1

 Справа № 2-а-3560/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                           22 листопада 2010 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Чинчин О.В., при секретарі Заботіній О.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання перевести на пенсію по інвалідності, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання перевести на пенсію по інвалідності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ Петровського району м. Донецька, та отримує пенсію за віком. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 3-ї групи по захворюванню, пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС. В зв’язку з чим, він звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію по інвалідності. Однак, йому було відмовлено, оскільки як було встановлено, розмір пенсії в розмірі фактичних збитків становить 1 144,03 грн., що значно менш, ніж розмір пенсії за віком – 3 258,72 грн. Проте, згідно зі ст. 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його пенсії повинен складати не менше 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст. 50 цього Закону йому повинна виплачуватися додаткова пенсія у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про державний бюджет України» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Таким чином, вважає, що розмір його пенсії по інвалідності не може бути нижчим за розмір пенсії за віком.  На підставі викладеного, ОСОБА_1. і звернувся до суду, та просить визнати дії УПФУ Петровського району м. Донецька  щодо відмови йому у переведенні на пенсію по інвалідності неправомірними, зобов’язати відповідача перевести його на пенсію по інвалідності, як інваліда 3-ї групи по захворюванню, пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС, відповідно до  ст. 50, ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги та їх обґрунтування у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5), та є інвалідом третьої групи.

15 червня 2010 року позивач звернувся до УПФУ в Петровському районі м. Донецька   з   завою   про   переведення   його  на  пенсію  по  інвалідності,  однак,  йому  було

2

відмовлено, оскільки як було встановлено, розмір пенсії в розмірі фактичних збитків становить 1 144,03 грн., що значно менш, ніж розмір пенсії за віком – 3 258,72 грн., що підтверджується відповідним рішенням УПФУ в Петровському районі м. Донецька № 539 від 24 червня 2010 року про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 4).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 6). Згідно з посвідченням серія НОМЕР_3, є інвалідом третьої групи (а.с. 7).

Позивач звернувся до УПФУ в Петровському районі м. Донецька із завою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, та 50% мінімальної пенсії за віком, однак, у перерахунку розміру пенсії йому було відмовлено, з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с. 8-9).

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» – за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

3

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-V від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

4

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджений на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Також, п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів IIІ групи - 15 процентів мінімальної пенсії за віком, а текст ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в іншій редакції.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Таким чином, для позивача як інваліда IIІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              До того ж, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у  рішенні  №  8-рп/2005  від  11  жовтня  2005  року  по  справі  №  1-21/2005),

5

пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У відповідності з ч. 3 ст. 45  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності є неправомірними, та вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в Петровському районі м. Донецька перевести його на пенсію по інвалідності.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 8, 9, 11, 159-163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання перевести на пенсію по інвалідності – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності – неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька перевести ОСОБА_1 на  пенсію по інвалідності  (основну та додаткову) відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15.06.2010 року із  розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

6

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя                                                                                                       О.В. Чинчин