Справа № 2-1234/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем України

25 листопада 2010 року                                                                                         смт. Козелець

        Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

                головуючого     судді                            Короїд Ю.М.,

                при секретарі                                       Бардаченко Т.М.

                   за участю

                   позивача                                             ОСОБА_1

                   відповідачів                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

                   представника відповідача                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист гідності, честі та ділової репутації, -

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовною заявою про захист гідності, честі та ділової репутації.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в заявах на адресу депутатів сесії Крехаївської сільської ради зазначили дані, які не відповідають дійсності, зокрема, про те, що позивач шахрайським шляхом заволодів земельними ділянками, обманює мешканців села. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на зборах виборців 10 грудня 2008 року також зазначили неправдиві дані, про що свідчить протокол зборів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він дійсно був присутній на зборах виборців, під час яких вирішувалось питання про відкликання депутата ОСОБА_1 При цьому він дійсно говорив, що ОСОБА_1 зловживає повноваженнями депутата, оскільки так вважає і мешканці села про це говорять.

Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та пояснив, що він також був присутній на зборах виборців та висловлювався щодо дій ОСОБА_1, однак не говорив, що він обманює людей.

Відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він спочатку допомагав позивачу, однак після того, як останній став депутатом, він посварився зі своїм братом та матір'ю, з мешканцями села, які про нього мали негативну думку, а тому проголосували за його відкликання як депутата. До нього неодноразово звертались мешканці села із скаргами, що ОСОБА_1 їх обманює, в тому числі і при отриманні земельних ділянок, не проводить ніякої роботи як депутат і тому про це він говорив на зборах виборців.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона зверталась до сільської ради з проханням надати допомогу в поверненні земельної ділянки, однак письмової заяви не писала, оскільки неграмотна.

Представник відповідачів ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідачі  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про шахрайські дії позивача стверджували в заявах на адресу депутатів Крехаївської сільської ради, що є реалізацією їх конституційних прав на звернення до компетентного органу. Інші відповідачі висловили свою думку на зборах виборців. Крім того, просить застосувати строк позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, надавши заяви про слухання справи за їх відсутністю.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що у нього з братом ОСОБА_1 були хороші взаємовідносини, однак в подальшому він почав поводитись негативно відносно членів своєї родини та мешканців села.

В судовому засіданні встановлені такі факти та цивільно-правові відносини.

16 вересня 2008 року ОСОБА_6 звернулась до депутатів сесії Крехаївської ради із заявою про повернення земельної ділянки  від невідомої людини, яку привів ОСОБА_1.

16 вересня 2008 року ОСОБА_7  звернулась до депутатів сесії Крехаївської ради із заявою про повернення земельної ділянки,яку ОСОБА_1 відібрав у неї з обманом.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулась до сесії Крехаївської сільської ради із заявою про дострокове припинення повноважень депутата ОСОБА_1. Згідно цієї заяви ОСОБА_1 будоражить все село, створює негативну атмосферу своїми плітками і наклепами, обманює старих людей, забираючи їх земельні ділянки.

Виборці с.Крехаїв звернулись із заявою до Крехаївської сільської ради про відкликання депутата сільської ради ОСОБА_1 Вказана заява підписана 18 виборцями, в тому числі і ОСОБА_8

10 грудня 2008 року відбулись збори виборців щодо відкликання депутата сільської ради ОСОБА_1 відповідно до протоколу на даних зборах виступили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Вислухавши пояснення позивача, відповідачів, представника відповідачів, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист гідності, честі та ділової репутації не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо в”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Позивач в позовній заяві ставить вимоги про визнання недостовірною інформацію та зобов’язання відповідачів спростувати цю інформацію, яку вони виклали у заявах на адресу Крехаївської сільської ради та під час проведення зборів виборців.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України та відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст..277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна  інформація,  поширена  про  особу,  вважається  недостовірною, якщо   особа,   яка   її   поширила,   не  доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.     Спростування недостовірної  інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” під поширенням інформації слід розуміти : опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається  інформація,   яка   не   відповідає дійсності  або  викладена неправдиво,  тобто містить відомості про події та явища,  яких не існувало взагалі або  які  існували,  але відомості   про   них   не  відповідають  дійсності  (неповні  або перекручені).

Негативною  слід  вважати  інформацію,  в  якій стверджується  про  порушення  особою,   зокрема,   норм   чинного законодавства,  вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів  моралі,  загальновизнаних  правил  співжиття,  неетична поведінка  в особистому,  суспільному чи політичному житті тощо) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п.16  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 відповідно   до    статті    40    Конституції    України усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і
дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

  Суди повинні   мати  на  увазі,  що  у  випадку,  коли  особа звертається до зазначених органів із заявою,  в якій міститься  та чи  інша  інформація,  і  в  разі,  якщо  цей  орган  компетентний перевірити таку інформацію  та  надати  відповідь,  проте  в  ході перевірки  інформація  не  знайшла  свого  підтвердження,  вказана
обставина не може сама по  собі  бути  підставою  для  задоволення позову,  оскільки  у  такому  випадку мала місце реалізація особою конституційного права,  передбаченого   статтею   40   Конституції , а не поширення недостовірної інформації.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звертались із заявами, в яких на думку позивача викладена недостовірна інформація, до депутатів Крехаївської сільської ради з проханням повернення земельної ділянки та припинення депутатських повноважень ОСОБА_1 Дані питання відповідно розглядались на сесії сільської ради та зборах виборців.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скористувались своїм конституційним  право на звернення до органів місцевого самоврядування та їх  посадових осіб і вказані звернення були задоволені, а тому суд не вбачає підстав для  визнання інформації, викладеної в цих зверненнях недостовірною.

Крім того, позивач просить визнати недостовірною та спростувати інформацію, поширену в словесній формі відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на зборах виборців.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи  питання  про  визнання  поширеної   інформації  недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати,  чи  є  вона  фактичним  твердженням,  чи   оціночним судженням.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином,  відповідно до статті 277 ЦК не  є предметом судового захисту оціночні судження,  думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків,  які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача,  не можна перевірити на предмет їх  відповідності  дійсності  (на  відміну  від  перевірки істинності  фактів)  і  спростувати.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, дані особи висловили свої оціночні судження на зборах виборців, а тому такі судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.270,277,297,299 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист гідності, честі та ділової репутації відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя: