Справа № 22-ц-30242/2010 р.                                  Головуючий 1 інст.: Трофімов В.С.

Категорія – «житлові правовідносини»                                                         Доповідач : Піддубний Р.М.

                         У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року.                               м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                  головуючого судді: Солодкова А.А.,

                                    суддів:  Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

                                  при секретарі: Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Фрунзенська районна в м. Харкові рада, про поновлення порушеного права користування жилим приміщенням шляхом вселення,

                                                         встановила:

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 1983 року він зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, яку було отримано у 1968 році від заводу «Серп і молот» його та відповідачки батьками. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 замінила замки на вхідних дверях і таким чином  перешкоджає йому користуватися вказаним жилим приміщенні, просив поновити його порушене право шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти вселення позивача, посилаючись на те, що він у вказаній квартирі не проживає  більше 20 років.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2010 року  позов ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено поновити його порушене право користування жилим приміщенням шляхом вселення до  квартири АДРЕСА_1.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що ухвалюючи рішення про вселення, судом не враховано факт тривалого не проживання позивача в квартирі, та несплати ним комунальних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про вселення позивача до квартири, с уд першої інстанції виходив з наявності передбачених законом підстав набуття ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням – виданого у встановленому законом порядку ордеру та реєстрації його місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1  

Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення громадян в надане жиле приміщення є ордер, виданий виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.

Встановлено та не заперечується сторонами, що батьку позивача та відповідачки - ОСОБА_3, до складу сім’ї якого входили його дружина - ОСОБА_4 та діти ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_5 (ОСОБА_1)  у 1968 році було видано ордер на заселення квартири   АДРЕСА_1.  З 1983 році місце проживання позивача зареєстровано за адресою вказаної квартири.

Оскільки відповідачка перешкоджає позивачу у здійсненні ним права користування жилим приміщенням, право проживання в якому він має на підставі виданого у встановленому законом порядку ордеру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення порушеного права ОСОБА_2 шляхом його вселення до вищевказаного жилого приміщення.

Відповідно до ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.  

Доводи ОСОБА_1 про тривале не проживання позивача в квартирі та несплату ним комунальних послуг не можуть бути підставою для відмови у позові про поновлення порушеного права користування жилим приміщенням та скасування рішення про його задоволення, оскільки ОСОБА_1 з відповідним позовом до суду не зверталась і рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням судом не ухвалювалось, а несплата ним комунальних послуг не має правового значення для вирішення спору про поновлення права користування нерухомим майном.

Оскільки під час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                    ухвалила:

Апеляційну   скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді