ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"23" серпня 2006 р. | Справа № 6/283-06-6903А |
12.00 м. Одеса
За позовом: Приватного підприємства «Техпромресурс»
До відповідача: Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини
про визнання нечинним протиправного акту індивідуальної дії та зобов`язання вчинити певні дії
Суддя Демешин О.А
Секретар Полякова Н.В.
Представники:
Від позивача: Федоров А.А. - довіреність
Від відповідача: Мороз А.С. - довіреність
Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „Техпромресурс” (далі - "Позивач"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини (далі –"Відповідач") про визнання нечинним повністю Акту затримки відповідача № 30-к від 07.07.2006 р. та про зобов'язання відповідача здійснити ветеринарно-санітарний контроль при ввезені ПП "Техпромресурс" желатину на митну територію України.
Позивач позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні, посилаючись на те, що затриманий вантаж походить з цілком безпечного у ветеринарному відношенні регіону Китайської Народної Республіки; наявність або відсутність інспекції ветеринарної служби України на підприємствах –виробниках продукції не може бути підставою для заборони її імпорту; відповідач не мав права керуватися у своїй діяльності підзаконними нормативними актами, які створюють додаткові обмеження в здійсненні господарської діяльності на відмінність від тих, що встановлені Законами України.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що затриманий вантаж походить з території КНР, на якій зафіксовані прояви небезпечних хвороб, а підприємство –виробник вантажу не проінспектоване ветеринарною службою України безпосередньо у КНР та не має дозволу ветеринарної служби України на постачання продукції до країн Європейського Союзу; пряма заборона ввезення продукції з підприємств, які не мають вказаного дозволу, встановлена Вказівкою Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 6 від 06.03.2006 р. "Щодо ввезення желатину на територію України", яка є обов'язковою для виконання всіма підрозділами ветеринарної служби.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та здійснював поставку на митну територію України желатину промислового, який є продукцією тваринного походження (за п. 2.3. ДСТУ 11293-89 виготовляється з костей та шкур тварин). Вантаж супроводжувався оригіналом ветеринарного сертифіката № 410500206000265 від 17.03.2006 р., виданим офіційним лікарем ветеринарної медицини КНР для підтвердження якості та безпеки вантажу, а також безпечного епізоотичного стану місцевості його походження. Згідно сертифікату вантаж походить з підприємства "Ксіамен Ксін Вулонг імпорт експорт", м. Лоухе провінції Хенань КНР. Це підприємство не проінспектоване ветеринарною службою України, що стверджується відповідачем та не заперечується позивачем. Дата відправки вантажу –31 березня 2006 р.
В представленому позивачем ветеринарному сертифікаті стверджується, що протягом певних останніх періодів на адміністративній території Хенань не існує певних ветеринарних захворювань, зокрема ящуру. Відповідач надав усні пояснення відносно наявності ящуру в КНР в цілому, але суду не було надано офіційне повідомлення Державної ветеринарної служби про заборону імпорту тваринницької продукції з КНР в зв'язку з будь-якою небезпечною хворобою. Позивач надав копію звіту міжнародного епізоотичного бюро (Том 19 - № 13 від 30.03.2006 р.) про зафіксовані випадки ящуру протягом березня лише в провінції Ганзу КНР.
07.07.2006 р. відповідач видав Акт затримки № 30-к, згідно з яким заборонив позивачу ввезення на митну територію України вантажу (желатину технічного у кількості 40 000 кг), посилаючись на те, що виробник вантажу не проінспектований ветеринарною службою. Позивач посилався на те, що будь-яких лабораторних досліджень вантажу не проводилося та небезпека саме цієї окремої партії вантажу не встановлювалася. Відповідач проти цього не заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного:
Згідно ч. 30 ст. 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" Державний департамент ветеринарної медицини та його органи мають право на встановлення обмежень або заборони на експорт, імпорт та транзит тварин, продукції тваринного походження, сільськогосподарських продуктів з окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 22 березня 2001 року № 192/2001 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні" зазначене у Законі право конкретизовано –Міністерству аграрної політики України доручено не допускати ввезення на територію України тварин, сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження без попереднього вивчення епізоотичної ситуації у країнах або регіонах, з яких їх ввезено, та відповідного висновку органів державної ветеринарної медицини.
