ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2010 р. Справа № 61/62-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Білоконь Н.Д., суддя Черленяк М.І.,
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участю представників:
прокурора –Гавриленко О.В.
позивача за первісним позовом –Коваль І.А., Дем’янець Я.В.
відповідача за первісним позовом –Федоряка Н.Ф., Василько В.В.
третьої особи –ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора міста Харкова (вх. № 3869 Х/1-12) та апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 1641 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року по справі № 61/62-09
за позовом Акціонерного комерційного банку Соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнього підприємства Технологічної групи “Екіпаж”, м. Харків
про зобов’язання вчинити певні дії,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнього підприємства Технологічної групи “Екіпаж”, м. Харків
до Акціонерного комерційного банку Соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, м. Харків
про зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:
У березні 2009 року Акціонерний комерційний банк Соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (далі –Банк), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства технологічної групи “Екіпаж” (далі –Товариство), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви (заява від 06.11.09 р., том справи ІІ, а. с. 62, заява від 11.03.2010 р. том ІV, а. с. 149) просив суд: передати в управління незавершений будівництвом житловий будинок літ. “А-24” за адресою: АДРЕСА_1 в м. Харкові з правом виконання Банком функцій забудовника (замовника) із залученням третіх для виконання робіт по спорудженню об’єкта будівництва та введення його в експлуатацію. Також просив надати право обладнання об’єкта будівництва новими охоронними пристроями, тимчасовими комунікаціями (електропостачання, теплопостачання, водопостачання тощо), необхідними для забезпечення належних технічних умов будівництва об’єкту та введення його в експлуатацію з правом укладання та переоформлення будь-яких договорів з відповідними установами та підприємствами і право отримання (а за необхідністю переоформлення чи зміни) від власного імені дозвільних та похідних від них документів, необхідних для завершення будівництва об’єкта та здачі його в експлуатацію (в тому числі, але не обмежуючись: отримання дублікату проекту будівництва, генерального плану будівництва, договору оренди земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, технічних умов тощо) в будь-яких державних та інших органах та установах без винятку, в тому числі, але не виключно: органах місцевого самоврядування, Харківській міській раді, ВК Харківської міської ради, ДАБК, органах МНС, органів санітарного контролю, органів охорони праці, енергозабезпечення, екологічної інспекції, ДАІ, Харківобленерго, КП “Вода”, КП “Харківські теплові мережі”, Харківмісьгаз та інші. А також Банк просить зобов’язати Товариство передати оригінали наступних документів: погоджений належним чином робочий проект з кошторисною документацією; дозвіл на виконання будівельних робіт; договір оренди земельної ділянки; рішення сесій Харківської міської ради про відведення земельної ділянки для спорудження об’єкта за адресою: АДРЕСА_1.
Товариство, 19.11.2009 р. звернулося із зустрічним позовом до Банку про зобов’язання виконати в повному обсязі свої обов’язки по підтвердженню забудовнику обсягу замовлення, визначених у п.п. 3.3, 8.2.2 договору № 1 про спорудження об’єкту будівництва від 08.06.2006 р. Зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року у справі № 61/62-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., судді Бринцев О.В., Аюпова Р.М.) первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати покладено на Товариство.
Товариство з зазначеним рішенням не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень (том 6 а. с. 64-70) просить рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року у даній справі скасувати та залишити позов Банку без розгляду повністю, а зустрічний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі Товариство, посилається на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені документальні докази та дана їм невірна правова оцінка, а також судом невірно застосовані Закони України «Про іпотеку»та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Таким чином, суд першої інстанції, на думку Товариства, надавши невірну оцінку цим обставинам, дійшов хибного висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
На підставі Постанови Вищого господарського суду України від 29 вересня 2010 року у даній справі (том 6 а. с. 164-165) ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2010 року (том 7 а. с. 23-24) до апеляційного провадження також прийняте апеляційне подання прокурора м. Харкова (том. 7 а. с. 13-20), яке подано прокурором в особі Харківської міської ради, та в якому прокурор просить рішення по первісному позову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Банка. Апеляційна скаргу Товариства та апеляційне подання прокурора об’єднано в одне провадження.
Апеляційне подання прокурора обґрунтоване тим, що суд задовольнив позовні вимоги Банку способом захисту, який не передбачений законодавством. Також прокурор вказує, що задоволенням позову, Банку передані функції замовника будівництва, що передбачають перехід до нього права користування земельною ділянкою без згоди Харківської міської ради. В зв’язку з чим, на думку прокурора, оскаржуваним рішенням обмежуються права Харківської міської ради, як власника земельної ділянки на здійснення своїх повноважень.
