Справа № 11-759/2010 р. Головуючий у І інстанції – Салай М.Г.
Категорія – ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач – Оседач М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді – Оседача М.М.
суддів – Зенченко Т.С., Шахової О.Г.
з участю прокурора – Артеменка О.С.
потерпілої – ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2009 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Макіївка, Носівського району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, на утриманні має малолітню дитину, приватний підприємець, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 5 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2:
- на користь потерпілої ОСОБА_1 351 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди;
- на користь Городнянської центральної районної лікарні 2 209 грн. 48 коп. у відшкодування витрат на лікування потерпілої;
- в доход держави 1 459 грн. 71 коп.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 17 квітня 2009 року, о 17 годині, керуючи автомобілем марки „DAEWOO FCO LANOS”, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по дорозі з м. Славутич, Київської області в м. Чернігів, на 20 км дороги - 300 метрів від повороту на смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району, в порушення п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху свого автомобіля, не дотримався безпечної дистанції, не впорався з керуванням, не зменшив швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки, та здійснив зіткнення з автомобілем марки „WOLKSWAGEN YENTO”, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з даним вироком суду , засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність його вини у вчиненні злочину, правильності кваліфікації дій, просить вирок змінити, пом’якшивши призначене судом покарання, визначивши його без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також порушує питання про зменшення стягнутого судом розміру у відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій до 5000 грн. Доводи апеляції зводяться до того, що стягнута судом сума компенсації потерпілій є завищеною, а призначене основне покарання разом з додатковим у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є надто суворим та позбавить його можливості продовжити підприємницьку діяльність, здійснення якої можливо тільки при наявності прав водія.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляцію з викладених в ній підстав, пояснення потерпілої, яка заперечувала проти задоволення апеляції ОСОБА_2, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, з слідуючих підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок якого ОСОБА_1 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження, обґрунтовані доказами, що об’єктивно досліджені і оцінені судом.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України судом кваліфіковано вірно. Основне покарання призначено ОСОБА_2 відповідно до вимог закону і з урахуванням даних про його особу, що в апеляційному порядку не оскаржено.
Цивільний позов в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди суд вирішив згідно вимог цивільно та кримінально-процесуального законодавства, що також в апеляції ніким не оспорюється.
Доводи апелянта про те, що він займається підприємницькою діяльністю, здійснення якої можливо тільки при наявності прав водія, а тому судом першої інстанції було недоцільно прийнято рішення про позбавлення його права керувати транспортними засобами не є переконливими, з огляду на наступне.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що є приватним підприємцем, однак не має певного роду діяльності, працює в таксі неофіційно. Саме ці дані суд першої інстанції врахував, позбавивши засудженого на два роки права керувати транспортними засобами.
Та обставини, що засуджений ОСОБА_2 надав ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, не спростовує доцільності призначення йому додаткового покарання. Як видно з обставин справи, ОСОБА_2 грубо порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого постраждала людина та зазнали значних пошкоджень транспортні засоби, а тому без позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами не можливо попередити скоєння ним нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд має право внести у вирок зміни щодо відшкодування шкоди, якщо для цього не потрібно збирати й додатково перевіряти докази і якщо обставини справи в частині заподіяння шкоди правильно встановлені судом першої інстанції.
Судом правильно встановленні фактичні обставини справи, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 потерпілій були завдані душевні страждання, в зв’язку із ушкодженням її здоров’я.
Відповідно до висновку експерта у потерпілої ОСОБА_1 малось тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, яке відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою розладу здоров’я, строком понад 21 день (а.с. 39-41).
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, визначений судом першої інстанції, є завищеним, а тому вважає за необхідне зменшити розмір цієї шкоди, стягнутої із засудженого, з огляду на наступне.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, беручи до уваги те, щоб рішенням суду не було поставлено засудженого в скрутне матеріальне становище та не позбавити його сім'ю засобів для існування, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір стягнутої із засудженого ОСОБА_2 моральної шкоди до 15 000 грн.
Таке відшкодування на користь потерпілого моральної шкоди буде реальним при виконанні, не призведе до збагачення потерпілої, а тільки у об’єктивно повній мірі компенсує завдану шкоду, згладить, зменшить або взагалі усуне негативні наслідки від даної події.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 пов’язувала відшкодування їй моральної шкоди у визначеному нею розмірі з подальшими витратами на придбання лікарських засобів та можливе санаторно – курортне лікування.
Одночасно, колегія бере до уваги ту обставину, що потерпіла не заперечувала того факту, що в рахунок відшкодування моральної шкоди нею отримані грошові кошти від страхової компанії, за настання страхового випадку, в розмірі близько 2500 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку, з урахуванням викладених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2, задовольнити частково.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від
28 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 - змінити.
Зменшити розмір грошової компенсації, стягнутої судом з засудженого на користь потерпілої, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 15 000 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Судді:
М.М. Оседач Т.С. Зенченко О.Г. Шахова