Справа № 2-116/2010 р.

Справа № 2-4148/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                              19 листопада 2010 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Сліщенко Ю.Г., при секретарі Горєєвої Ю.С., за участю позивача-відповідача ОСОБА_1, позивача-відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовними заявами

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду,

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та компенсації за спричинену моральну шкоду,

                                      В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за спричинену моральну шкодую.

Позов мотивовано тим, що 13 листопада 2007 р. між квартирами 40 та 41 по вул. Ревякіна у Петровському районі м. Донецька відповідач вчинив сварку, брутально лаявся, штовхнув її, вона впала на підлогу, отримавши фізичну біль. Проти ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ст. 126 ч. 1 КК України, але була закрита на підставі ЗУ «Про Амністію». ОСОБА_2 не оспорював своєї вини, погодився на закритті справи по нереабілітуючим для нього підставам. Вказаними протиправними діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яка полягає у фізичній болі, душевних страждань, нервовому стресі, у приниженні її людської гідності. Моральну шкоду оцінює сумою 3000 грн. та просить її стягнути з відповідача.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, як ліквідатор аварії на ЧАЕС, має велику сукупність захворювань. З 1999 р. ОСОБА_1 стала конфліктувати з ним, її батько ОСОБА_1, який вже помер, не міг жити разом з ними. ОСОБА_1 звернулася до суду про притягнення його до відповідальності за події 13.11.07 р., а 06.04.10 р. вона звернулась в Петровський РО із заявою про незаконне зберігання ОСОБА_2 мисливської зброї. У зв’язку з вищевказаним він вимушений у літній час проводити на дачі, порушений його звичайний образ життя: він вимушений ходити до суду, стаціонарно лікуватися на що він затратив 1170,60 грн. Вказаними діями ОСОБА_1 йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює сумою 8000 грн. Вказані суми просить стягнути з ОСОБА_1

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи та обгрунтування свого позову, наполягає на його задоволенні. Позов ОСОБА_2 не визнала.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи та обгрунтування свого позову, наполягає на його задоволенні. Позов ОСОБА_1 не визнав. Суду пояснив, що 13.11.07 р. дійсно між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, у ході якої він «подвинул ее локтем», але вона не впала, а потім стала кричати, що впала.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що між сторонами довго існують неприємні стосунки.

Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

У судовому засіданні встановлено, що 13 листопада 2007 р. ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1, яка впала на підлогу, отримавши фізичну біль. Вказаними протиправними діями була спричинена моральна шкода ОСОБА_1 яка полягає у фізичній болі, душевних страждань, нервовому стресі, у приниженні її людської гідності, що є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 Позивач-відповідач ОСОБА_2 не довів протиправну поведінку ОСОБА_1 щодо нього, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.

До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень сторін та дослідивши матеріали справи, а саме: копію постанови Петровського районного суду м. Донецька від 01 квітня 2009 р., згідно якого відносно ОСОБА_2 провадження по кримінальній справі за ст. 126 ч. 1 КК України, за обставинами, які мали місце 13 листопада 2007 р., закрито внаслідок ЗУ «Про Амністію» від 12.12.08 р.; пояснення у судовому засіданні ОСОБА_2 про те, що він дійсно не заперечував проти застосування щодо нього ЗУ «Про Амністію» від 12.12.08 р.; матеріали перевірки ЖРЗСП № 3423: із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України вбачається, що 15.11.07 р. ОСОБА_2 дійсно штовхнув ОСОБА_1,  свідок ОСОБА_4 вказує на те, що бачила, як ОСОБА_2 15.11.07 р. підійшов та штовхнув ОСОБА_1

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що свідок ОСОБА_4 відсутня за місцем мешкання тривалий час, викликати її у судове засіданні не є можливим, наполягає на розгляді справи без її допиту. Позивач-відповідач ОСОБА_2 проти цього не заперечував.

Суд вважає, що у відповідності ч. 1 ст. 60 ЦПК позивач-відповідач ОСОБА_1 довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, доводи позову обґрунтувала.

Вирішуючи питання про розмір компенсації за спричинену моральну шкоду, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1, враховуючи вимоги розумності і справедливості та вважає, що заявлена ОСОБА_1 сума у 3000 грн. обґрунтована та підлягає стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1167 ч. 1 ЦК, ст.ст. 60 ч. 1,  213-215 ЦПК, суд

                                                В и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. – компенсацію за спричинену моральну шкоду.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та компенсації за спричинену моральну шкоду – відмовити.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана  в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти  днів з дня оголошення рішення.              

Суддя                                                                             Ю.Г.Сліщенко.