21 липня 2010 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява від Харківської міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Зазначене клопотання не було вирішене по суті в зв’язку із направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України.
В залі судового засідання був присутній представник Харківської міської ради, який поросив суд вирішити клопотання по суті.
Колегія суддів, дійшла висновку про наявність правових підстав для залучення до участі у справі Харківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки на підставі Постанови Вищого господарського суду України від 29 вересня 2010 року у даній справі до апеляційного провадження прийняте апеляційне подання прокурора м. Харкова, яке подано прокурором саме в особі Харківської міської ради.
В судовому засіданні представник Товариства заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового слідства по кримінальній справі № 2077, порушеної по факту привласнення посадовими особами Банку коштів.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки ні з клопотання, ні з матеріалів справи не вбачається, що дану справу не можна розглянути по суті без отримання наслідків розслідування по кримінальній справі. Крім того, заявляючи клопотання представник Товариства на довів суду належними доказами, що наслідки розслідування по кримінальній справі можуть вплинути на наслідки розгляду цієї справи по суті.
Крім того, від представника Товариства також надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22., які є інвесторами в будівництві будинку.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, та з урахуванням думки учасників судового процесу дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Як пояснив представник Товариства, зазначені фізичні особи є інвесторами в будівництві об’єкту за адресою: АДРЕСА_1. Предметом спору по даній справі є зобов’язання сторін до виконання умов договорів, які укладені між Банком та Товариством. Колегія суддів вважає, що рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або охоронювані законом інтереси фізичних осіб, оскільки у даній справі не вирішується питання власності фізичних осіб на об’єкти нерухомості, на які вони мають право як інвестори. Винесенням рішення по справі статус фізичних осіб як інвесторів не змінюється.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі і апеляційному поданні доводи Товариства і прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційне подання, уповноваженого представника Товариства, який вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без розгляду, а зустрічний позов задовольнити, а також заслухавши пояснення представників Банку, які просили оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на необґрунтованість апеляційної скарги та апеляційного подання і пояснення представника третьої особи, яка посилаючись на порушення прийняттям рішення прав Харківської міської ради вважає рішення суду першої інстанції незаконним, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2006 року між Банком (управитель) та Товариством (забудовник) було укладено договір № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва, предметом якого є спорудження забудовником об'єкта будівництва силами забудовника (безпосередньо або опосередковано) і за рахунок грошових коштів установників (інвесторів житла), отриманих управителем в довірче управління через фонд фінансового будівництва (ФФБ), введення об'єкта будівництва в експлуатацію та передача установникам об'єктів інвестування (квартир та нежитлових приміщень). Пунктом 3.2.3 цього договору визначено місце розташування об’єкту будівництва: АДРЕСА_1, будинок 2.
Управитель відповідно до пунктів 5.10, 8.2.1 договору № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 08.06.2006 року зобов'язувався здійснювати перерахування грошових коштів з рахунку ФФБ, отриманих від довірителів (інвесторів) на поточний рахунок забудовника шляхом поточних платежів в межах наявних коштів на рахунку ФФБ та авансових платежів по письмовій заявці забудовника на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання заявки.
З метою виконання забудовником вищезазначеного договору № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 08.06.2006 року між Банком та Товариством також були укладені наступні договори:
- іпотечний договір № 805-1 від 25.07.2006 року;
- договір доручення на виконання функцій забудовника № 1 від 25.07.2006 року;
- договір № 1 про відступлення майнових прав на об'єкт будівництва під відкладальною умовою від 25.07.2006 року;
- договір добровільного майнового страхування будівельно-монтажних робіт № 12698-20-10 від 02.08.2006 року.
Так, 25.07.2006 року між Банком (повірений) та Товариством (довіритель) було укладено договір доручення на виконання функцій забудовника № 1 (том І, а. с. 14), відповідно до пункту 1 якого довіритель доручив повіреному від імені та за рахунок довірителя виконати функції забудовника по організації спорудження житлового будинку № 55 загальною проектною площею 18272,09 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що передбачені договором № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва від 08.06.2006 року.
Згідно з пунктом 1.2. договору доручення цей договір діє під тією відкладальною умовою, якою є направлення повіреним на адресу довірителя письмової вимоги у випадку виявлення повіреним ризику порушення забудовником договору про спорудження, який полягає в наявності ситуацій, що виникли внаслідок дій довірителя, які можуть привести до певних обставин, в тому числі і до збільшення строку спорудження та/або введення об’єкта будівництва в експлуатацію більш як на 90 (дев’яносто) календарних днів.
