Справа № 2-528/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Бериславський районний суд Херсонської області

    в складі:    головуючого судді       Радченко С.В.

              при секретарі                Глушковій Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі з 02.12.1986 року по 22.08.2006 рік. ОСОБА_2 в порядку спадкування отримав у власність будинок АДРЕСА_1. З 1970 року будинок був зруйнований та повністю непридатний для проживання. У зв”язку з неможливістю користуватися будинком до 1999 року вони з відповідачем проживали у належній їй квартирі в м.Нова Каховка. 19.07.1999 року вона продала квартиру та одержані кошти в сумі 41947грн. вклала в реконструкцію спірного будинку. Також вона використала кошти, які заробила, працюючи в ВАТ «Камчатське пароплавство». Відповідач з 1995 року постійно проживав у Росії, коштів на будівництво будинку не надавав. За висновком судової будівельно-технічної експертизи №173 від 29.08.2009 року частка вартості спадкової частини спірної будівлі складає 19/100. Вважає, що на підставі ст.25 КпШС спірний будинок повинен бути визнаний об”єктом спільної сумісної власності подружжя, в якому її частка повинна складати 81/100 частини. Просить визнати за собою право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 та визначити за нею право власності на 81/100 частини будинку.    

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, наполягала на їх задоволенні, з підстав, зазначених у позові.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, надали заперечення на позов, які зводяться до наступного. З моменту укладення шлюбу з позивачкою, а саме з 1986 року відповідач проживав з позивачкою у спірному будинку, який він успадкував від батьків, вели спільне господарство. У 1988 році він отримав дозвіл від виконкому Козацької селищної ради на будівництво будинку на раніше закріпленою за ним земельною ділянкою АДРЕСА_1. Але новий будинок вони не будували, ремонтували старий та будували гаражі для дітей позивачки. Оскільки роботи в Бериславському районі не було, він змушений був найматися на різні будівництва в Росії, що не відображалося в трудовій книжці, і пересилав позивачці кошти переказами, на які вона добудовувала будинок. Дізнався про те, що він розведений з позивачкою і що в нього позивачка відібрала його будинок тільки у 2008 році, коли позивачка не пустила його до власного будинку. Просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову у зв”язку з пропущенням останньою строку звернення до суду.  

Третя особа: БТІ у Бериславському районі у судове засідання представника не направила, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірний будинок, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.1970 року, зареєстрованим 17.09.1970 року в Козацькій селищній раді, власником будинку АДРЕСА_1 є відповідач (а.с.6).    

02.12.1986 року між сторонами був укладений шлюб (а.с.4), який розірвано 23.08.2006 року (а.с.5).

Таким чином ОСОБА_2 до укладення з позивачкою шлюбу набув права власності на будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування, на підставах, встановлених ст. ст. 534, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР, ст. 12 Закону України «Про власність».

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року Бериславський районний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області, відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок (а.с.45-46).

При розгляді попередньої справи було встановлено, що з моменту укладення шлюбу сторони почали проживати у спірному будинку та спільно вели господарство, провели капітальний ремонт та реконструкцію будинку.

Згідно ст. 25 КЗпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічна норма міститься в ст. 62 СК України.

Суд вважає заслуговуючими на увагу докази позивачки, що внаслідок трудових та грошових затрат з її боку істотно збільшилася цінність будинку, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №173 від 29.08.2009 року (а.с.13-34), а також доказами, дослідженими при розгляді попередньої справи .

За таких обставин, вимоги позивачки щодо визнання спірного будинку об”єктом спільної сумісної власності подружжя підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивачка, як на докази своїх вимог про визначення за нею 81/100 частини будинку, зокрема, вкладення своїх коштів в реконструкцію будинку, мають значення для визнання спірного будинку об”єктом спільної сумісної власності подружжя і не є обставинами, що мають істотне значення, за яких суд може відступити від засади рівності часток.

Так, у судовому засіданні не знашли свого підтвердження факти, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім”ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім”ї, тощо.

    Суд вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення  з позовом до суду, оскільки до 09.12.2008 року, згідно свідоцтва про право власності на будинок, саме вона являлася власником спірного будинку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати будинок АДРЕСА_1 з наддвірними та господарськими спорудами об”єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 з наддвірними та господарськими спорудами.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 880грн. судового збору.    

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України 120грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                     С.В. Радченко