Справа № 2-а-461/10

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 листопада 2010 року         Згурівський районний суд Київської області в складі :      

            головуючого                     судді         ХИЖНОГО Р.В.    

            при секретарі                            НОСОВІЙ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Згурівка Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області, про оскарження дій суб’єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому вказує, що 11 листопада 2010 року ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області ОСОБА_2 склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення Серії АІ1 № 084941 та виніс постанову по справі Серії АІ № 344686, якими позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 255 гривень.

З даним рішенням позивач не згоден та вказав, що керуючи автомобілем в м. Яготин по вулиці Незалежності, відповідно до вимог п.12.4 ПДР України рухався зі швидкістю не більше 60 км/год., був зупинений працівником ДАІ, який повідомив, що позивач перевищив швидкість руху. В порушення вимог Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС від 13 листопада 2006 року № 1111, відповідач виніс постанову не показавши позивачу прилад, яким зафіксовано порушення. Після ознайомлення з постановою позивач дізнався, що перевищив швидкість на 28 км/год., фіксація здійснювалась приладом «Візир № 0812368». Даний прилад не є автоматичним засобом фото чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо або через комп’ютер Позивач вважає, що твердження відповідача про перевищення ним швидкості є припущенням, тому що в момент фіксації швидкості руху автомобіля позивача, поруч рухався інший автомобіль, який мав більші габарити та більшу швидкість. Проте на це зауваження відповідач не реагував.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а тому просить суд :  визнати постанову АІ № 344686 по справі про адміністративне правопорушення від 11.11.2010 року про притягнення його – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу – 255 грн. протиправною, скасувати її повністю та провадження в справі закрити.

  В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, направив заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить його адміністративний позов задоволити. Відповідач – ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, заяв та заперечень проти позову не направив.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Копіями паспорта та посвідчення водія встановлено особу позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черевки Згурівського району Київської області ( а.с. 8 - 10 ).

Відповідно до протоколу Серії АІ1 № 084941 та постанови Серії АІ № 344686 встановлено, що 11 листопада 2010 року ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень ( а.с. 6 – 7 ).

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що гр. ОСОБА_1 має право керувати автомобілем марки « ВАЗ 21154» д/нНОМЕР_1 ( а.с. 11).

Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки,стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в районний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлений строк оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення в десять днів. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочними розглядати скаргу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті » встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень, які прийняті ( вчинені, допущені ) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи ( їх об»єднань ), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ( перебування, знаходження ) цієї особи – позивача, або адміністративним судом за місцем знаходження відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання ( перебування, знаходження ) в Україні , тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.  

Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.    

Відповідно до ч. 1 ст. 171 – 2  Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п»яти днів з дня відкриття провадження у справі.    

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що  позов підлягає до задоволення, так як постанова Серії АІ № 344686 по справі про адміністративне правопорушення від 11.11.2010 року відносно ОСОБА_1 винесена з порушенням вимог ст.ст. 283, 284 Кодексу про адміністративні правопорушення. Відповідач – ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, заяв та заперечень проти позову не направив.

Керуючись ст.ст.122,280,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті », ст.ст.18,19,159,160,161,162,163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ІДПС Яготиського району ВДАІ Київської області, про оскарження дій суб’єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності – задоволити повністю.

    Визнати постанову Серії АІ № 344686 по справі про адміністративне правопорушення від 11.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 ( двісті п’ятдесят п’ять ) гривень – протиправною та скасувати її повністю.

    Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

    Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, надіслати копію постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ                 Р.В. ХИЖНИЙ