення міської лазні, де ОСОБА_5 почав говорити, щоб він сплатив йому гроші за спиляне його сином дерево на кладовищі. Він сказав, що платити не буде, тому що його син не спилював дерево, на що ОСОБА_2 сів до нього на заднє сидіння, придавив та наніс декілька ударів рукою в обличчя. Потім сказав, що поїдуть на цвинтар, де він буде собі рити могилу. Вони поїхали і зупинилися біля східної прохідної  машинобудівного заводу. ОСОБА_6 вдарив його ще два рази в обличчя і він погодився віддати всі гроші які в нього є з собою, а це були 87грн. та ще 200грн. з дому. Вони приїхали до нього додому, він вийшов, взяв з дому двісті гривень, повернувся до автомобіля і віддав гроші ОСОБА_6. Раніше у нього забрали мобільний телефон, але не з метою залишити його як заставу, поки не принесе гроші, а з метою, щоб він не записував їх розмови на диктофон. Телефон йому віддали без ніяких проблем;

-   свої показання потерпілий ОСОБА_3 в деталях підтвердив під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події (а.с.47-50);

-   відповідно до висновку судово-медичної експертизи №21/16 від 26.05.2010 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді кровопідтіків обличчя, крововиливу в м”які тканини обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Експерт зазначив, що виявлені ушкодження могли виникнути при механізмі та способом, вказаними потерпілим (а.с.34);

-   свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вранці 11.02.2010 року ОСОБА_3 прийшов на роботу в магазин „Скорбота”, де вона також працює продавцем і сказав, що йде до протезиста. Через деякий час до магазину зайшов ОСОБА_5 та взяв номер мобільного телефону ОСОБА_3, пояснивши виниклу необхідність домашніми проблемами. Коли ОСОБА_3 прийшов від протезиста, йому при ній на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та запропонував зустрітися. ОСОБА_3 пішов і через деякий час подзвонив та повідомив, що його побив ОСОБА_6 і забрав у нього 200грн. Через годині півтори ОСОБА_3 прийшов до магазину з розбитим обличчям, підтвердив, що його побив ОСОБА_6 та сказав, що буде скаржитися до міліції;

-   свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 10.02.2010 року батько йому наказав назбирати сухих дров. З цією метою він пішов на міський цвинтар, де раніше бачив хмиз. У нього в руках була пилка. Коли проходив по кладовищу, його погукав ОСОБА_6, який вже знаходився там і запитав, навіщо він спиляв дерево на могилі його матері. Він відповів, що дерево не спилював, на що ОСОБА_5 наказав віддати йому пилку, бо вдаре лопатою. Він віддав пилку, ОСОБА_6 сказав повиносити від могили спиляні гілки і поїхав. Він подзвонив своєму батькові, який наказав йому йти додому. Наступного дня додому прийшов побитий батько та розповів, що за подію на кладовищі його побив ОСОБА_6 і вимагав гроші, забравши 200грн. І батько, і він звернулися з відповідними заявами до органу внутрішніх справ.

Оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. Злочинні дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України, а саме відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), кваліфікуючою ознакою якого є грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого.

Суд вважає, що з обвинувачення підсудного слід виключити посилання на відкрите викрадення мобільного телефону „Нокіа” з обладнанням, оскільки зазначений факт не знайшов свого підтвердження під час судового слідства. Так, потерпілий чітко пояснив, що телефон у нього забрав ОСОБА_2 не з метою заволодіння чи залишення під заставу, а тому що боявся запису на диктофон їх розмов. В подальшому телефон був йому повернутий без будь-яких умов чи застережень.

З кваліфікації дій підсудного слід виключити кваліфікуючу ознаку у вигляді попередньої змови групою осіб, оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт, що невідома особа, яка знаходилася в автомобілі домовлялася з ОСОБА_2 на вчинення відкритого викрадення майна у потерпілого. З пояснень потерпілого вбачається, що невідомий взагалі не приймав участі у спричиненні йому тілесних ушкоджень чи заволодінні його майном.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 які пояснили суду, що підсудний 11.02.2010 року на протязі дня знаходився в їх присутності, оскільки зазначені показання не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються свідченнями інших свідків, які суд взяв за основу та спростовуються висновком судово-медичної експертизи.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 10.02.2010 року, близько 12.00год. знаходячись на території міського цвинтаря в м.Бериславі, відкрито, із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого ОСОБА_7, що виразилося в погрозі нанесення ударів совковою лопатою, заволодів металевою пилкою по дереву, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в сумі 20грн.

Тобто, ОСОБА_2 обвинувачується органом досудового слідства у вчинені злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, а саме відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), кваліфікуючою ознакою якого є грабіж, поєднаний з погрозою насильства, що не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого.

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши підсудного, потерпілого та свідків, вважає що винність ОСОБА_2 у вчинені грабежу відносно ОСОБА_7 не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Висновок суду грунтується на тому, що суб”єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

В даному випадку не може розглядатися як злочин проти власності заволодіння майном, здійснене ОСОБА_5 всупереч встановленого законом порядку, оскільки підсудний не мав наміру обернути на свою користь забрану ним у потерпілого пилку, а намагався припинити, як на його думку, протиправну дільність потерпілого по спилюванню дерев, у тому числі на могилі його матері. Відносини, що склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 носять цивільно-правовий характер і не містять в собі складу злочину з боку підсудного.

Суд вважає, що ОСОБА_2 підлягає виправданню по епізоду грабежу відносно ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу зазначеного злочину. З цих підстав підлягає виключенню з кваліфікації дій ОСОБА_2 кваліфікуюча ознака у вигляді повторності.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, і те, що злочин вчинено вперше, дані на особу виключно позитивні громадську та виробничу характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, думку потерпілого, який просив взагалі не карати підсудного і вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі, але із застосуванням ст.75 КК України, тому що його виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства за умови виконання покладених на нього судом обов”язків.

Обставин, що пом”якшують чи обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа” (а.с.45) слід повернути потерпілому ОСОБА_3, пилку (а.с.54) слід повернути потерпілому ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнавши винним ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки.

 На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в один рік, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки. Згідно ст.76 КК України покласти на підсудного обов”язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання чи роботи.

Міру запобіжного заходу підсудному до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа” (а.с.45) - повернути потерпілому ОСОБА_3, пилку (а.с.54) - повернути потерпілому ОСОБА_7

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області протягом п”ятнадцяти діб з часу його проголошення, шляхом подачі скарги до місцевого суду Бериславського району.

Суддя                                     С.В. Радченко