Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2010 року Справа № 2а-6930/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                        Широкої К.Ю.

при секретарі                                   Смішливої І.М.

в присутності сторін:

представник позивача:               Єрмоленко Є.В.

представника відповідача1:       Борзенько Н.О.

представник відповідача 2:        Шердець Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт – Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового  повідомлення – рішення з податку на додану вартість № 0000552360/0 від 20.08.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 2 887 254 грн. та стягнення сум,

                                                                ВСТАНОВИВ

14 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю  «Принт – Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового  повідомлення – рішення з податку на додану вартість № 0000552360/0 від 20.08.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 2 887 254 грн. та стягнення сум, в обґрунтування якого послався на наступне.

У лютому  2010 року позивачем до Ленінської МДПІ в м. Луганську була подана декларація з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за січень 2010 року, в якій було заявлено до відшкодування ПДВ в розмірі 331 5818,00 грн., після чого Ленінською МДПІ в м. Луганську було проведено перевірку, яка оформлена актом № 614/23-616/35155783 від 19.08.2010. На підставі зазначеного акту першим відповідачем за формою «В1» у відповідності до наказу ДПА України від 21.06.2001 № 253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, згідно з додатком 5 до цього наказу, було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000552360/0 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно якого зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за січень 2010 року на 2 887 254 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення – рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки першим відповідачем порушено п.п.7.3.1,7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість», жодних порушень в веденні обліку при проведенні перевірки позивача не виявлено. Як вбачається з акту перевірки, виявлене порушення полягає лише в результатах зустрічних перевірок підприємств, які не здійснювали постачання товарів безпосередньо ТОВ «Принт - Експорт» та у висновках акту зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо. Однак діючим законодавством не пов’язується здійснення відшкодування ПДВ з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб, які не мають жодного відношення до позивача. Суму бюджетного відшкодування, яка заявлена до відшкодування по декларації за січень 2010 року, на дату подання цього позову не відшкодовано, хоча вказана сума була перевірена та результати перевірки було оформлено актом виїзної документальної перевірки від 01.04.10 року № 241\23-616\35155783. Дана сума відшкодування виникла у зв’язку зі здійсненням позивачем експортних операцій та усі товари придбано у виробника ТОВ «ПОЛІ-ПАК». Таким чином, відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування, та таке зменшення пов’язане виключно з неотриманням результатів зустрічної перевірки від юридичних осіб, які не здійснювали таке постачання безпосередньо ТОВ «Принт-Експорт».

Підставою для залучення у відповідачі ГУ ДКУ в Луганській області є те, що у відповідності до вимог п.1.4. Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким згідно із законодавством надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Ленінської МДПІ в м. Луганську № 0000552360/0 від 20.08.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 2 887 254,00 грн., стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2010 року у сумі 331 5818, 00 грн.; стягнути з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 1703,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.

Ленінською МДПІ в м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад-грудень 2009, січень, лютий 2010 року. Висновком акту перевірки встановлено порушення п.1.8., п.п. 7.3.1.,п.7.3,ст.7, п.п.7.7.2., п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення від 20.08.2010 № 0000552360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року.

В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки результати якої оформлено актом від 01.04.2010 року, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування  податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за січень 2010 року,  яка виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з листопада по грудень 2009 року, були:

1.ТОВ «Полі - Пак» (іпн. 363232712367, м. Луганськ, вул. Звейнека, 2).

Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Поли-Пак» у листопаді та грудні  2009 року були:

2 ланцюг:

- 36409513 ТОВ «Луганська компанія «Скарн» (код 36409513), стан 10 –запит на встановлення місцезнаходження; заниження податкових зобов’язань з ПДВ складає 123 8593,03  грн.;

- 24051611 ТОВ «Донець-СТО» (код 240516112363), стан 4 - порушено провадження у справі про банкрутство, сума ПДВ – 397,37 грн.;  

- 21780901 ТОВ «БСГ» (код 217809012368); стан 4 – порушено провадження у справі про банкрутство, сума ПДВ – 4000 грн.

3 ланцюг:

- 36486116 ТОВ «НВФ «Луганськвуглепостачання» (і.п.н. 364861112363), стан 10 – запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ –  5 023 124 грн.29 коп.

- 36561617 ТОВ «Луганськекспоенерго» (і.п.н.365616112361); стан – 10 запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ – 3 223 780 грн. 70 коп.;

- 33922504 ПП "РМА "КРЕАТИВ-ТЕХНОЛОДЖИ" (і.п.н.  339225012365); стан 10 – запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 291 666.67 грн.;

- 33886770 ТОВ «БК «Артікс Плюс»(і.п.н. 338867726596), стан 11 – припинено, але не знято з обліку, сума ПДВ – 83 331,50 грн.;

- 26418961  ТОВ "КРАТОС" і.п.н.264189615540; Стан 23 - місцезнаходження не встановлено, Сума ПДВ 5376грн.;

- 36802756  ТОВ "КОМПАНІЯ "КРОНВЕРК" і.п.н.    368027508308; Стан 3 – прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), Сума ПДВ 10 880 грн.

Таким чином, згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства – банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Неможливо підтвердити факти виникнення податкових зобов’язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Бюджетне відшкодування ПДВ без його сплати має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що протиречить самій суті і його основній функції – формування доходів бюджету.

