Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 р. справа № 2а-23300/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.
розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до
Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»
про визнання дій незаконними, скасування постанови та акту опису й арешту майна, зобов’язання вчинити дії
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: Вожов В.І.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 20 листопада 2010 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - Відповідач) про визнання дій незаконними, скасування постанови та акту опису й арешту майна, зобов’язання вчинити дії.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 вересня 2010 року провадження у справі відкрито та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2010 року справу передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 08 жовтня 2010 року справу прийнято до провадження суддею Донецького окружного адміністративного суду Іванченковим А.С. та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
У судовому засіданні Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем незаконно відкрито виконавче провадження, а саме не за місцем проживання, роботи боржника, або місцезнаходженням його майна, вчинено дії по виконанню виконавчого документа без належного отримання Позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, чим позбавлено Позивача права погасити в добровільному порядку суму заборгованості перед банком. Виконавчі дії, а саме опис й арешт належного Позивачеві автомобілю, проведено на території Ворошиловського району міста Донецька, тобто на території, на яку юрисдикція Відповідача не поширюється, із чисельними порушеннями норм законодавства під час вчинення цієї дії.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 03 листопада 2010 року, зазначає, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем положення законодавства про виконавче провадження не порушено, однак дії щодо складання акту опису й арешту належного Позивачеві та визначеного у виконавчому документі майна визнав такими, що суперечать та не відповідають вимогам статей 50-58 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що оскаржуваний акт опису й арешту майна у зв'язку із порушенням порядку накладення арешту постановою про перевірку виконавчого провадження від 01 жовтня 2010 року скасований.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» надав суду пояснення по суті позовної заяви, які долучено до матеріалів справи в судовому засіданні 15 листопада 2010 року, проти позову заперечує з мотивів, викладених в своїх письмових поясненнях, та поясненнях в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
За договором застави автотранспортного засобу № PCL-104/015/2007 від 28 березня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1, остання зобов’язана повернути банку кредитні кошти в розмірі 61420,00 доларів США, а предметом застави визначено легковий автомобіль марки TOYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007, колір сірий.
25 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 та на підставі договору застави передано у заставу Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк», строк платежу за яким настав 02 грудня 2009 року.
За заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» від 19 лютого 2010 року № 100-04-845, яку зареєстровано 22 лютого 2010 року за номером 3598, постановою від 22 лютого 2010 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на транспортний засіб – автомобіль марки TOYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007, колір сірий, що належить на праві власності ОСОБА_1, з метою погашення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у розмірі 444 859 грн. 14 коп. за виконавчим написом від 25 грудня 2009 року № 12887.
10 вересня 2010 року Відповідачем складено акт опису й арешту майна автомобіля ТОYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007, колір сірий, що належить на праві власності ОСОБА_1.
З огляду на те, що Позивачем не отримано постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушено його право на добровільне погашення боргу за кредитним договором, під час здійснення опису й арешту належного йому транспортного засобу державним виконавцем припущено низку порушень вимог чинного законодавства України, Позивач вважає, що дії Відповідача є незаконними, а всі документи виконавчого провадження (постанова, акт опису й арешту майна) підлягають скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Донецький окружний адміністративний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 3 Закону № 606-ХІV, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, крім іншого, виконавчі написи нотаріусів. Вимоги до виконавчих документів передбачено положеннями статті 19 Закону № 606-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії шляхом здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розгляду заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; роз'яснення сторонам їх прав і обов'язків тощо.
Крім того, статтею 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні частиною першою статті 7 Закону № 606-ХІV зобов’язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 20 Закону № 606-ХІV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
В судовому засіданні встановлено, що третя особа звернулась саме до Відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса з огляду на виявлення співробітниками служби безпеки банку місцезнаходження рухомого майна Позивача, тобто майна, що вільно переміщається у просторі, на території, на яку поширюються функції Відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до частини першої-другої статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому, статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що документи, винесені у виконавчому провадженні, надіслано Відповідачем відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV на адресу Позивача простою кореспонденцією. А саме, постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2010 року надіслано стягувачу та боржнику відповідно до наданої копії супровідного листа 22 лютого 2010 року за вихідними номерами 3-422/10/2367 та 3-422/10/2368.
