Справа  №  22-ц-30364/2010 р.                                                                      Головуючий 1 інст.-Попрас В.О.

Категорія: «договірні правовідносини»                                                           Суддя-доповідач-Піддубний Р.М.

                          УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року.                                                                       м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   головуючого судді: Солодкова А.А.,

                                   суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

                                 при секретарі: Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу судді Київського  районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити певні дії, -

                                  встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3   звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов’язати відповідачку ОСОБА_4 повернути їм, як спадкоємцям за закону після смерті їх сина ОСОБА_5, майно, зазначене у складеному 1 березня 2002 року державним виконавцем акті опису.

Ухвалою судді Київського  районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом на підставі п.2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, просили ухвалу про відмову у відкритті провадження скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити їх позов.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК, суд першої інстанції виходив із наявності такого, що набрало законної сили, рішення Київського  районного суду м. Харкова 25 червня 2007 року, якими вирішено по суті заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.                                  

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з частиною 2 статті 223 ЦПК після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За змістом зазначених норм цивільного процесуального закону суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права відмовити у відкритті провадження по справі.

Отже, при відкритті провадження у справі суддя повинен визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, у червні 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались до суду з позовом про визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом на майно, зазначене в акті опису від 01 березня 2002 року. Проте резолютивна частина рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2007 року, ухваленого у справі за вказаним позовом висновків про задоволення або відмову у задоволенні зазначених позовних вимог не містять.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосуються не визнання права власності, а покладення на відповідачку обов’язку повернути спірне майно, що є окремим способом захисту цивільних прав.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про тотожність позову, заявленого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у червні 2010 року, позову, за наслідками якого було ухвалено рішення Київського районного суду м. Харкова 25 червня 2010 року, не можна вважати законним, у зв’язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала про відмову у відкритті провадження у справі – скасуванню з направленням справи до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 122, 303, 304, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України,  -

      ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Київського  районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя

Судді