Крім того, представник відповідача пояснив, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки, на підставі якої був складений акт № 241\23-616\35155783 від 01.04.2010 року була досліджена первина документація, згідно висновку на порушення п.п.7.7.1 п. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168\97 – ВР «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2010 року на суму 428 564 грн. На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення рішення №0000202350/0 від 02.04.2010, яке не було оскаржено позивачем.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.

Згідно з п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», встановленого спільним наказом ДПА України та ДКУ №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На теперішній час до ГУ ДКУ в Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ позивачеві. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Прокурор в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений, про дату час та місце судового розгляду. Причин не явки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;   

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб’єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений публічно – правовими повноваженнями.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок  на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.   

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Принт-Експорт”, ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за № 1 382 102 0000 013252 (т.1 а.с.23), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 (т.1 а.с. 25).  

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України  “Про податок  на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону,  у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена,  як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, до  відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 22.02.2010 року була подана з необхідними  обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року із зазначенням від’ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача  на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 331 5818 грн. ( Т.1 а.с.9-10), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (Т.1 а.с.12-14), довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.11), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.12), розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.14).

В судовому  засіданні встановлено, що на підставі направлення від 23.03.2010 № 255, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську старшим державним податковим ревізором – інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Нєдовєсовій С.В., згідно з п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509  «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.03.10 № 284, проведено позапланову в’їздну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ  у сумі 3315818 грн. за січень 2010 на розрахунковий рахунок підприємства у банку, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з листопада 2009 року по грудень 2009 року, за результатами якої складено акт № 241/23-616/35155783 від 01.04.2010 ( т.1 а.с.56-73).  В ході даної перевірки були досліджені первина документація, крім того за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані не дійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення суб’єктами господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Згідно висновку вказаного акту на порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, п. 7.7. ст..7 Закону України «Про ПДВ» позивачу було завищено сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2010 року на суму 428 564 грн. На  підставі вказаного акту позивачу було направлено податкове повідомлення рішення, яке не було оскаржено від 02.04.2010 № 0000202360\0 (а.с.55).

Згідно п. 5.2.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III, 21.12.2000, (далі Закон №2181), податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, у вказаному акті зазначено, що за результатами вказаної перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року, що пов’язано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів.  

На підставі службового посвідчення серії УЛГ № 015284, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, старшим державним податковим ревізором – інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Даніхно Г.В. на підставі п.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.08.2010 № 982, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 614/23-616/35155783 від 19.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» (код 35155783) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад – грудень 2009, січень – лютий 2010 року (т.1 а.с.16-22).   

Перевіркою, зокрема, встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливо підтвердити ТОВ «Принт-Експорт» заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року на суму 2887 254 грн. (а.с.22), оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

20 серпня 2010 року на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 614/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення – рішення № 0000552360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 2887254,00 грн. (а.с.15).

Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних  за  днем  отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм  податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку  провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення  достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення  перевірки  надати  органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що  підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату  товарів  (робіт,  послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за січень 2010 року.  Представник відповідача не заперечує факт, що акти приймання виконаних робіт, вантажно-митні декларації, податкові накладні, договори за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Судом встановлена відсутність підстав у відповідача  для прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення в частині зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року від 20.08.2010 № 0000552360/0 на суму 2887254 грн. не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари,  не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій, та про необґрунтоване завищення позивачем  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість за січень  2010 року. Так згідно податкового повідомлення рішення від 02.04.2010 № 0000202360\0, яке було винесено на підставі документальної перевірки оформленою актом № 241\23-616\35155786 від 01.04.10 суму  бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових наступних періодів) сума завищення бюджетного відшкодування 428 564  грн. Позивач вказане податкове повідомлення рішення не оскаржував.

Інших  доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем  бюджетного відшкодування податку на додану вартість  за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.   

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість – спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обов’язок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу  податку на додану вартість за січень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2887254 грн. (3315818 грн. - 428 564  грн.).

Таким чином, позивач  надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно платіжного доручення  №861  від 09.09.2010 та платіжного доручення  №849 від 09.09.2010 позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. та 1700,00 грн.,  тому дані витрати підлягають стягненню, відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, з Державного бюджету України на його користь.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 15 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, суд, -

                                                               ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт – Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового  повідомлення – рішення з податку на додану вартість № 0000552360/0 від 20.08.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму  2 887 254 грн. та стягнення сум задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 20.08.2010 № 0000552360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт – Експорт» в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) за січень 2010 року у розмірі 2 887 254,00 грн. (два  млн. вісімсот вісімдесят сім тис. двісті п’ятдесят чотири грн.).

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт – Експорт» (м. Луганськ, вул. Цимлянська, 2, код ЄДРПОУ 35155783, індивідуальний податковий номер 351557812368, р/р 260074731 в ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» м. Київ, МФО 380009) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2010 року у сумі 2 887 254,00 грн. (два  млн. вісімсот вісімдесят сім тис. двісті п’ятдесят чотири грн.).

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, що віднесене до інших категорій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт – Експорт» (м. Луганськ, вул. Цимлянська, 2, код ЄДРПОУ 35155783, індивідуальний податковий номер 351557812368, р/р 260074731 в ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» м. Київ, МФО 380009) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1481,96 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна грн. 96 коп.).   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови  складений та підписаний  20.11.2010 року.

           СуддяК.Ю. Широка