Як вбачається з матеріалів справи Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 22 лютого 2010 року та відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону № 606-ХІV державним виконавцем встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення.
Відповідно до частини першої-другої статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Відповідно до пункту 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку, від 12 грудня 2007 року № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять:
- місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
- у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;
- між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;
- між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином судом встановлено, що відповідно до вимог частини першої статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець переконавшись, що від Позивача не надійшло жодних документів на підтвердження добровільного виконання виконавчого документу протягом більше ніж 6-ти місяців правомірно приступив до вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 606-ХІV у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено, що такої заяви боржник – Позивач у цій справі, до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку не надавав.
Відповідно до положень частини 5 статті 20 Закону № 606-ХІV у разі коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.
Під час розгляду справи Відповідачем не надано суду будь-яких доказів повідомлення керівництва відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку про проведення опису й арешту майна Позивача на території Ворошиловського району міста Донецька, з огляду на що, суд дійшов висновку про порушення з боку Відповідача обов’язку використовувати надані йому права у точній відповідності із законом, у зв'язку з чим в цій частині дії Відповідача є незаконними.
Стосовно допущених Відповідачем порушень закону під час складення 10 вересня 2010 року акту опису й арешту майна, що на праві приватної власності належить Позивачеві суд зазначає наступне.
01 жовтня 2010 року виконуючим обов’язки начальника відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку під час розгляду скарги Позивача на дії державного виконавця здійснено перевірку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 12887 від 25 грудня 2009 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відповідача 444 859 грн. 14 коп. шляхом звернення стягнення на автомобіль марки ТОYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007, колір сірий.
Відповідно до постанови про перевірку виконавчого провадження від цієї ж дати дії державного виконавця в частині складення акту опису й арешту майна від 10 вересня 2010 року, яким описано рухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 та визначене виконавчим документом, визнані такими, що суперечать та не відповідають вимогам статей 50-58 Закону України «Про виконавче провадження».
Акт опису й арешту майна від 10 вересня 2010 року у зв'язку з порушенням порядку накладення арешту при його складанні та оформленні скасований.
Таким чином визнання дій державного виконавця в цій частині незаконними та скасування судом оскаржуваного акту були б позбавлені правового змісту з огляду на самостійне визнання Відповідачем таких дій незаконними та скасування акту опису й арешту майна.
Стосовно вимог Позивача щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2010 року в зв'язку з її незаконним винесенням та зобов’язання Відповідача винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження в зв'язку з пред’явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, на підставі викладеного вище з урахуванням принципу обов’язковості рішень, визначених в Законі України «Про виконавче провадження» та за якими відкривається виконавче провадження, суд дійшов висновку про те, що вони задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги щодо зобов’язання державного виконавця повернути Позивачеві ключі та технічний паспорт на належний їй на праві приватної власності автомобіль задоволенню не підлягають з огляду на те, що зазначені речі, відповідно до пояснень третьої особи, знаходяться у неї на підставі акту опису й арешту майна від 05 листопада 2010 року, відповідно до якого автомобіль марки ТОYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007, колір сірий передано їй на відповідальне зберігання та встановлено ряд обмежень права користування ним.
Стосовно заяви Позивача про зміну позовних вимог, надану через канцелярію суду 15 листопада 2010 року суд зазначає наступне.
Зі змісту заяви вбачається, що Позивачем оскаржуються дії щодо складання акту опису й арешту майна серії АА 871796 від 05 листопада 2010 року та ставиться питання щодо його скасування.
Втім, відповідно до положень статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.
За таких обставин суд розглянув позовні вимоги у первісній редакції.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не довів у повному обсязі правомірності оскаржуваних дій.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання дій незаконними, скасування постанови та акту опису й арешту майна, зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку щодо проведення опису й арешту майна ОСОБА_1 10 вересня 2010 року на території Ворошиловського району міста Донецька без повідомлення керівництва відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 листопада 2010 року в присутності представників позивача та третьої особи. Постанова у повному обсязі складена 20 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.