№ 2-10509\10

      Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01 листопада 2010 року                                                                           місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді                      Попової С.А.,

при секретарі        Ченгал О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 27 травня 1988 року в Палаці одруження міста Маріуполя Донецької області зареєструвала шлюб з відповідачем, шлюб перший. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Фактично сімейні відносини припинено з 2000 року, через відсутність взаєморозуміння, відчуженість, різних поглядів на подружнє життя. Вважає, що їх шлюб розпався остаточно, просила суд розірвати шлюб.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені нею позовні вимоги, пояснила, що дійсно знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27 травня 1988 року. Фактично сімейні відносини з відповідачем припинені з 2000 року, коли подружжя перестало проживати однією сім’єю. За цей період часу відповідач не вжив заходів для зберігання сім’ї, матеріальної допомоги не оказував. Примирення та зберігання сім’ї між ними не можливе. Просила суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснив, що з відповідачкою не проживають за одною адресою біля трьох років.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 травня 1988 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 виданого Палацом одруження міста Маріуполя Донецької області  27 травня 1988 року, актовий запис № 1899.

У відповідності до ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України, один із подружжя має право на звернення до суду з позовом  про розірвання шлюбу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, тому він підлягає розірванню.

Витрати по розірванню шлюбу, з урахуванням думки сторін, суд покладає на сторони поривну.

На підставі ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд -      

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_1 задовольнити.

 Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 27 травня 1988 року в Палаці одруження міста Маріуполя Донецької області, актовий запис № 1899  - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути на користь держави державне мито в розмірі 8 (вісім) гривень 50 коп. з ОСОБА_1, та 8 (вісім) гривень 50 коп. з ОСОБА_2.

Після розірвання шлюбу Тулаінової яка змінила прізвище на ОСОБА_1 під час державної реєстрації шлюбу, що розривається, залишити прізвище ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  ____________________ С.А. Попова