На виконання цього Указу Президента України була змінена редакція Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 12 березня 2001 року № 23 "Про невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інші пріонні інфекції". Згідно п. 2.3. цього Наказу № 23 ввезення на територію України сировини тваринного походження з підприємств, що мають дозвіл державної ветеринарної служби на постачання продукції в країни Європейського Союзу, дозволяється лише при виконанні Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини.
Згідно п. 2.4. Наказу № 23 увезення на територію України сировини тваринного походження з підприємств, які не мають дозволу на постачання продукції в країни Європейського Союзу, дозволяється лише після попереднього вивчення епізоотичної ситуації країн або регіонів, з яких вони ввозяться, та отримання відповідного висновку органів державної служби ветеринарної медицини України.
Таким чином, норми Закону України "Про ветеринарну медицину", Указу Президента України від 22 березня 2001 року № 192/2001 та Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 12 березня 2001 року № 23 не забороняють імпорт сировини тваринного походження з підприємств, які не мають дозволу на постачання продукції в країни Європейського Союзу, а лише передбачають обов'язок відповідача провести вивчення епізоотичної ситуації відповідних країн або регіонів.
Суд відхиляє довід відповідача про відсутність інспектування виробника продукції тваринного походження як підставу для заборони імпорту такої продукції, оскільки в згаданих та інших нормативних актах відсутність такого інспектування як підстава заборони імпорту не передбачена. П. 2.5. Наказу № 23 лише визначає порядок формування відповідної комісії, що дає підстави вважати, що інспектування є одним з засобів вивчення епізоотичної ситуації.
Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну шкіряної та рогокопитної сировини, до якої відноситься і желатин (ДСТУ 11293-89), встановлені п.п. 30.1., 30.2. Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 20 жовтня 1999 року № 39 "Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду". До ввезення в Україну допускаються шкіряна та рогокопитна сировина, отримана від здорових тварин (птахів) із господарств, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, і виготовлена на підприємствах, що мають дозвіл центральної державної ветеринарної служби країни-експортера на постачання продукції і перебувають під її постійним контролем. Ветеринарний сертифікат № 410500206000265 є достатнім доказом офіційної вільності від заразних хвороб. Відповідач не довів суду протилежне. За ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вивчення епізоотичної ситуації є обов'язком відповідача.
Суд відхиляє посилання відповідача на п. 1 Вказівки Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 6 від 06.03.2006 р., за яким забороняється ввезення на територію України желатину з підприємств, які не мають дозволу на постачання продукції в країни Європейського Союзу, з 07.03.2006, оскільки ця норма не відповідає змісту п. 2.4. Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 12 березня 2001 року № 23, Законам України, та суперечить припису ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", яким встановлена заборона застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені Законами України. Крім того, п. 1 Вказівки Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 6 від 06.03.2006 р. встановлює нову норму права, але ця Вказівка не зареєстрована у Міністерстві юстиції України. За п. 3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації. Отже відсутність реєстрації говорить про ненабуття ними чинності.
Виходячи з цього суд дійшов висновку про прийняття акту затримки відповідача № 30-к від 07.07.2006 р. без правових підстав, передбачених законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно пп. 1, 5 "Порядку пропуску вантажів, підконтрольних Службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України", затвердженого Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27 грудня 1999 року № 49, оформлення вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, в пункті пропуску на державному кордоні при ввезенні можливе лише за умови наявності оригіналу ветеринарного сертифіката, санітарного сертифіката країни-виробника, при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, –зокрема, п. 30.1. цих вимог. З наявних в справі матеріалів та наданих сторонами пояснень випливає, що позивач виконав всі вимоги пропуску вантажів, підконтрольних Службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України.
Тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити всі передбачені законом заходи щодо пропуску спірного вантажу через державний кордон.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 162,163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним повністю Акт затримки Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини № 30-к від 07.07.2006 р.
3. Зобов`язати Одеську регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини провести державний ветеринарно-санітарний контроль належного позивачу вантажу (желатину).
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 КАС України
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її виготовлення у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дата подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
Суддя Демешин О.А.