Справа № 22-ц-24544/2010 р. Головуючий 1 інст.: Старостін В.В.
Категорія – «право власності» Доповідач: Піддубний Р.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді Солодкова А.А.,
суддів: Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,
при секретарі: Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва, -
встановила:
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2001 року, йому на праві власності належать розташовані за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева № 15 нежитлові приміщення, а саме, будівлі: літ. «А-2» площею 786,2 кв.м., літ «Ж-2» площею 296,3 кв.м, літ. «Б-1» площею 302,5 кв.м., «Г-1» площею 125 кв.м., «Д-1» площею 17,7 кв.м., «Е-1» площею 54,1 кв.м., «К-1» площею 11,3 кв.м., «В-1» площею 220 кв.м., «Л-1» площею 121,7 кв.м. «З-1» площею 11,0 кв.м., «Ы-1» площею 8,7 кв.м., загальною площею 1 954,5 кв.м. За укладеним з Харківською міською радою 21 липня 2004 року договором, земельну ділянку, на якій розташовані зазначені будівлі, було передано йому в оренду на строк до 2028 року.
Посилаючись на те, що в період з 2001 по 2003 рік він з додержанням будівельно-технічних, санітарних та протипожежних норм та правил провів реконструкцію вищевказаних приміщень, просив визнати за ним на підставі ст. 376 ЦК право власності на нерухоме майно, а саме: літ. «А-2» площею 764,1 кв.м., літ «Ж-2» площею 296,3 кв.м, літ. «Б-1» площею 302,5 кв.м., «Б-2» площею 908,8 кв.м., «Г-1» площею 125 кв.м., «Д-1» площею 17,7 кв.м., «Е-1» площею 54,1 кв.м., «К-1» площею 11,3 кв.м., «В-1» площею 220 кв.м., «Л-1» площею 121,7 кв.м. «З-1» площею 11,0 кв.м., «Ы-1» площею 8,7 кв.м., літ. «Й» площею 1 554,3 кв.м., а всього загальною площею 4 395 кв.м., зобов’язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ним право власності на вищевказані об’єкти самочинного будівництва.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на розташовані за адресою: АДРЕСА_1 переобладнані та реконструйовані нежитлові будівлі: літ. «А-2» площею 786,2 кв.м., літ «Ж-2» площею 296,3 кв.м, літ. «Б-1» площею 302,5 кв.м., «Б-2» площею 908,8 кв.м., «Г-1» площею 125 кв.м., «Д-1» площею 17,7 кв.м., «Е-1» площею 54,1 кв.м., «К-1» площею 11,3 кв.м., «В-1» площею 220 кв.м., «Л-1» площею 121,7 кв.м. «З-1» площею 11,0 кв.м., «Ы-1» площею 8,7 кв.м., літ. «Й» площею 1 554,3 кв.м., а всього загальною площею 4 395 кв.м., зобов’язано комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вищевказані об’єкти самочинного будівництва.
В апеляційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду. Скарга мотивована тим, що будівництво на земельній ділянці Харківської міської ради здійснено позивачем без отримання відповідних дозволів, земельна ділянка під збудоване нерухоме майно у встановленому законом порядку не виділялась, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на об’єкти самочинного будівництва.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач згідно договору оренди є користувачем земельної ділянки до 2028 року, на якій раніше збудовано самочинне будівництво, яке не порушує права інших осіб.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Проте в силу ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Судом установлено, що за договором оренди землі від 21 липня 2004 року між позивачем та Харківською міською радою, позивачу строком до 2028 року надано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3160 га за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева № 15.
У договорі зазначено, що вказана земельна ділянка надана в оренду з метою реконструкції у строк до 01.12.2005 року нежитлових будівель з надбудовою другого поверху та їх експлуатації до 01.01.2028 року.
Відповідно до п. 17 договору оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки, п.п. «б» п. 30 договору передбачено право орендаря зводити у встановленому законом порядку будинки та споруди за письмовою згодою орендодавця, а п.7 – розірвання договору у разі неотримання орендарем дозволів на виконання будівельних робіт.
Встановивши, що будівництво здійснено позивачем на земельній ділянці без отримання дозволу власника цієї ділянки, за відсутності затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво - документу, виданого замовнику (забудовнику) органами місцевого самоврядування, що посвідчує право здійснити забудову земельної ділянки, будівництво, реконструкцію будівлі, споруди, та за відсутності доказів дотримання містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів, дотримання прав та законних інтересів власника земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Визнаючи право власності на самочинне будівництво, суд не звернув уваги на те, що основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року N 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а також на приписи статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі" згідно яких, орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Оскільки будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та які не зазначені у договору купівлі-продажу від 19 листопада 2001 , є самочинним будівництвом, а земельна ділянка під уже забудоване нерухоме майно у встановленому законом порядку позивачу не надавалася, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України є обов’язковою умовою для визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 376 ЦК, ст. 95 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Судді