Пунктом 1.3. договору доручення до моменту направлення письмової вимоги, вказаної у п. 1.2, управитель повинен направити на адресу забудовника належним чином оформлений офіційний документ (попередня письмова вимога) про виявлення управителем по результатам дій забудовника порушень, які можуть призвести до виникнення таких ситуацій, які можуть в свою чергу призвести до ризиків, вказаних у п. п. 1.2.1. –1.2.4. та надати забудовнику не менше 30-ти робочих днів для усунення цих порушень.
А відповідно до п. 1.4. вказаного договору доручення письмова вимога зі сторони управителя, яка вказана у п. 1.2. направляється забудовнику у разі неусунення забудовником порушень, які можуть привести до виникнення таких ситуацій, які можуть привести до ризиків, вказаних у п. п. 1.2.1. – 1.2.4. договору у встановлений управителем у попередній письмовій вимозі термін. Письмова вимога має бути підтверджена відповідним письмовими доказами, які напряму свідчать про наступ негативних наслідків, вказаних у п.п. 1.2.1. - 1.2.4. цього договору.
З матеріалів справи також вбачається, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.09 року у справі № 35/148-09 (том ІІІ, а. с. 66) за позовом Товариства до Банку про розірвання договору № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 08.06.2006 року, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 року, відмовлено в задоволенні позову щодо розірвання вказаного договору. В мотивувальній частині постанови вказано, що Банк виконував свої зобов’язання по фінансуванню будівництва належним чином і грошові кошти в сумі 503 107,76 грн. Банком не були перераховані на підставі постанови господарського суду Харківської області від 22.12.2008 року по справі Б-39/180-08, якою Товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Після припинення провадження у справі про банкрутство Банк здійснив перерахування коштів. Крім того, постановою апеляційної інстанції встановлено порушення договірних зобов’язань саме зі сторони Товариства, які виявились в безпідставному припиненні будівництва об’єкта.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" створений фонд фінансування будівництва має статус ФФБ типу „А”, що означає, що Товариство як забудовник зобов'язаний своєчасно ввести об’єкт в експлуатацію відповідно до проектної документації та проектної декларації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, визначених у проектній декларації, незалежно від обсягу фінансування.
Зважаючи на вказані фактичні обставини справи та приписи законодавства, що регулюють створення та діяльність фонду фінансування будівництва, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство не надало належних доказів в підтвердження виконання ним умов договору № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва від 08.06.2006 року, та доказів на підтвердження дотримання графіку будівництва, що дає підстави стверджувати про наявність факту порушення строків спорудження об’єкта будівництва Товариством і цей факт не спростований останнім.
В зв’язку з чим заслуговують на увагу посилання Банку на наявність ситуації, що виникла внаслідок дій довірителя, та яка може привести до збільшення строку спорудження та/або введення об’єкта будівництва в експлуатацію більш як на 90 (дев’яносто) календарних днів.
Відповідно до пунктів 3.1. та 6.7. договору доручення він вступає в юридичну силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і настання умови, зазначеної у п. 1.2. ст. 1 договору та при виконанні повіреним умов, вказаних у п. п. 1.3 , 1.4. цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2009 року Банком відповідно до п. 3.1. договору доручення було направлено Товариству попередню вимогу, в якій повідомлялось про необхідність усунення вказаних порушень щодо припинення будівництва об’єкту не пізніше, ніж протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги. Товариство отримало вимогу 28.01.2009 року, що підтверджується відміткою на цій вимозі. Товариство після отримання вимоги у визначений місячний термін не здійснило будь-яких дій, направлених на належне виконання договірних зобов’язань.
02.03.2009 року Банк направив вимогу в порядку п. 1.4. договору доручення, в якій повідомлялось про припинення фінансування об’єкта відповідно до п. 11.2.1. та 11. 4. договору № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва від 08.06.2006 року та у відповідності до п. 1.4. договору доручення Банк бере на себе функції забудовника та вимагає не пізніше 05.03.2009 року передати йому оригінали документів: робочого проекту з погодженою кошторисною документацію, дозвіл на виконання будівельних робіт, договір оренди земельної ділянки, рішення сесій Харківської міської ради про відведення земельної ділянки для спорудження об’єкта за адресою: АДРЕСА_1.
Також з матеріалів справи вбачається, що 25.07.2006 року Товариство видало Банку довіреність, якою було уповноважено Банк на здійснення від імені довірителя делегування третім особам функцій забудовника по організації спорудження житлового будинку № 55 загальною проектною площею 18272,09 кв. м. за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе за договором доручення та у відповідності із договором про організацію спорудження об’єкта будівництва № 1 у випадку порушення довірителем умов договору про спорудження (том І, а. с. 19). З метою виконання вищевказаного повірений за цією довіреністю з моменту настання відкладальної умови набуває перелічені в довіреності права, а також інші права, обумовлені договором про організацію спорудження об’єкта будівництва та/або чинним законодавством України.
