Справа № 2-6674/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
при секретарі Щербакової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб які втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказана квартира належить йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10.02.10 р, що був укладений між ним і відповідачем ОСОБА_2 яка за довіреністю діяла в інтересах ОСОБА_4 Після укладення правочину відповідачі запевняли його, що знімуться з реєстрації, але цього не зробили, лишаються бути зареєстровані як члени родини власника, чим порушують його права на володіння і користування, оскільки він змушений надміру згідно кількості мешканців, які фактично не мешкають, оплачувати комунальні послуги.
До початку судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення, за якими заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.
Відповідачі, які належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Вивчив письмові пояснення позивача, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, член сім”ї власника житла втрачає право на користування цим житлом.
У судовому засіданні фактично встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачеві ОСОБА_1 на праві приватній власності за договором купівлі –продажу від 10.02.10 р, посвідченого державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А за реєстровим №1-285, внесеним до Державного реєстру право чинів за №3820225 від 10.02.10 р. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений договір є зареєстрований Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Сніжного від 20.04.10 року за реєстровим номером №27545739, номер запису 852 в книзі 3-257 (а.с. 5-7). З витягу домової убачається, що відповідачі є такі, що були зареєстровані за вказаною адресою ОСОБА_2 з 11.06.08 р, ОСОБА_3 - з 12.05.09 р та лишаються бути зареєстрованими у цій квартирі до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. А згідно положень ст. 210 Цивільного кодексу України право чин, який підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, право вимоги до інших осіб, у тому числі відповідачів, з приводу правовідносин, що витікають з права користування власністю у вигляді квартири, у позивача як власника квартири виникає з моменту державної реєстрації ним договору купівлі-продажу, тобто з 20.04.10 року. Зазначені обставини виключають умови, що передбачені диспозицією статті 405 Цивільного кодексу України, про відсутність відповідачів у квартирі позивача після її набуття у власність з вказаної дати до теперішнього часу понад один рік без поважних причин.
Крім того, у судовому засіданні також не доведені обставини, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після набуття позивачем квартири у власність лишились в ній бути зареєстровані з дозволу власника квартири саме як члени родини власника. Так, за обставинами справи відповідачі були зареєстровані в квартирі ще до набуття її у власність позивачем. До того часу відповідачка ОСОБА_2 на підставі довіреності, наданої їй попереднім власником, мала право розпоряджатись та користуватись цією квартирою. Як витікає з пояснень, викладених позивачем в позовній заяві на обґрунтування позову, відповідачі після укладання з ним договору купівлі-продажу обіцяли слідом знятись з реєстрації, але цих усних домовленостей не дотримались.
За цих обставин позов являється не обґрунтований і як такий слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 405 ЦК України, 11, 60, 224-226, 228, 232 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш І В :
ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням залишити без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий :