Справа № 11- 773/10 Головуючий у 1 інстанції Парфененко О.Я.
Категорія ч.1 ст. 122 КК Доповідач Навозенко Л.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В. М., Широян Т. А.
з участю прокурора Сороки Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Красне Тамбовського району Амурської області, Росія, зареєстрований та фактично проживаючий в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, непрацюючий, з середньою освітою, раніше судимий:
- 09 лютого 2009 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 2 років обмеження волі, з іспитовим терміном на 2 роки, -
засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2009 року, і остаточно до призначене покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня” 3769 грн. 11 коп. в рахунок відшкодування витрат понесених на лікування ОСОБА_2
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 837 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди.
Питання речових доказів вирішене відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину за таких обставин.
19 березня 2010 року близько 22:00 годин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на території ФГ „Петрушенко”, що в с. Феськівка, Менського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_2 удар палицею в область обличчя, та декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла, в результаті чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, перелому верхньої щелепи по ФОР 2, підвивиху 41, 31, 32 зубів, забійних ран чола та верхньої губи, закритого перелому кісток носа, множинних забоїв м’яких тканин обличчя, синців на повіках обох очей, вдавленого уламкового перелому передньої стінки лобної пазухи справа до висновку судово-медичної експертизи №156 від 13.05.2010 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров’я на термін більше 3 тижнів.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене судом покарання. Вважає що при призначені міри покарання суд не взяв до уваги пом’якшуючі обставини, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Зокрема, винність ОСОБА_1 підтверджена показаннями самого засудженого, який не заперечував факт нанесення ударів потерпілому палицею, показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1.
Факт нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, висновком судово-медичної експертизи та іншими доказами.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.
Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.
Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України.
Законодавцем визначено сильне душевне хвилювання, як раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
У зв’язку з цим посилання засудженого на те, що судом не враховано таку пом’якшуючу обставину, як вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, на думку судової колегії, є безпідставними оскільки сварка та побиття ним потерпілого сталися під час спільного вживання ними спиртних напоїв.
Не заслуговують на увагу і твердження засудженого ОСОБА_1 щодо неврахування судом при призначенні йому покарання таких пом’якшуючих обставин, як щире каяття, сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину, оскільки відповідно до матеріалів справи, даних, які б свідчили про його щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, не має.
На думку колегії суддів призначене судом ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Судді:
Навозенко Л. С. Миронцов В. М. Широян Т. А.