Відповідно до п. 11.5. договору № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва від 08.06.2006 року, зазначеного у випадку невиконання або неналежного виконання забудовником обов’язку з повернення грошових коштів, вказаного у пункті 11.4. ст. 11 договору, при умові, якщо забудовник не реалізував хоча б одне з своїх прав, наведених у п. п. 9.1.9 , п. 9.1 ст. 9 цього договору (право на заміну управителя), вступають в силу договори, зазначені у п. п. 7.1.2 та у п. п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7 договору (а саме: іпотечний договір № 805-1 від 25.07.2006 року; договір доручення на виконання функцій забудовника № 1 від 25.07.2006 року; договір № 1 про відступлення майнових прав на об'єкт будівництва під відкладальною умовою від 25.07.2006 року, договір добровільного майнового страхування будівельно-монтажних робіт № 12698-20-10 від 02.08.2006 року).
Як встановлено судом першої інстанції, 25.07.2006 року між Банком (іпотекодержатель) та Товариством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 805-1, відповідно до п. 1 якого, він забезпечує належне і реальне виконання іпотекодавцем зобов’язань, обумовлених договором №1 про організацію спорудження об’єкта будівництва.
Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на майнові права, передані йому в іпотеку на визначених нижче умовах у випадку порушення іпотекодавцем договору № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва. Предметом іпотеки є майнові права на нерухоме майно (перелічені в договорі квартири в житловому будинку № 2 у м. Харкові по Комсомольському шосе, 55). На строк дії договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.
Згідно із підп. 2.1.4. п. 2.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки та на самостійне виконання функцій забудовника у відповідності із чинним законодавством України у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем цього договору та/або договору № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва. А згідно з п. 2.2 договору іпотеки іпотекодержатель зобов’язаний виконувати функції забудовника по договору про спорудження у випадку отримання предмету іпотеки у власність внаслідок порушення іпотекодавцем цього договору та/або чинного законодавства України.
Пунктом 5.1 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання договору № 1 про спорудження та /або цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю належним чином оформлену письмову вимогу про усунення порушення із зазначенням строку такого усунення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку незадоволення (неповного задоволення) зазначеної вимоги. У випадку, якщо упродовж зазначеного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодавець набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання договору про спорудження у випадку виникнення ризику невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за договором спорудження, який полягає в наявності ситуацій внаслідок дій іпотекодавця, що можуть привести до збільшення строку спорудження та/або введення об’єкта будівництва в експлуатацію більш як на 90 календарних днів. Іпотекодержатель набуває вказаних прав після того, як іпотекодавцем було отримано попереднє письмове повідомлення про виявлення недоліків або порушень та після неусунення їх протягом 30 днів з моменту отримання такого повідомлення.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки. Згідно з положеннями ст. 5 вказаного Закону предметом іпотеки може бути об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Сторони договору іпотеки у п. 5.1 обумовили, що у випадку невиконання або неналежного виконання договору про спорудження та/або цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю належним чином оформлену письмову вимогу про усунення порушення із зазначенням строку такого усунення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку незадоволення (неповного задоволення) зазначеної вимоги. У випадку, якщо упродовж зазначеного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодавець набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 34 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Відповідно до положень статті 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” виконання зобов’язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. У разі виявлення управителем визначеного договором ризику порушення забудовником умов договору договір уступки заставленого майнового права набирає чинності і забудовник повинен передати управителю фонду майно та майнові права на нерухомість, яка є об’єктом будівництва. У разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства.
З урахуванням вказаного, Банк 29.10.2009 року прийняв рішення у зв’язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов’язань за договором № 1 про організацію спорудження об’єкта будівництва від 08.06.2006 року по будівництву житлового будинку № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 805-1 від 25.07.2006 року.
Статтею 34 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
З урахуванням викладеного, колегія судів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову Банку. Банк довів суду обґрунтованість позовних вимог належними доказами та виходячи із спірних правовідносин, що виникли між сторонами, обрав ті способи захисту порушеного права, які визначені ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України та направлені на поновлення його порушених прав.
Щодо зустрічного позову Товариства до Банку про зобов’язання останнього виконати в повному обсязі свої обов’язки по підтвердженню забудовнику обсягу замовлення, визначених у п. п. 3.3., 8.2.2. договором № 1 про організацію спорудження об’єкту будівництва від 08.06.2006 року, то колегія суддів апеляційного інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для його задоволення. Такий висновок ґрунтується на наступному.
