Справа № 22ц-5813/2010 Головуючий у 1інст.- Парфененко О.Я.
Категорія-цивільна Доповідач – Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді Бойко О.В.
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.
при секретарі
з участю Пільгуй Н.В., Костюк Ю.Г.
представника позивача ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, його представника ОСОБА_9, представника третьої особи ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні, відновлення меж земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2009 року ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні, відновлення меж земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.11.1991 року вона отримала у постійне користування земельну ділянку розміром 800 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Березнянської селищної ради від 23.10.1991 р. № 102 та договору про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських споруд від 01.11.1991 р.. Межі наданої їй земельної ділянки були винесені та встановлені на місцевості згідно акту та схеми. Користувачем сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 на даний час є відповідач ОСОБА_8 (раніше була ОСОБА_12). Відповідач, порушуючи спільну межу земельних ділянок самовільно зайняв її частину приблизно на 100 кв.м та засадив її фруктовими деревами і картоплею. На її неодноразові звернення до відповідача усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, останній відмовляється, продовжуючи чинити перешкоди, межі не відновлює. Отже, відповідач порушує права позивачки, передбачені ст. 95 ЗК України та повинен відшкодувати їй і моральну шкоду.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_11 просила зобов”язати ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, відновити її стан шляхом повернення зайнятої ним частини земельної ділянки та знесення зелених насаджень, відновивши порушені межі та відшкодувати моральну шкоду в сумі 1500 грн..
Рішенням Менського районного суду від 14 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_11 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її вимог, посилаючись на те, що суд невірно застосував норму закону, яка встановлює строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права вона дізналась в червні 2008 року, коли відповідач почав займатись приватизацією своєї земельної ділянки, а отже строк позовної давності вона не пропустила. Також зазначила, що суд не з”ясував дійсні обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, з якого моменту і в яких розмірах відповідач користується суміжною земельною ділянкою, на підставі яких правовстановлюючих документів. Не врахував суд того, що позивачка досі користується своєю земельною ділянкою площею 800 кв.м і сплачує за неї земельний податок. Те, що земельна ділянка площею 800 кв.м знаходиться саме у її користуванні підтверджується рішенням виконавчого комітету Березнянської селищної ради від 23.10.1991 р. № 102, договором про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських споруд від 01.11.1991 р., а також іншими матеріалами, що знаходяться у справі.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Відповідач, його представник та представник третьої особи апеляційну скаргу не визнав, просили в її задоволенні відмовити, залишити без змін рішення суду 1 інстанції.
Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки, оскільки про порушення свого права вона знала з 1991 року, а звернулась до суду в червні 2009 року.
З таким висновком апеляційний суд погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та обставинам даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Березнянської селищної ради Менського району від 23.10.1991 року № 102 ОСОБА_11 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 400 кв.м за рахунок вільного фонду селищної ради та 400 кв.м за рахунок присадибної ділянки ОСОБА_12 за її письмовою згодою, а всього 800 кв.м (а.с. 4, 31). Зазначене підтверджується і договором про передачу в безстрокове користування земельної ділянки від 01.11.1991 року, згідно якого ОСОБА_11 була передана земельна ділянка для будівництва житлового будинку загальною площею 800 кв.м (а.с. 5). Схема виділу в натурі земельної ділянки та акт виділу меж земельної ділянки також свідчать про те, що ОСОБА_11 отримала земельну ділянку саме тією площею, яка вказана в рішенні та договорі (а.с. 6).
Відповідачу ОСОБА_8 була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, площею 300 кв.м, за рахунок вільного фонду селищної ради та 400 кв.м за рахунок ділянки ОСОБА_13 (а.с.31).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.06.2010 року
№ 1403-1404ц встановлено, що фактичні розміри земельної ділянки, якою користується позивачка на день проведення експертизи, не відповідають розмірам, які визначені рішенням виконкому від 23.10.1991 р., договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки та схемі її виносу в натурі.
Факт порушення меж земельної ділянки позивачки з боку користувача суміжної земельної ділянки підтверджується і схемою (а.с.6), з якої вбачається, що довжина спірної земельної ділянки становить 47,0 м, а фактично позивачка користується земельною ділянкою розміром 41,0 м.
Апеляційний суд не може взяти до уваги доводи представника третьої особи Березнянської селищної ради про те, що розмір площі земельної ділянки, зазначеної в рішенні виконкому від 23.10.1991 р., є невірним та помилковим, бо позивачці виділялась земельна ділянка площею 300 кв.м і 400 кв.м, а не так як зазначено в рішенні, оскільки рішення виконкому на даний час є чинним, ніким не визнавалось незаконним.
Встановивши, що права позивачки дійсно порушені, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_11 строку позовної давності, встановленого для звернення до суду, на підставі чого їй відмовлено в позові, є невірним, оскільки не можна допускати, що про порушення своїх прав вона знала ще з 1991 року, адже в даному випадку є достатні підстави вважати, що лише в 2008 році, при намаганні відповідачем погодити межі земельної ділянки для проведення приватизації, позивачка дізналась про порушення своїх прав.
Виходячи з зазначеного вище та беручи до уваги, що позивачці була виділена земельна ділянка загальною площею 800 кв.м, а не менше, і її права, як землекористувача, передбачені ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України, порушуються відповідачем, оскільки останній користується спірною земельною ділянкою, що знайшло своє підтвердження в судових засіданнях, не заперечується сторонами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині зобов”язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачкою її земельною ділянкою шляхом повернення належної їй частини земельної ділянки розміром: по довжині 6 м та по ширині 17 м, тобто межа ділянки № 14 по вулиці має становити 17,0 кв.м; межа з ділянкою № 14-а має становити 47,0 кв.м; межа з проїздом має становити 47,0 кв.м; межа в кінці городу ділянки № 14 – 17,0 кв.м.
Що стосується позовних вимог про знесення зелених насаджень, то дані вимоги не можуть бути задоволені, оскільки суду не було надано доказів про наявність зелених насаджень, яких саме, їх кількість.
Позовні вимоги стосовно відновлення меж земельної ділянки фактично вирішено зобов”язанням відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення позивачці частини земельної ділянки в конкретних розмірах відповідно до висновку експерта від 29 червня 2010 року (а.с.59-70).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, апеляційна скарга не містить жодних підстав для його спростування.
Оскільки апеляційним судом ухвалено нове рішення, відповідно до ст.88 ЦПК України змінюється розподіл судових витрат. Враховуючи, що задоволена основна частина позовних вимог, фактично відмовлено тільки в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, на користь позивачки слід стягнути понесені нею наступні судові витрати: 8 грн. 50 коп. судового збору (а.с.1), 37 грн. витрат на ІТЗ (а.с.2), 300 грн. витрат на правову допомогу (за складання позовної заяви) (а.с.126), 2 987 грн. 40 коп. за проведення експертизи (а.с.111-113), 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на ІТЗ за подання апеляційної скарги (а.с.140), а всього 3 378 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 92, 95, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити частково.
Рішення Менського районного суду від 14 вересня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні, відновлення стану, відновлення меж земельної ділянки.
Позовні вимоги ОСОБА_11 в цій частині задовольнити частково.
Зобов”язати ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, належної ОСОБА_11, шляхом повернення їй частини земельної ділянки у розмірі: по довжині на 6 м та по ширині на 17 м у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 червня 2010 року № 1403-1404ц.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 3 378 грн. 40 коп. в повернення судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді :