Справа № 2-1094/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року Бериславський районний суд Херсонської області

    в складі:    головуючого судді       Радченко С.В.

              при секретарі                Глушковій Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що з відповідачем по справі вона перебувала в цивільному шлюбі з 15.06.1997 року по 8.07.2002 року, коли шлюб було зареєстровано в законному порядку. В період сумісного проживання ними був придбаний АДРЕСА_1. В даний момент відповідач вигнав її з будинку разом з неповнолітньою дитиною, тому вона змушена звернутися до суду і просить визнати за собою право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 та визначити за нею право власності на Ѕ частини будинку.    

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, наполягала на їх задоволенні, з підстав, зазначених у позові. Пояснила, що будинок був придбаний за спільні кошти з відповідачем, в тому числі за кошти, які були зароблені спільною працею від обробітку землі під час проживання в АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що АДРЕСА_1 був придбаний ним на кошти, які належали йому особисто від продажу квартири в м.Херсоні, яку він придбав ще до укладення шлюбу з позивачкою.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

08.07.2002 року між сторонами по справі був укладений шлюб (а.с.6), під час якого ОСОБА_2 згідно договору купілі-продажу від 06.11.2007 року придбав житловий АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд приймає посилання відповідача на те, що він продав належну йому квартиру в м.Херсоні згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2000 року (а.с.10), однак його доводи про те, що спірний будинок в м.Бериславі був придбаний саме на ці кошти, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2000 року, ОСОБА_2 був придбаний будинок у АДРЕСА_2, на який не претендує позивачка. В даному будинку сторони проживали тривалий час, спільно займаючись сільгоспвиробництвом. З цього приводу суд робить висновок, що кошти від продажу квартири в м.Херсоні були вкладені в придбання житлового будинку в с.М.Горький, Бериславського району, а також в придбання необхідної сировини та засобів для вирощування сільгоспкультур. Слід зауважити, що відповідач не заперечував факту отримання матеріальної допомоги для вирощування сільгосппродукції від матері позивачки.

За таких обставин, суд вважає, що спірний будинок, який було придбано у 2007 році, в період шлюбу між сторонами та через сім років після продажу належної відповідачу квартири, слід визнати об”єктом спільної сумісної власності подружжя, як майно набуте за час шлюбу, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що будинок був придбаний за кошти, належні йому особисто.

Відповідно до положень статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя задовольнити.

    Визнати АДРЕСА_1, Херсонської області з наддвірними та господарськими спорудами об”єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 з наддвірними та господарськими спорудами.

    На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                     С.В. Радченко