В обґрунтування позовних вимог по зустрічному позову Товариство посилається на п. 3.3. договору № 1 про організацію спорудження об’єкту будівництва від 08.06.2006 року, відповідно до умов якого управитель зобов’язується письмово підтверджувати забудовнику обсяг замовлення, зазначеного у п. 3.2 ст. 3 договору, кожну п’ятницю до 14:00 упродовж строку дії цього договору. Сторони погодили такий спосіб підтвердження замовлення, як надання забудовнику інформації у письмовій формі про ті об’єкти інвестування, майнові права на які були відступлені установникам по укладеним договорам про відступлення на умовах, передбачених правилами участі у ФФБ. Крім того п. п. 8.2.2 договору управитель зобов’язався письмово підтверджувати забудовнику обсяг замовлення на спорудження об’єкта будівництва в розрізі окремих його об’єктів інвестування, шляхом надання забудовнику письмових даних про ті об’єкти інвестування, майнові права на які були відступлені на користь установників.
Разом з тим, Товариство, заявляючи зустрічну позовну вимогу, не врахувало положення п. п. 7.4 договору № 1 про спорудження об’єкту будівництва від 08.06.2006 року, яким забудовник зобов’язаний виконати свої зобов’язання за договором щодо організації спорудження об’єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб захисту порушеного права, який обраний Товариством у зустрічній позовній заяві не відповідає тим правовідносинам, що склалися між сторонами з урахуванням того, що Товариство фактично не здійснює будівництво об’єкту і такі вимоги заявлені без врахування положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають перелік тих способів захисту порушеного права, з якими сторона може звернутися за захистом до суду.
Товариство, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі стверджує, що судом не враховані вимоги ст. ст. 13 та 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», яким на управителя покладений обов’язок по здійсненню контролю за дотриманням забудовником виконання умов та зобов’язань за договором про організацію спорудження об’єкту будівництва. Банк, як управитель не надав актів здійснення контролю.
Колегія суддів вважає, що здійснення або ухилення від здійснення управителем контролю відповідно до ст. ст. 13, 18 вищевказаного Закону не звільняє Товариство як забудовника від виконання обов’язків по здійсненню будівництва та не надає права припинити будівництво житлового будинку взагалі.
Будь-яких інших порушень судом першої інстанції, які б стали підставою для скасування рішення суду і доказів в обґрунтування своїх заперечень Товариством ні в суді першої інстанції , ні в суді апеляційної інстанції не надано.
Крім того, Товариство, подаючи апеляційну скаргу, просить суд скасувати рішення першої інстанції та первісний позов залишити без розгляду. При цьому будь-яких доказів та обґрунтувань щодо застосування статті 81 ГПК України, якою визначений вичерпний перелік для залишення позову без розгляду, Товариством не надано.
Що стосується посилань прокурора в апеляційному поданні на порушення прав Харківської міської ради, то таке твердження не знайшло свого підтвердження під час апеляційного провадження. Предметом спору по даній справі є зобов’язання до виконання умов договорів, які укладені між Банком та Товариством. Харківська міська рада не є стороною договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги Банку по первісному позову і Товариства по зустрічному позову.
Колегія суддів не може погодитися із висновком прокурора, зробленого ним в апеляційному поданні і підтриманого під час слухання справи в апеляційній інстанції, що суд першої інстанції своїм рішенням фактично змінив забудовника і землекористувача земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво.
Суд першої інстанції, і це знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції вирішив договірний спір між сторонами договорів. Задоволенням позовних вимог не змінюється забудовник та землекористувач. Суд в своєму рішенні визначив лише право Банку на виконання функцій забудовника. Реалізація цього права здійснюється в установленому законом порядку, а саме прийняттям відповідних рішень компетентними державними органами і суд своїм рішенням не змінив цього порядку. Щодо твердження прокурора про заміну землекористувача, то воно також є помилковим, оскільки ні мотивувальна ні резолютивна частина рішення не містить будь-яких висновків відносно земельних питань. Наявність такого рішення дає лише право Банку в установленому порядку звернутися до Харківської міської ради для вирішення питання про заміну землекористувача.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що твердження прокурора та представника Товариства, викладені ними в апеляційній скарзі та поданні, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги і апеляційного подання колегія суддів не вбачає.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 27, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківську міську раду.
В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі відмовити.
В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22. відмовити.
В задоволенні апеляційної скарги відповідача за первісним позовом відмовити.
В задоволенні апеляційного подання прокурора м. Харкова відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2010 року у справі № 61/62-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Білоконь Н.Д.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови по справі підписаний 25 листопада 2010 року